Постанова № 9759472, 01.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2010 р. № 2а- 3997/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Скляр С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-твін" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Максіма-твін" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визначення товариству суми податкового зобов"язання, а саме: від 12.03.2010 р. № 00080230510 за основним платежем - в розмірі 39675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 57164,50 грн. та від 12.03.2010 р. № 00081230510 за основним платежем - в розмірі 63316 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 31568 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Так, на підставі направлень від 27.01.2010 р. № 90, від 11.02.2010 р. № 134 фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у відповідності п.1 ст.11, ч.1, ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" була проведена планової виїзної перевірка ТОВ "Максіма-твін" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2009 року. Перевірка проводилась з 29.01.2010 р. по 17.02.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1063/2305/32674048 від 22.02.2010р., згідно якого встановлено наступні порушення:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 63316 грн., в тому числі, у червні 2008 року на суму 31576 грн., у липні 2008 року на суму 31740 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 39675 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті оскаржувані рішення, які на його думку є неправомірними та необґрунтованими, оскільки

- підставами для донарахування відповідачем зобовязань по податку на додану вартість у розмірі 63316,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31658,00грн. стало те, що нібито директор ТОВ "Максіма-твін" не відповів на письмові запити від 05.02.2010р. №2112/10/23-522, від 11.02.2010р. №2764/10/23-522, не надав до перевірки будь-які документи, які б свідчили про маркетингове дослідження ринку збуту продукції (товарів) та її рекламу, та яким чином ПП "5 зірок" та ТОВ "КФ "Левант" сприяло укладенню договорів зі знайденими покупцями, та які б пояснювали суть виконаних маркетингових послуг, та як ці послуги повязані з господарською діяльністю ТОВ "Максіма-твін", однак, наведене не відповідає фактичним обставинам справи, так як перевіряючим були надані для огляду оригінали усіх необхідних документів, а саме: договори послуг з вказаними контрагентами, акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти виконавців про дослідження ринку, платіжні доручення.

Окрім того, ТОВ "Максіма-твін" є торгівельною організацією, яка створена з метою отримання прибутку від продажу товарів. Основними покупцями є сільськогосподарські підприємства. Саме для пошуку покупців, дослідження конюнктури ринку, сприяння продажу товарів були укладені договори про надання посередницьких послуг з ПП "5 зірок" та ТОВ "КФ "Левант".

Тобто вказані вище послуги були придбані з метою їх подальшого використання в господарської діяльності ТОВ "Максіма-твін", а саме: для продажу товарів та отримання прибутку.

Також, в акті перевірки зазначено, що ПП "5 зірок" взагалі не декларувало податкових зобовязань по взаємовідносинам з ТОВ "Максіма-твін". При цьому, в Законі України "Про податок на додану вартість", а ні в іншому нормативно-правовому акті не вказано, що один платник податків несе відповідальність за порушення податкового законодавства іншою особою.

Єдиною підставою для неможливості включення сум ПДВ до складу податкового кредиту згідно Закону України "Про податок на додану вартість" є відсутність податкових накладних. Однак, ТОВ "Максіма-твін" надало на час перевірки належним чином оформлені податкові накладні на суми ПДВ, що були включені до податкового кредиту.

Таким чином ТОВ "Максіма-твін" правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 63316 грн. в тому числі, у червні 2008 року на суму 31576 грн., у липні 2008 року на суму 31740 грн.

Підставами для донарахування зобовязань по податку на прибуток у розмірі 39675,00грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57164,50грн. стали ті ж самі припущення та твердження відповідача і у взаємовідносинах з ТОВ "КФ "Левант".

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Тобто, до складу валових витрат включаються усі витрати підприємства, повязані з його господарською діяльністю. Згідно з пп.1,2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Саме у звязку із продажем товарів, що є основним видом господарської діяльності ТОВ "Максіма-твін", був укладений договір про надання посередницьких послуг з ТОВ "КФ "Левант", витрати на сплату наданих послуг були включені до валових витрат позивача згідно з приписами ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Описана діяльність повністю відповідає визначенню господарської діяльності, що наведене в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Єдине обмеження до включення в валові витрати витрачених сум визначене в пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, ТОВ "Максіма-твін" були представлені всі необхідні первини документи, а саме: договір, акти виконаних робіт, банківські виписки, звіти виконавця про дослідження ринку та інше.

Таким чином, в ході проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, тому виключення сум із валових витрат, а отже і донарахування податку на прибуток з підстав, викладених в акті, є цілком неправомірними.

