Вирок № 97593687, 11.06.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 186/449/20

Провадження № 1-кп/188/27/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Колегія суддів Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

судді Курочкіної О.М.,

судді Місюри К.В.,

при секретарі судового засідання Олійник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040380000076 від 19.02.2020, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Першотравенська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, працює гірничоробітником підземним дільниці конвеєрного транспорту ВСП «ШУ Першотравенське», неодруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України,

за участю прокурора Мільченка Є.О.,

захисника Галіциної Г.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого Кисельової Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

19 лютого 2020 року приблизно о 00 годин 06 хвилин ОСОБА_1 разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 , проходячи повз будинок АДРЕСА_3 , зайшли в розташоване в цьому будинку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на вході до якого стояв ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, і висловився образливими словами на їхню адресу. Коли через кілька хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виходили з кафе, ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_1 , що він начебто штовхнув його і став вимагати вибачень. ОСОБА_1 відмовився і ОСОБА_6 запропонував підійти до них розібратися. ОСОБА_1 , зважаючи на агресивну поведінку останнього, розуміючи, що той провокує бійку, став відходити від ОСОБА_7 , тримаючись обличчям до нього. ОСОБА_6 не відставав від нього, переслідуючи його і вимагаючи вибачень. Слідом за ОСОБА_8 рухався трішки позаду його товариш ОСОБА_9 . Інший товариш ОСОБА_7 у цей час притримав на порозі кафе «Банка Бар» ОСОБА_10 , який злякався і не пішов за ОСОБА_1 .

Дійшовши до перехрестя вулиць Ювілейної та Горького м. Першотравенська Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , зрозумівши, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не мають наміру залишити його, і враховуючи їх перевагу в кількості і фізичній силі, небезпідставно побоюючись за своє здоров`я та життя, став шукати в карманах своєї куртки телефон, щоб зателефонувати, і знайшов кухонний ніж, який він брав вдома з собою, коли ходив у підвал за продуктами і забув викласти. Діставши цей ніж, ОСОБА_1 з метою необхідної оборони почав розмахувати ним перед собою, щоб перешкодити нападникам нанести йому удар, діючи з непрямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання нападникам тілесних ушкоджень і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, при цьому вимагав залишити його у спокої. ОСОБА_6 намагався зблизитися з ним, щоб забрати ніж. ОСОБА_1 , захищаючись від нього, наніс йому удар ножем в грудну клітину з правого боку, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді одного непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Перешкоджаючи рухам рук ОСОБА_7 , який намагався забрати у нього ніж, ОСОБА_1 ножем завдав йому тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран лівого променево-зап`ястного суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого ОСОБА_1 , рухаючись спиною вперед, обличчям до нападників, спіткнувся і одночасно з цим наніс удар ножем в ділянку грудної клітини ОСОБА_7 з правого боку, спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітини, ускладненого гідротораксом, яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. Однак ОСОБА_6 продовжував свої агресивні дії, в яких його підтримував ОСОБА_9 , збивши рукою з голови ОСОБА_1 шапку, і ОСОБА_1 продовжуючи розмахувати ножем і вимагаючи, щоб його залишили у спокої, наніс ще один удар ножем в тулуб ОСОБА_11 з лівого боку, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого поранення передньої черевної стінки ліворуч, яке за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після цього ОСОБА_6 і ОСОБА_9 полишили ОСОБА_1 і пішли назад до кафе «Банка Бар», а ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пішли додому.

