Ухвала суду № 97590496, 11.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 червня 2021 року справа № 580/3836/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/3836/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

10.06.2021 вх.21090/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, просить:

визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в особі Канівського районного сектору у вклеюванні до паспорта громадянина зразка 1994 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби в Черкаській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років;

судові витрати зі сплати судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Черкаській області на користь ОСОБА_1 .

Згідно із частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо відмови вклеїти до паспорта позивача нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років є протиправними.

У відмові від 03.09.2020 зазначено, що паспорт позивача є недійсним, позаяк позивач у місячний строк по досягненню 45 років не звернувся про вклеювання нової фотокартки.

Суд зазначає, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 580/1751/19, залишеної без змін ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 (ЄДРСР 88187859) за подібних обставин зазначено, що справа № 580/1751/19 не у повній мірі відповідає ознакам типової справи, що зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). 15.11.2017 позивач досягла 45-річного віку, проте із заявою про вклеювання фотокартки звернулася лише ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі звернення особи, яка досягла 25- чи 45-річного віку, за вклеюванням фотокартки протягом місяця після досягнення відповідного віку, територіальний орган здійснює вклеювання нової фотокартки до паспорта зразка 1994 року. Якщо такий строк пропущений – паспорт громадянина України зразка 1994 року вважається недійсним та підлягає обміну на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Колегія суддів приходить до висновку про те, що Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, відмовляючи позивачу у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року, діяло у відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивачем не обґрунтовано яке право (інтерес) позивача порушено відповідачем у контексті реалізації повноважень суб`єктом владних повноважень з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та вимоги частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у контексті практики ВС у справі № 580/1751/19.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позові позивач просить визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в особі Канівського районного сектору у вклеюванні до паспорта громадянина зразка 1994 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років від 03.09.2020.

Суд зазначає, що у позові не зазначено, коли саме позивач дізнався про оскаржувану відмову.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Позивач про порушення своїх прав мав змогу дізнатися з 03.09.2020, до квітня 2021 звернутись до суду, натомість до суду з даним позовом позивач звернувся 10.06.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку.

У позові викладено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду у зв`язку з поважністю причин пропуску строку.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Указом Президента України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-19» від 13.03.2020 № 87/2020 та постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Наразі карантин продовжено до 30.06.2021. Враховуючи місце проживання (Черкаська область, Черкаьский район, с. Хмільна), позивач не зміг вчасно відвідати м. Канів для отримання правової допомоги, так як пасажирські перевезення з с. Хмільна до м. Канів були призупинені, власного автомобіля позивач не має, а в с. Хмільна відсутні фахівці, що надають правову допомогу. Лише 22.02.2021 позивач зміг звернутися до адвоката, отримав консультацію та уклав договір про надання правової допомоги, на початку березня 2021 року позивач надав адвокату необхідні документи для вивчення обставин справи, та надалі отримав відповідь, що потрібно звернутися до суду за захистом порушеного права, однак на той час строк для звернення до суду був вже пропущений.

У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 № 731-IX зазначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, що були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (06.08.2020: набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX + 20 днів). Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Пункт 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України у подальшому викладено у редакції Закону від 18.06.2020 № 731-IX відповідно до якого суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Зазначена редакція кодексу діє з 17.07.2020.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).

Суд зазначає, що у обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано доказів, що неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, зокрема: перебування Канівської області у весь період часу з вересня 2020 року до квітня 2020 року у «червоній зоні»; розклад руху автобусів до запровадження карантину, відомості про скасування рейсів під час запровадження карантину.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 123, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання :

- нової редакції позовної заяви із зазначенням: обґрунтування порушених відповідачем прав позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та практики Верховного Суду;

- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова