Рішення № 97590430, 08.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року справа № 580/1149/21

15 годин 00 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/1149/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач, представник позивача – не прибули]

до комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради (просп. Хіміків, 50/1, м.Черкаси, 18028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31701583) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації та зобов`язання вчинити дії, прийнято рішення.

05.03.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради, просить:

визнати протиправною відмову комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради у наданні публічної інформації, викладену у запиті ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2;

зобов`язати комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради надати ОСОБА_1 скан-копії документів, у яких міститься інформація про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; набавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, що була надана ОСОБА_1 відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 12.02.2021 № 12/02/21-2, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2021 та квитанцією від 15.02.2021 № 0.0.2015550272.1.

Ухвалою від 17.03.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 07.04.2021. Ухвалою від 07.04.2021 відкладено підготовче засідання до 23.04.2021. У зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду Л.В.Трофімової з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно засідання 23.04.2021 не відбулося, підготовче засідання призначено на 17.05.2021 – перший робочий день, коли працівник приступив до роботи. Ухвалою від 17.05.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.05.2021, 08.06.2021.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 22.01.2021 позивач відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон № 2939), звернувся до комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради засобами поштового зв`язку із запитом від 22.01.2021 № 2 про отримання публічної інформації, просив відповідача у строк не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання запиту направити на електронну адресу позивача скан-копії документів, з інформацією про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику Комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; набавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати. Листом відповідача від 26.01.2021 № 19 позивача повідомлено, що комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради не використовує документи, що застосовуються у процесі виконання бюджету, а отже не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону №2939, не має правових підстав для надання копій запитуваних документів. Позивач вважає відмову протиправною, позаяк відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.2021 № 26731146 власником та одноосібним засновником комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради є Черкаська міська рада. Частиною 5 статті 6 Закону № 2939 встановлено, що доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених Законом № 2939. Комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, тому не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, за рахунок яких здійснюється оплата роботи працівників відповідача, перелік посад яких визначено у штатному розписі. У обґрунтування своєї позиції позивачем зазначено про рішення Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16 та від 19.09.2019 у справі № 804/4781/17. Позивач та представник позивача у судове засідання 08.06.2021 не прибули, 17.05.2021 представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач позов не визнав, 19.04.2021 подав відзив на позов, де зазначив, що одержувач бюджетних коштів – суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України). Відповідно до пункту 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, одержувач бюджетних коштів використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань. Перелік документів, що складаються розпорядниками публічної інформації та містять інформацію про використання бюджетних коштів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57, зокрема, комунальними підприємствами, як одержувачами бюджетних коштів складаються та містять інформацію про використання бюджетних коштів: план використання бюджетних коштів на рік, довідка про зміни плану використання бюджетних коштів на рік. Відповідач вважає, що комунальні підприємства повинні надавати усю інформацію про використання коштів, отриманих з бюджету (бюджетні кошти). Розпорядниками публічної інформації є юридичні особи, які фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, щодо використання бюджетних коштів, яка міститься у документах, що застосовуються у процесі виконання бюджету. Згідно пункту 4.4 Статуту відповідача, одним з джерел формування майна є: дотації (трансферти, інші цільові надходження) з бюджетів. Саме щодо використання таких надходжень (фінансування з бюджету) відповідач, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону № 2939 визнається розпорядником публічної інформації та зобов`язаний надавати інформацію про використання цих коштів. У запиті позивача на отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2 запитувались скан-копії документів, що не містять інформації про використання бюджетних коштів, не входить до переліку документів, що застосовується підприємством як одержувачем бюджетних коштів під час їх використання, та не визначено як інформація про діяльність комунальних підприємств, що належить обов`язковому оприлюдненню згідно частини восьмої статті 78 ГК України. Відмова у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 22.01.2021 №2 є правомірною, а позов безпідставним. Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною через неврахування вимог частини 5 статті 6 Закону №2939, звернувся до суду за захистом права на доступ до інформації про використання коштів з виплати заробітної плати керівництву комунального підприємства. Предметом спору є різне тлумачення поняття одержувача бюджетних коштів і розпорядника публічної інформації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом №2939. Відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939 (стаття 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939 одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статтею 12 Закону №2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації – суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону №2939 не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не належить обмеженню доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Судом встановлено, що позивач як громадянин України звернувся із запитом від 22.01.2021 вих.№2 (а.с.9) у якому без конкретизації статті чи пункту відповідної норми права та без розмежування державної служби/служби в органах місцевого самоврядування і роботи у комунальному підприємстві просив, керуючись вимогами Закону № 2939 направити на його електронну адресу скан-копії документів з інформацією про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 по 31.12.2010 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; надбавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України виплати.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі № 820/4258/17 визнав порушення права запитувача на доступ до публічної інформації і зобов`язав розпорядника надати у електронному вигляді запитувані документи щодо роботи органу, позаяк відповідач не довів відсутність технічної можливості чи надмірний тягар для розпорядника у скануванні документів і повинен надати документи у електронному вигляді.