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_1 колегією суддів визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, частково визнав себе винуватим в тому, що наносив удари ножем потерпілому, і дав показання, що увечері 18 лютого 2020 року вдома за адресою: АДРЕСА_2 він ходив до підвалу за продуктами і брав з собою кухонний ніж, який поклав у карман. Коли він повернувся до будинку, до нього прийшов його товариш ОСОБА_6 , з яким вони разом пішли шукати дружину останнього. Проходячи по вулиці Ювілейній м. Першотравенська Дніпропетровської області повз кафе «Банка Бар», зайшли в це кафе, щоб подивитися, чи є там дружина ОСОБА_10 . На вході до кафе стояв незнайомий ОСОБА_1 на той час ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, і ще три чоловіка, і ОСОБА_6 висловився образливими словами на їхню адресу. В кафе ОСОБА_6 пішов через зал до каси, щоб спитати за дружину, а ОСОБА_1 пішов на вихід. Коли він виходив з кафе, ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_1 , що він начебто штовхнув його і став вимагати вибачень. ОСОБА_1 відмовився і ОСОБА_6 запропонував підійти до нього поговорити, вів себе агресивно. ОСОБА_1 , щоб уникнути конфлікту, став відходити від ОСОБА_7 , тримаючись обличчям до нього. ОСОБА_6 і двоє, що стояли з ним пішли за ОСОБА_1 , переслідуючи його. Останній просив відчепитися від нього. Слідом за ОСОБА_8 рухався трішки позаду його товариш ОСОБА_9 . Інший товариш ОСОБА_7 у цей час притримав на порозі кафе «Банка Бар» ОСОБА_10 , який в цей час вийшов з кафе, але не пішов за ОСОБА_1 . Відходячи до перехрестя вулиць Ювілейної та Горького м. Першотравенська Дніпропетровської області, метрів за сто від кафе «Банка Бар» ОСОБА_1 , з огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не мають наміру залишити його, і враховуючи їх перевагу в кількості і фізичній силі, злякався і став шукати в карманах своєї куртки телефон, щоб зателефонувати, і знайшов кухонний ніж, який він брав вдома з собою, коли ходив у підвал за продуктами і забув викласти. Діставши цей ніж, ОСОБА_1 з метою самозахисту почав розмахувати ним перед собою, щоб не дати нападникам нанести йому удар, допускаючи завдання нападникам тілесних ушкоджень і вимагав залишити його у спокої. ОСОБА_6 намагався зблизитися з ним, щоб забрати ніж. ОСОБА_1 , захищаючись від нього, наніс йому удар ножем в грудну клітину з правого боку. Перешкоджаючи рухам рук ОСОБА_7 , який намагався забрати у нього ніж, ОСОБА_1 завдав два удари ножем по руках. Після чого ОСОБА_1 , рухаючись спиною вперед, обличчям до нападників, спіткнувся і одночасно з цим наніс удар ножем в груди ОСОБА_7 з правого боку. Однак ОСОБА_6 продовжував свої агресивні дії, в яких його підтримував ОСОБА_9 , збивши рукою з голови ОСОБА_1 шапку, і ОСОБА_1 продовжуючи розмахувати ножем і вимагаючи, щоб його залишили у спокої, наніс ще один удар ножем в тулуб ОСОБА_11 з лівого боку. Після цього ОСОБА_6 полишив ОСОБА_1 , ОСОБА_9 відпустив ОСОБА_10 , і ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пішли додому.

