Рішення № 97590557, 11.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1684/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури (далі – відповідач), в якому просить стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на її користь вихідну допомогу в розмірі 21290,49 грн

1.2. Ухвалою суду від 12.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

1.4. Ухвалою суду від 23.04.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника Чернівецької обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Наказом керівника Чернівецької обласної прокуратури №192-к від 12.03.2021 року позивача звільнено з посади прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Однак позивач стверджує, що при звільненні з нею не проведено повний розрахунок та не виплачено всіх сум, а саме вихідної допомоги.

2.2. При цьому, на звернення представника позивача щодо надання інформації від 30.03.2021 року відповідач листом №27-54вих-21 від 07.04.2021 року повідомив, що виплата вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” не передбачена.

2.3. Позивач вважає, що вона має право на одержання суми вихідної допомоги при звільненні її з органів прокуратури, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначає наступне.

3.2. Так вказує, що вона працювала в органах прокуратури з 12.01.2001 року. Наказом керівника Чернівецької обласної прокуратури №192-к від 12.03.2021 року позивача звільнено з посади прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.

3.3. Однак, стверджує, що в порушення статті 44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) з нею у день звільнення не проведено повний розрахунок та не виплачено всіх сум при звільненні, а саме: вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

3.4. Зазначає, що 30.03.2021 року її представник звернувся до Чернівецької обласної прокуратури з запитом про надання інформації чи нарахована їй вихідна допомога при звільненні у відповідності до вимог ст.44 КЗпП України та чи буде вона виплачена. Листом №27-54вих-21 від 07.04.2021 року відповідач повідомив, що вихідна допомога їй не нараховувалась та не виплачувалась, чим фактично відмовив у її виплаті.

3.5. На переконання позивача, невиплата вихідної допомоги при звільненні та відсутність наміру її подальшої виплати, порушує її гарантовані державою трудові права, передбачені статтею 44 КЗпП.

3.6. Позивач вказувала, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 року у справі №826/10460/16, спеціальним законом не врегульовано питання звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

3.7. За вказаних обставин позивач вважає, що застосуванню до даних спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України.

3.8. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” статтю 40 КЗпП України доповнено частиною 5, якою визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

3.9. Таким чином, визначивши особливості (порівняно із загальними положеннями КЗпП України) застосування правових приписів, що регулюють порядок звільнення прокурора за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, Верховна Рада України вказала на однорідність цієї норми та положень пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

3.10. Відтак вважає, що незалежно від наявності в наказі про звільнення посилання пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України прокурор, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, вважається звільненим за вказаною нормою Кодексу з відповідними правовими наслідками для роботодавця.

3.11. Крім того, позивач зазначає, що за постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3933-ХІІ, ратифіковано Конвенцію МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, статтею 12 якої передбачено право працівників на вихідну допомогу. Так, за вказаною нормою працівник, трудові відносини з яким було припинено, має право відповідно до національного законодавства й практики на вихідну допомогу або інші аналогічні види допомоги у зв`язку з припиненням трудових відносин, розмір якої залежить, зокрема, від стажу роботи й розміру заробітної плати, і котрі виплачуються безпосередньо роботодавцем або з фонду, створеного з внесків роботодавців.

Позиція відповідача

3.12. 06.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

3.13. Так, представник відповідача зазначає, що згідно із вимогами підпункту 1 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” № 113-ІХ, наказом керівника Чернівецької обласної прокуратури від 12.03.2021 року № 192-к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 15.03.2021 року.

3.14. Представник відповідач зауважує, що текст наказу керівника Чернівецької обласної прокуратури від 12.03.2021 року № 192-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури не містить посилань на пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, як на підставу звільнення. У свою чергу, статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

3.15. Законом №113-ІХ статтю 40 КЗпП України доповнено частиною 5 такого змісту: “Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус”.

3.16. Такими законами, що регулюють статус прокурорів та відповідно мають статус спеціальних, є Закон України “Про прокуратуру” і Закон №113-ІХ.

3.17. Застосування положень статті 44 КЗпП України до прокурорів, які звільняються з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, Закон не передбачає.