Окрім того, представник позивача послався на недотримання відповідною стороною в даному випадку вимог ст. 204 Цивільного кодексу України, де закріплено положення щодо правомірності правочину, коли його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В зв"язку з чим, валові витрати та податковий кредит по угодам, здійсненим ТОВ "Максіма-твін" з ПП"5 зірок" та ТОВ "КФ "Левант" відображені в податковому обліку ТОВ "Максіма-твін" правомірно, який в даному випадку є добросовісним набувачем, а тому не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентом, оскільки це не передбачено на нормативному рівні.

Представник позивача за довіреністю Лисенко В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача за довіреністю Кірсанов Д.Н. проти задоволення позову заперечував з підстав законності оскаржуваних рішень, прийнятих за результатами перевірки позивача та складеним за її наслідками акту №1063/2305/32674048 від 22.02.2010р., згідно якого встановлено наступні порушення:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 63316 грн., в тому числі у червні 2008 року на суму 31576 грн., у липні 2008 року на суму 31740 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 39675 грн.

Так, рішення прийняті були на підставі аналізу інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. В ході аналізу встановлено розбіжність: ТОВ "Максіма-твін" включило суму ПДВ 31576 грн. до податкового кредиту у червні 2008 року, ПП "5зірок" взагалі не декларувало податкових зобов"язань по взаємовідносинам з позивачем. При цьому на момент перевірки ПП "5 зірок" мало стан 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцемзнаходженням".

Щодо угоди між позивачем та ТОВ "КФ "Левант", то вона на їх думку є нікчемною, оскільки позивачем не надані були документи, які б свідчили про маркетингове дослідження ринку збуту продукції (товарів) та її рекламу, про знайдених покупців, та яким чином ТОВ "КФ "Левант" сприяло заключенню договорів зі знайденими покупцями, та які б пояснювали суть виконаних маркетинкових послуг, та як ці послуги пов"язані з господарською діяльністю ТОВ "Максіма-твін".

Водночас, звернув увагу на те, що позивачем не заперечується факт порушення щодо невірного визначення залишку запасів на кінець періоду, що призвело до нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у сумі 57164,50 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що на підставі направлень від 27.01.2010 р. № 90 та від 11.02.2010 р. № 134 фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у відповідності п.1 ст.11, ч.1, ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" була проведена планової виїзної перевірка ТОВ "Максіма-твін" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2009 року. Перевірка проводилась з 29.01.2010 р. по 17.02.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1063/2305/32674048 від 22.02.2010р., згідно якого встановлені наступні порушення:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 63316 грн., в тому числі у червні 2008 року на суму 31576 грн., у липні 2008 року на суму 31740 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 39675 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення про визначення товариству суми податкового зобов"язання, а саме: від 12.03.2010 р. № 00080230510 за основним платежем - в розмірі 39675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 57164,50 грн. та від 12.03.2010 р. № 00081230510 за основним платежем - в розмірі 63316 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 31568 грн.

Підставами для донарахування відповідачем зобовязань по податку на додану вартість у розмірі 63316,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31658,00 грн. стало не надання на їх письмові запити від 05.02.2010р. №2112/10/23-522, від 11.02.2010р. №2764/10/23-522 до перевірки будь-які документи, які б свідчили про маркетингове дослідження ринку збуту продукції (товарів) та її рекламу, та яким чином ПП "5 зірок" та ТОВ "КФ "Левант" сприяло укладенню договорів зі знайденими покупцями, та які б пояснювали суть виконаних маркетингових послуг, та як ці послуги повязані з господарською діяльністю ТОВ "Максіма-твін".

Суд вважає, що наведене вище не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наступним, а саме, письмовими доказами, як такими: це договори послуг з вказаними контрагентами, акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти виконавців про дослідження ринку, платіжні доручення, наявність яких визнається сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з викладеного, сторонами договору підряду є замовник (постачальник) та виконавець (покупець). Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки і в судовому засіданні не наведено будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, не доведено, що будь-які пункти зазначених правочинів суперечать або не відповідають нормам законодавчих актів.

Верховний суд України в Узагальнені від 24.11.08 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначив, що при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, визначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, що були укладені позивачем та зазначеними контрагентами, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, сторонами надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки угоди, які укладені позивачем з ПП "5 зірок" та ТОВ "КФ "Левант", визнані відповідачем нікчемними. Проте, з матеріалів справи вбачаєтся, що відповідач допустив при цьому субєктивні припущення, але не навів відповідних доказів.

Відповідно до п. 2.3.4 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України № 237 від 10.08.2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб господарювання.

Відповідно до положення ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в даному випадку не доведений факт порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ч.ч.1, 2, статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Максіма-твін" суми податкового зобов"язання, а саме: від 12.03.2010 р. № 00080230510 за основним платежем - в розмірі 39675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 57164,50 грн. та від 12.03.2010 р. № 00081230510 за основним платежем - в розмірі 63316 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 31568 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 01.06.10р.

Суддя Самойлова В.В.