Крім показань обвинуваченого, його вина підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 18 лютого 2020 року приблизно з 23.00 до 24.00 стояв на ганку кафе «Банка Бар» по вулиці Ювілейна у м. Першотравенську, поруч біля кущів стояли його товариші ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Незнайомий йому на той час ОСОБА_1 разом з товаришем зайшли до кафе «Банка Бар» і швидко вийшли, при цьому ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_4 і нецензурно вилаявся на його адресу. ОСОБА_4 став вимагати вибачення, на що ОСОБА_1 запропонував відійти і пішов разом з товаришем попереду. ОСОБА_4 погодився і пішов слідом, не збираючись наносити удари і не виявляючи агресії. Його товариші залишалися біля кафе. Дійшли до перехрестя, де ОСОБА_1 з розвороту наніс ОСОБА_4 удар ножем в ліву верхню частину тулубу в ділянку серця. Удар прийшовся у телефон, який лежав у кармані куртки на рівні серця. Потім ОСОБА_1 наніс ще два удари у частину грудної клітини, які ОСОБА_4 відбив руками, отримавши ушкодження лівої руки. Після чого ОСОБА_1 схопив ОСОБА_4 за куртку і наніс два удари в праву сторону грудної клітини. Захищаючись, ОСОБА_4 вхопив ОСОБА_1 за куртку, і цей момент останній наніс йому удар ножем в ліву сторону тулубу. В цей час позаду ОСОБА_4 підбігли ОСОБА_9 і ОСОБА_12 та відтягли його від ОСОБА_1 , який при цьому ще встиг нанести удар по руці ОСОБА_9 , порізавши рукав його куртки, після чого разом зі своїм товаришем втік. Всього ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 п`ять ножових поранень. Його дії продовжувалися 10-15 секунд. Товариш ОСОБА_1 в те, що відбувалося, не втручався. Після втечі ОСОБА_1 . ОСОБА_4 з ОСОБА_9 і ОСОБА_12 повернулися до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де ОСОБА_4 побачив на руці та одежі кров, відчув слабкість і звернувся до лікарні. Йому було надано медичну допомогу, він пройшов курс стаціонарного лікування і продовжує відчувати наслідки отриманих тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_4 знає сім років по попередній спільній роботі. В лютому 2020 року, точну дату вона не пам`ятає, після 22 години вона працювала в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », власником якого є. В кафе прийшов ОСОБА_4 з трьома товаришами. Перед тим вони були на гаражах, смажили шашлики, пили пиво і були у стані алкогольного сп`яніння. В кафе до них приєднався ще один хлопець, якого знав ОСОБА_14 . На їхнє прохання вона наливала їм пиво. ОСОБА_14 і його знайомий стояли біля неї, а ОСОБА_4 з двома товаришами вийшли на вулицю. До кафе зайшов незнайомий їй хлопець у чорному одязі. Це був не ОСОБА_1 , якого вона не знає і не бачила. Цей хлопець спитав чи не було тут дівчат у чорному одязі і пішов. Після цього ОСОБА_14 і його знайомого покликали на вулицю і вони вийшли. Хвилин через десять у кафе зайшов ОСОБА_4 , попрохав її викликати швидку медичну допомогу і вийшов. Вона вийшла за ним, щоб уточнити, що сталося і побачила, що ОСОБА_4 сидить і на руці у нього кров. Четверо його товаришів у цей час переходили вулицю від перехрестя біля церкви. Вони сказали, що не треба викликати швидку медичну допомогу, що вони самі доведуть ОСОБА_4 до лікарні і він пішов з ними.

Свідок ОСОБА_15 показав, що в лютому 2020 року у вечірній час прогулювався разом з ОСОБА_1 по м. Першотравенськ, спиртних напоїв не вживали, і , шукаючи своїх дівчат, зайшли в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». На ганку кафе стояли п`ятеро чоловіків, які відразу почали до них чіплятися. ОСОБА_15 та ОСОБА_1 всередині кафе не побачили своїх дівчат і ОСОБА_1 першим вийшов, а ОСОБА_15 затримався, розпитував барменшу про їхніх дівчат і бачив, що на столику стоять горілка та пиво, але відвідувачів усередині не було. Коли він вийшов з кафе, біля ганку його вхопив здоровий чоловік і тримав. ОСОБА_15 бачив, що інші троє чоловіків смикають ОСОБА_1 , висловлюються нецензурною лайкою, погрожують йому, ОСОБА_4 тримав його за одяг, а ОСОБА_1 у відповідь просив їх заспокоїтися. ОСОБА_15 теж просив того чоловіка, що його тримав, щоб він заспокоївся і відпустив його, але той не реагував. Він бачив, що на відстані від нього ОСОБА_1 відбивається від тих трьох чоловіків, намагається втекти, а вони його переслідували до перехрестя, хтось з них намагався його вдарити, він спіткнувся об бордюр. Врешті ОСОБА_15 вдалося вирватися і він підійшов до ОСОБА_1 . На той час сутичка закінчилася і вони з ОСОБА_1 пішли геть. Ножа у ОСОБА_1 . ОСОБА_15 не бачив і про ніж нічого не знав, про ніж йому сказав слідчий під час допиту.

