Вирок № 97593691, 11.06.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1377/20

1-кп/189/81/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сосницького П.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське з застосуванням звуко – та відеозаписувальних технічних засобів фіксації кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040540000386 від 05.11.2020 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сімферополь АР Крим, громадянин України, який має вищу освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , розлучений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, державних нагород не має, депутатом не являється, не судимий,-

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 04.11.2020 року близько 08:00 год., діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою незаконної порубки захисних лісових насаджень, самостійно прибув у лісосмугу, яка знаходиться на околиці смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, на перегоні ст. Чапліно-Мечетна 16 км пк 4+20 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, яка перебуває у власності держави та, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії І-ДП №004881, виданого Покровською районною державною адміністрацією 22.03.2004 року, перебуває у постійному користуванні структурного підрозділу «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», після чого діючи всупереч:

- ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара;

- пп. 3 п. 2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою №733 від 16.05.2007 року Кабінету Міністрів України, який до лісів відносить також захисні ліси;

- пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 року № 733, відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів);

- п. 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів;

- ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно;

- п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, згідно якого лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів;

- п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки;

- п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року, згідно якого лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати заготівлю деревини, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, без проведення обліку уповноваженими органами дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, без встановлення йому строків здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строків і способів очищення лісосік від порубкових решток, без здійснення плати, яка нараховується за використання лісових ресурсів, а також не маючи спеціального дозволу на заготівлю деревини під час проведення рубок, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленим знаряддям, яке було необхідне для здійснення зпилу та розпилу стовбурів дерев, а саме за допомогою бензопили марки «ZOMAX» модель «ZМС 58-01» сіро-білого кольору, яку заздалегідь приготував для вчинення кримінального правопорушення, здійснив незаконне спилювання одного сиро ростучого (живого) дерева породи «Дуб» зі стовбуром діаметром в місці зрізу 60 см та одного сиро ростучого (живого) дерев породи «Ясен» зі стовбуром діаметром в місці зрізу 36 см, після чого за допомогою вказаної бензинової пили розпиляв вищевказані стовбури на колоди.

Своїми умисними, протиправними діями, а саме внаслідок незаконного спилювання одного сиро ростучого (живого) дерева породи «Дуб» та одного сиро ростучого (живого) дерева породи «Ясен», ОСОБА_1 спричинив державі в особі структурного підрозділу «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» шкоду, яка згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №4747/4748-20 від 19.11.2020 року підтверджується на суму 24726,44 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять шість гривень сорок чотири копійки), яка є істотною.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину визнав повністю та суду показав, що 04.11.2020 року близько 08:00 год., в лісосмугі, яка знаходиться на околиці смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області за допомогою бензопили незаконно спиляв живі дерева ясена та дуб у кількості 2 (двох) штук, не маючи для цього спеціального дозволу та лісорубного квитка. В скоєному розкаюється.

Представник потерпілого Бондарчук О.В. направив до суду заяву про розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за його відсутності. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення йому положень ч. 3 ст. 349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому діяння доведено у повному обсязі, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України: «Незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду».

По справі цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст.66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинених нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, однак за місцем мешкання характеризується з негативної сторони, офіційно не працює, зловживає спиртними напоями, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, вчинив умисне кримінальне правопорушення проти довкілля.

Враховуючи, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати в межах санкції ч. 1 ст. 246 КК України у виді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, за залучення експерта для проведення судово-економічної експертизи №4747/4748-20 від 19.11.2020 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави витрати в розмірі 1307,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За приписами ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України підлягає конфіскації у власність держави майно, яке було використане як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме: бензопила марки «ZOMAX» модель «ZМС 58-01», сіро-білого кольору, яку передано під зберігальну розписку обвинуваченому ОСОБА_1 .

Речові докази:

- автомобіль марки «УАЗ-330301» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, згідно технічного паспорту серії НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 та переданий на зберігання під розписку ОСОБА_2 – повернути власнику ОСОБА_2 ;

- розпиляні частини стовбура дерева породи «Дуб» довжиною від 30 см до 40 см, діаметром від 18 до 60 см (від найменшого до найбільшого) відповідно, в загальній кількості 32 одиниці та розпиляні частини стовбура дерева породи «Ясен» довжиною від 20 см до 40 см, діаметром від 4 см до 36 см (від найменшого до найбільшого) відповідно, в загальній кількості 32 одиниці, які передано на зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_3 – повернути потерпілому структурному підрозділу «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судово-економічної експертизи №4747/4748-20 від 19.11.2020 року в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 52 копійок.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави - бензопилу марки «ZOMAX» модель «ZМС 58-01», сіро-білого кольору, яку передано на зберігання під розписку обвинуваченому ОСОБА_1 .

Речові докази:

- автомобіль марки «УАЗ-330301» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, згідно технічного паспорту серії НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 та переданий на зберігання під розписку ОСОБА_2 – повернути власнику ОСОБА_2 ;

- розпиляні частини стовбура дерева породи «Дуб» довжиною від 30 см до 40 см, діаметром від 18 до 60 см (від найменшого до найбільшого) відповідно, в загальній кількості 32 одиниці та розпиляні частини стовбура дерева породи «Ясен» довжиною від 20 см до 40 см, діаметром від 4 см до 36 см (від найменшого до найбільшого) відповідно, в загальній кількості 32 одиниці, які передано на зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_3 – повернути потерпілому структурному підрозділу «Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.С. Степанова