3.18. Відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, який є спеціальним та визначає статус прокурорів, виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 вказаного Закону не передбачена.

3.19. Таким чином, норми Закону України “Про прокуратуру” та Закону № 113-IX, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.

3.20. Відтак стверджує, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законами України “Про прокуратуру” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому позивач не набула права на її отримання.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань, окрім заяви представника Чернівецької обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Дослідженням наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що вона у період з 12.01.2001 року по 15.03.2021 року працював в органах прокуратури (а.с. 15-23).

5.2. Згідно наказу керівника Чернівецької обласної прокуратури №192-к від 12.03.2021 року позивача звільнено з посади прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури на підставі на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 15.03.2021 року.

5.3. 30.03.2021 року представник позивач звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію, в якому просить надати інформацію чи нараховувалась позивачу вихідна допомога при звільненні та чи буде вона нарахована у подальшому (а.с. 24-26).

5.4. Листом №27-54 вих-21 від 07.04.2021 року Чернівецькою обласною прокуратурою надано відповідь на запит представника позивача відповідно до якої повідомлено, що виплата вихідної допомоги, у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, не передбачена (а.с. 29-31).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. З огляду на зміст позовних вимог, предметом цього спору є невиплата Прокуратурою Чернівецької області вихідної допомоги ОСОБА_1 при її звільненні з органів прокуратури. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Положеннями КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40) .

6.3. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

6.4. Отже, КЗпП України передбачає особливості розірвання трудового договору з працівником у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таке звільнення можливе лише в тому випадку, якщо відсутня можливість перевести працівника за його згодою на іншу посаду. Тому, в якості компенсації за втрату роботи Кодекс передбачає виплату працівнику вихідної допомоги, і такий обов`язок покладається на роботодавця у зв`язку з неможливістю подальшого працевлаштування цього працівника. Вихідна ж допомога за своєю суттю є певною соціальною гарантією для працівника у разі розірвання з ним трудового договору з ініціативи роботодавця. Водночас КЗпП України передбачає також, що особливості звільнення окремих категорій працівників визначаються законами, що регулюють їх правовий статус.

6.5. Так, згідно частини 5 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

6.6. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

6.7. На виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі – Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).

6.8. Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

6.9. При цьому, статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, зокрема відповідно до пункту 9 частини 1 даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

6.10. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі – Закон №113-ІХ) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

6.11. Проте, Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

6.12. Разом з тим, нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

6.13. При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

6.14. Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

6.15. Так, пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

6.16. Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частини 1, 2 і 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

6.17. Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

6.18. Законом Закон №113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

6.19. При цьому, внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

6.20. Таким чином, частиною 5 статті 51 Закону №1697-VII та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

6.21. Крім того, чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

6.22. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

6.23. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

6.24. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19.

Щодо розміру вихідної допомоги

6.25. Відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

6.26. Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, №100, згідно якого такий заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

6.27. У матеріалах справи наявна довідка Чернівецької обласної прокуратури від 06.04.2021 року, №21-100вих-21 (а.с.32) згідно якої середньомісячна заробітна плата складає 21290,49 грн (без виключення сум відрахування на податки та збори), а тому, з врахуванням положень наведених вище нормативно-правових актів, сама така сума підлягає стягненню на користь позивача.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

7.2. На переконання суду, у спірних відносинах відповідач не здійснивши позивачу виплату вихідної допомоги допустив протиправну бездіяльність, при цьому з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

7.3. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що у позивача наявне право на отримання при звільнення вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, натомість відповідачем безпідставно нівельовано положення статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

7.4. При цьому суд зазначає, що враховуючи положення пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо способу захисту порушеного права у разі оскарження індивідуального акту, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

7.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

7.5. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

7.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

7.7. Відтак, суд у цій справ враховує наступну позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

VІІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №62 від 08.04.2021 року (а.с. 12а).

8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні

3. Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, який складає 21290 (двадцять одна тисяча двісті дев`яносто) грн 49 коп. із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької обласної прокуратури судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №62 від 08.04.2021 року судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Чернівецька обласна прокуратура (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, буд. 21А, код ЄДРПОУ 02910120).

Суддя О.В. Анісімов