Свідок ОСОБА_9 показав, що приблизно 18 лютого 2020 року з 21 години до 23 години він, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 відпочивали у кафе «Банка Бар», випили по бокалу пива. В кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ненадовго зайшли ОСОБА_1 та його товариш. Коли ОСОБА_1 виходив з кафе, у нього виник конфлікт з ОСОБА_4 , який стояв на ганку. Вони вдвох почали відходити в сторону церкви, ображаючи один одного. ОСОБА_4 вимагав вибачень від ОСОБА_1 . ОСОБА_1 відходив назад обличчям до ОСОБА_4 , який йшов за ним. Коли ОСОБА_9 побачив в руці у ОСОБА_4 ніж, він пішов за ними. За ним пішов і ОСОБА_12 . Метрів через десять ОСОБА_1 зупинився і став наносити удари ножем в ліву верхню частину тулуба ОСОБА_4 . Коли він за кілька секунд наніс приблизно п`ять ударів, ОСОБА_9 став відтягувати ОСОБА_4 від ОСОБА_1 і в цей момент останній попав ножем по його руці, порізавши рукава куртки. Після чого ОСОБА_1 і його товариш , який не втручався в конфлікт, втекли. ОСОБА_4 ОСОБА_9 та інші його товариші відвели до лікарні.

Свідок ОСОБА_12 показав, що вчотирьох: він, ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 18 лютого 2020 року після 22 години прийшли у кафе «Банка Бар», випили по бокалу пива. О 23 годині барменша сказала, що кафе зачиняється. ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вийшли на вулицю, де ОСОБА_4 стояв на ганку, а ОСОБА_12 та ОСОБА_9 приблизно за метр від нього ближче до дороги. ОСОБА_14 залишився в кафе, чекав, коли барменша набере пива. В цей час ОСОБА_1 і його товариш зайшли в кафе і невдовзі вийшли. На виході ОСОБА_1 зачепив плечем ОСОБА_4 і той став вимагати від ОСОБА_1 вибачення, на що останній запропонував відійти поговорити. ОСОБА_1 пішов вперед, за ним ОСОБА_4 . ОСОБА_12 побачив у правій руці ОСОБА_1 ніж, попередив про це ОСОБА_4 і вимагав від ОСОБА_1 прибрати ніж. В якийсь момент він відволікся на 5-10 секунд, дивився в інший бік і не бачив, як ОСОБА_1 наносив удари ножем. Коли ОСОБА_12 обернувся, то побачив, як ОСОБА_9 відтягнув ОСОБА_4 від

ОСОБА_1 . Останній разом зі своїм товаришем, який не втручався в те, що відбувалося, втекли. У ОСОБА_4 були розстебнуті куртка та кофта, на тілі була кров. Йому стало зле. ОСОБА_12 та ОСОБА_9 взяли ОСОБА_4 під руки і відвели до лікарні.

Свідок ОСОБА_14 показав, що18 лютого 2020 року увечері він, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 зайшли у кафе «Банка Бар», випили по бокалу пива, потім кафе стало закриватися, його товариші вийшли назовні, а він залишився, чекав, коли йому з собою наберуть пива. В цей час до кафе ненадовго заходили двоє чоловіків, яких він не запам`ятав. Хвилин через п`ять ОСОБА_14 позвав ОСОБА_9 . Він вийшов і в двох метрах від ганку праворуч побачив, що ОСОБА_4 сидить, руки у нього в крові, а біля нього стояли ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , які разом з ОСОБА_4 пішли до лікарні, а ОСОБА_14 пішов додому.

Свідок ОСОБА_16 показав, що в кав`ярні «Діколь» по вулиці Ювілейній у м. Першотравенськ він у грудні 2019 року встановив камеру відеоспостереження, на якій постійно виставлений зимовий час України.

Вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами та відеозаписами:

протоколом огляду місця події, під час якого на тротуарі між магазином «Фламінго» та кафе «Банка Бар» по вулиці Ювілейній у м. Першотравенську виявлені плями бурого кольору, схожі на кров;

протоколом огляду земельної ділянки біля вулиці Високовольтної у м. Першотравенську, де за вказівкою ОСОБА_1 знайдено ніж, який він після завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 викинув;

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 19.02.2021, під час якого свідок ОСОБА_9 впізнав серед чотирьох фотографій фото обвинуваченого ОСОБА_1

протоколом огляду і зняття копії відеозапису камери спостереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у м. Першотравенську від 23.02.2020;

відеозаписом з камери відеозапису спостереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на якому видно силуети трьох осіб, обличчя роздивитися неможливо, одна з яких рухається попереду, а дві - за ним від кафе «Банка Бар» праворуч;

протоколом огляду скриншоту з мобільного телефону камери спостереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у м. Першотравенську від 31.03.2020;

скриншотом з мобільного телефону камери спостереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у м. Першотравенську від 31.03.2020;

висновками судово-медичних імунологічних експертиз за №244 від 18.03.2020 та №245 від 24.03.2020, згідно з якими в змиві на марлю з правої руки обвинуваченого ОСОБА_1 знайдена кров у суміші з потом; при встанорвленні видової приналежності крові виявлений білок крові людини; при серологічному дослідженні у цьому змиві виявлені антигени А, В і Н; не можна виключити можливість походження крові у вказаному змиві від потерпілого ОСОБА_4 , оскільки антигени А, В і Н властиві для його крові, яка належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0;

висновком судово-медичної цитологічної експертизи за №301 від 27.03.2020, за змістом якого в слідах бурого кольору на аркушах паперу, в які був загорнутий представлений на експертизу ніж, встановлена наявність крові людини, при серологічному дослідженні елементів якої виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВ0; отримані результати дослідження не виключають походження слідів крові на аркушах паперу, в які був загорнутий ніж від особи (осіб) з групою крові АВ, можливо і від потерпілого ОСОБА_4 , враховуючи групову приналежність його крові;

протоколом та відеозаписом слідчого експерименту від 25.03.2020 за участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 , під час якого вони розповіли і показали на місці, як 18.02.2020 близько 23 години 00 хвилин біля входу в кафе «Банка Бар», розташованого в будинку АДРЕСА_3 , у них розпочався конфлікт з ОСОБА_1 , у якому напрямку вони відходили від кафе, яким чином тримав в руці ніж ОСОБА_1 , які рухи робив у напрямку потерпілого, як наносив удари та показали місцезнаходження інших учасників події;

висновками судово-медичних експертиз за №57 від 26.03.2020 та за №58-Д від 26.03.2020 потерпілого ОСОБА_4 , у якого виявлені тілесні ушкодження загальною кількістю п`ять у вигляді двох колото-різаних поранень правої половини грудної клітини, одне з яких проникаюче, ускладнене гідротораксом, одного непроникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки ліворуч, двох колото-різаних ран лівого променево-зап`ястного суглобу, які утворилися від дії плаского колюче-ріжучого предмету, яким могло бути лезо ножа; вони не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на ніж; тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половиним грудної клітини, ускладненого гідротораксом, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення правої половиним грудної клітини, непроникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки ліворуч, колото-різаних ран лівого променево-зап`ястного суглобу відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я впродовж більше шести днів, але не більше трьох тижнів (21 день); враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_4 знаходився у вертикальному положенні та був повернутий передньою поверхнею до нападавшого; тілесні ушкодження могли утворитися 19.02.2020; враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень, їх локалізацію, кількість, вони могли утворитися при обставинах, на які вказують під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_9 .

Судом також досліджені інші письмові та речові докази:

протокол огляду від 19.02.2020, під час якого у Першотравенській міській лікарні оглянуто та вилучено одяг потерпілого ОСОБА_4 ;

одяг потерпілого ОСОБА_4 , на куртці якого виявлено на лівому боці вдовж бокового шву одне наскрізне пошкодження, утворене в результаті розриву ниток машинного шву; на нижній частині з лівої сторони курточки наявні два наскрізних пошкодження; на кофті на передній поверхні у верхній частині з правої сторони та на задній поверхні у нижній частині з лівої сторони виявлено два наскрізних пошкодження;

висновок судової трасологічної експертизи за №19/104-17/2/84 від 03.03.2020, за яким на лівому боці вдовж бокового шву куртки потерпілого ОСОБА_4 , яку було вилучено 19.02.2020, наявне одне наскрізне ушкодження, утворене в результаті розриву; на нижній частині з лівої сторони курточки наявні два наскрізних пошкодження, які утворені в результаті дії колюче-ріжучого предмету; на передній поверхні у верхній частині з правої сторони та на задній поверхні у нижній частині з лівої сторони кофти потерпілого ОСОБА_4 , яку було вилучено 19.02.2020, наявні два наскрізних пошкодження, які утворені в результаті дії колюче-ріжучого предмету; пошкодження. яке розташоване з лівої сторони вздовж бокового шву курточки. утворилося в результаті розриву ниток машинного шву: два пошкодження, розташовані на передніх та задніх поверхнях куртки та кофти, утворені в результаті дії колюче ріжучого предмету, що має клинок з вістрям, обухом та гостро заточеним лезом типу ніж тощо;

телефон «Хуавей», належний потерпілому ОСОБА_4 , на якому є пошкодження задньої кришки.

Заявлене стороною захисту клопотання про визнання цих доказів недопустимими суд вважає обґрунтованим та таким, що має бути задоволене судом з таких міркувань.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою є недопустимими доказами.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За положеннями ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно зі ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У частині 2 статті 6 Конвенції проголошено право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежать принципи, згідно з якими особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення цих принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у своїх рішеннях у справах «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з приписами ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).

Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду) (ч.3 цієї статті).

Як вбачається з протоколу від 19.02.2020 одяг потерпілого і його мобільний телефон були вилучені слідчим в період з 02.30 до 03.00 до внесення відомостей про це кримінальне правопорушення до ЄРДР о 05.52 того ж дня, що є порушенням вимог частин 2 і 3 статті 214 КПК України, і є підставою для визнання протоколу від 19.02.2020 недопустимим доказом.

Отже, протокол від 19.02.2020 суд визнає недопустимим доказом.

Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформульована доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) . Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Враховуючи, що суд визнав недопустимим доказом протокол від 19.02.2020, слід визнати недопустимими доказами і вилучені під час цієї слідчої дії речові докази у вигляді одягу потерпілого ОСОБА_4 та телефону «Хуавей», і висновок судової трасологічної експертизи за №19/104-17/2/84 від 03.03.2020, під час якої досліджувався одяг потерпілого ОСОБА_4 .

При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведена повністю і зібраних належних і допустимих доказів достатньо для визнання його винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.

4.Мотиви зміни обвинувачення.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України - незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин, які сторона обвинувачення вважала встановленими.

В обвинувальному акті зазначалося, що 19 лютого 2020 року приблизно о 00 годин 06 хвилин ОСОБА_1 перебував на перехресті вулиць Ювілейної та Горького м. Першотравенська Дніпропетровської області. Там у нього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_1 19 лютого 2020 року приблизно о 00 годин 06 хвилин, перебуваючи на перехресті вулиць Ювілейної та Горького м. Першотравенська Дніпропетровської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті потерпілому та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці ніж, який мав при собі для спричинення тілесних ушкоджень, раптово наніс ним ОСОБА_4 1 удар в ліву частину грудної клітини, але потрапив лезом у мобільний телефон, який перебував в внутрішній кишені куртки потерпілого, внаслідок чого не зміг спричинити тілесних ушкоджень. Після цього, не зупиняючись, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, він наніс ще два удари ножем в ділянку грудної клітини ОСОБА_4 , але потерпілий, захищаючись, підставив ліву руку на рівні грудей, внаслідок чого удари лезом ножа прийшлись в неї. Одразу після цього ОСОБА_1 , схопивши потерпілого за лівий рукав куртки і потягнувши вбік, наніс йому два удари ножем в ділянку грудної клітини з правого боку. Потерпілий ОСОБА_4 , захищаючись, схопив ОСОБА_1 обома руками за одяг на грудях, однак ОСОБА_1 наніс йому ще 1 удар ножем в ліву частину тулубу. Цими діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітини, ускладненого гідротораксом, яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення; одного непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, непроникаючого поранення передньої черевної стінки ліворуч та двох колото-різаних ран лівого променево- зап`ястного суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день). В цей час свідок ОСОБА_9 відтягнув ОСОБА_4 від ОСОБА_1 на відстань, на якій ОСОБА_1 був позбавлений можливості продовжити нанесення потерпілому удари ножем. Тому ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Колегія суддів не погодилася з викладеними у обвинувальному акті обставинами та кваліфікацією дій обвинуваченого стороною обвинувачення, виходячи з такого.

Стороною обвинувачення не доказано наявність умислу обвинуваченого на вбивство потерпілого. Сам обвинувачений такий умисел заперечив, стверджував, що ніж в його кармані опинився випадково і він застосував його для самооборони.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що його син ОСОБА_1 після розлучення проживає разом з ним, хоч і зареєстрований за іншою адресою. 18 лютого 2020 року увечері він попросив сина дістати з десятилітрового бутиля у підвалі квашених огірків, для чого син взяв миску та ніж. Миску з огірками він приніс і в цей час йому хтось зателефонував і він пішов з дому, не виклавши ніж.

Свідок ОСОБА_18 показав, що він є депутатом Першотравенської міської ради, яка виділила кошти на встановлення якісних вуличних камер спостереження, завдяки одній з яких був розкритий цей злочин, про що на сесії міської ради говорив депутат ОСОБА_19 і всім з того запису стало відомо, що стався конфлікт між ОСОБА_1 і чотирма чоловіками у стані алкогольного сп`яніння.

Однак стороною обвинувачення не вжито заходів для долучення до матеріалів кримінального провадження зазначеного відеозапису в якості доказу, хоч у суду є підстави вважати, що працівниками поліції цей запис переглядався, що не заперечував прокурор. На думку суду, така бездіяльність органу досудового розслідування є порушенням вимог ст.2 КПК України, згідно з якими завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На клопотання сторони захисту судом вживалися заходи для отримання відеозапису з камери вуличного спостереження на перехресті вулиць Ювілейної та Горького в м. Першотравенську за період з 18 до19 лютого 2020 року шляхом постановлення ухвали про тимчасовий доступ від 03.07.2020, однак представник Першотравенської міської ради повідомила про те, що строк зберігання відеозаписів у архіві становить 21 день, тому цей запис в архіві відсутній.

Стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів висунутого нею обвинувачення.

Телефон потерпілого ОСОБА_4 не був вилучений у нього і направлений разом з ножем обвинуваченого ОСОБА_1 на судову трасологічну експертизу, тому питання, чи могло пошкодження на телефоні бути заподіяними вказаним ножем не досліджувалося.

Також не проводився слідчий експеримент для перевірки показань потерпілого стосовно того, в якому кармані одягу потерпілого мав знаходитися його телефон, щоб обвинувачений, наносячи удар в ділянку серця потерпілого, попав у телефон.

Суд звернув увагу, що на одязі потерпілого відсутні пошкодження у лівій верхній частині, яка відповідає розташуванню серця у тілі.

Куртка свідка ОСОБА_9 , яка теж нібито була пошкоджена діями обвинуваченого, не була вилучена у нього і втрачена як доказ.

Колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених судом обставин у обвинуваченого склалося враження, що його здоров`ю загрожує реальна небезпека від дій чотирьох осіб, які були у стані алкогольного сп`яніння, були збуджені, поводили себе агресивно, переважали його кількісно і фізичною силою, діяли групою. Незважаючи на те, що активно по відношенню до обвинуваченого поводив себе лише ОСОБА_4 , переслідуючи його, вимагаючи вибачень за те, що обвинувачений начебто штовхнув його, обвинувачений помилково вважав, що троє інших товаришів ОСОБА_4 готові підтримати останнього в його діях і застосував ніж для компенсації, як йому здавалося, їхньої кількісної і фізичної переваги і недопущення завдання ними шкоди його здоров`ю.

Відповідно до ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч.1).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч.2).

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу (ч.3).

Згідно з приписами ст. 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ч.1).

Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч.2).

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони (ч.3).

Уявна оборона — дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Стан уявної оборони виникає у випадках, коли реального посягання немає, але в особи під впливом дій іншої особи (осіб) та особливостей ситуації, в якій вчинено ці дії, виникає помилкове враження про вчинення (чи реальну загрозу вчинення) суспільно небезпечного посягання, внаслідок чого вона заподіює шкоду, вважаючи, що перебуває у стані необхідної оборони.

Колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 неправильно оцінив дії потерпілого та його товаришів, вважав, що має місце реальне посягання на його здоров`я групою осіб, не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищив межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, тому він підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

5. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд вважає часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання, що передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Колегія суддів не вважає такою, що обтяжує покарання, ту обставину, що кримінальне правопорушення вчинене проти особи з інвалідністю, оскільки обвинувачений раніше не знав потерпілого, потерпілий йому про наявність у нього інвалідності не повідомляв, а явних ознак інвалідності у потерпілого не вбачається.

6. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку і тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій.

З урахуванням перелічених обставин та особи обвинуваченого, а також маючи за мету його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів, суд вважає за можливе обрати йому покарання в межах санкції статті 124 КК України у виді арешту.

На підставі п. «а» ч.1 та ч.5 ст.72 КК України зарахувати попереднє ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 у строк покарання день за день з 19 лютого 2020 року до 05 серпня 2020 року.

7. Підстави для задоволення цивільного позову.

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування майнової шкоди обвинувачений визнав повністю, в частині відшкодування моральної шкоди – частково.

Колегія суддів вважає, що позов в частині відшкодування майнової шкоди був обгрунтованим і підлягав задоволенню повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди – частково, з урахуванням встановлених судом обставин кримінального правопорушення і зміни внаслідок цього юридичної кваліфікації вчиненого обвинуваченим діяння і виходячи із засад розумності та справедливості в розмірі 30 000 грн.

Однак, враховуючи, що обвинувачений під час судового розгляду виплатив добровільно потерпілому відшкодування майнової шкоди в розмірі 11 000 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, що підтверджено відповідними розписками потерпілого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

По цьому кримінальному провадженню в ході досудового розслідування було залучено експерта для проведення судової трасологічної експертизи за №19/104-17/2/84 від 03.03.2020, документально підтверджені витрати на проведення якої складають 1256,08 грн. Суд вважає за необхідне стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Речовий доказ –оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження кафе «Кав`ярня «Діколь», що зберігається в матеріалах цього кримінального провадження, слід залишити в ньому.

Речовий доказ – телефон «Хуавей», переданий на зберігання ОСОБА_11 , який є його власником, слід залишити йому.

Речовий доказ – куртку ОСОБА_9 , передану йому на зберігання, слід залишити власнику ОСОБА_9 .

Речовий доказ – куртку ОСОБА_1 , передану згідно з квитанцією №273/2021 на зберігання до камери зберігання речових доказів Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, слід повернути власнику.

Речові докази – штани, кофту, куртку ОСОБА_7 , змиви РБК, змиви з рук ОСОБА_1 , кухонний ніж, зразок крові ОСОБА_4 , передані згідно з квитанціями №273/2016, №273/2021 та №273/2023 на зберігання до камери зберігання речових доказів Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, слід знищити.

Підстав для вирішення питання щодо запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк п`ять місяців 15 днів.

На підставі п. «а» ч.1 та ч.5 ст.72 КК України зарахувати попереднє ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року до 05 серпня 2020 року у строк покарання день за день.

В частині призначеного ОСОБА_1 покарання у виді арешту вирок не виконувати у зв`язку з повним відбуттям ним призначеного покарання.

У цивільному позові ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення судової трасологічної експертизи у розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок.

Речовий доказ –оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження кафе «Кав`ярня «Діколь» залишити в матеріалах цього кримінального провадження.

Речовий доказ – телефон «Хуавей» залишити ОСОБА_11 .

Речовий доказ – куртку ОСОБА_9 залишити йому.

Речовий доказ – куртку ОСОБА_1 , яка згідно з квитанцією №273/2021 зберігається у камері зберігання речових доказів Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили повернути йому.

Речові докази – штани, кофту, куртку ОСОБА_7 , змиви РБК, змиви з рук ОСОБА_1 , кухонний ніж, зразок крові ОСОБА_4 , які згідно з квитанціями №273/2016, №273/2021 та №273/2023 зберігаються у камері зберігання речових доказів Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляції через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя П. О. Бурда

Судді О. М. Курочкіна

К. В. Місюра