Судом встановлено, що відповідач у відповіді від 26.01.2021 №19 «про запит на доступ до публічної інформації» повідомив позивача, що комунальне підприємство не використовує документи, що застосовуються в процесі виконання бюджету і не є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону №2939 та немає правових підстав для надання копій запитуваних документів.

Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто бюджетними коштами (комунальним майном), а отже, є розпорядниками інформації щодо використання бюджетних коштів (постанова КАС у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16 провадження № К/9901/6779/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72791078).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У Рекомендаціях Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань додержання конституційного права людини і громадянина на доступ до інформації (https://rm.coe.int/recomendations-final-10-02-21/1680a165f7) зазначено: до категорії розпорядників належать комунальні підприємства якщо вони отримують кошти з державного, місцевого бюджету у тій частині, що стосується отримання та витрачання зазначених коштів, – вони є розпорядниками публічної інформації; статті 73 та 78 Господарського кодексу України визначають, щоб підприємства оприлюднювали відомості про себе та свою діяльність на власних сайтах чи на офіційних сайтах органів, які здійснюють управління ними.

Загальновідомим є додаток до рішення міської ради від 06.04.2021 № 5-14 Статут комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради» (нова редакція): п.3.9 –підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис; 4.1. майно підприємства становлять основні фонди (виробничі і невиробничі) та обігові (оборотні) кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; 4.2 до статутного капіталу підприємства відноситься майно, в тому числі грошові кошти, яке отримане за рішенням власника; 1.2 власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради 1.3 органом управління підприємства є Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради; 4.4 джерелами формування майна підприємства є: майно, передане власником; дотації (трансфери, інші цільові надходження) з бюджетів https://www.google.com.ua/search?q=рішення+черкаської+міської+ради+про+затвердження+штатного+розпису+комунального+підприємства+"Спортивний.

Фінансування має різні джерела – державний та місцевий бюджети; державні цільові фонди; власні кошти державних та комунальних підприємств. Залежно від джерел фінансування буває таких видів: бюджетне фінансування, самофінансування; державне кредитування. Одержувачі бюджетних коштів – це суб`єкт господарювання, громадська та інша організація, яка не мають статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує для їх здійснення кошти бюджету. Одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів.

Суд встановив, спору щодо строків розгляду запиту позивача немає і у такому аспекті про бездіяльність відповідача не йдеться з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Публічні послуги визначаються як послуги, котрі надає: а) публічний сектор (тобто органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форми власності) або б) приватний сектор під відповідальність публічної влади і повністю або частково за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів. У КК України йдеться про «осіб, які здійснюють (провадять) професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг». Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, тобто представниками суб`єктів публічного права (такими суб`єктами є, зокрема, держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави). Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюють Конституція України і закони. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (статті 2, 81, 87 ЦК). Відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 3 Закону для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 цієї статті. На відміну від посадових та службових осіб інших державних органів, органів влади АРК (підп. «з» п. 1 ст. 3 Закону) ці особи: 1) одержують заробітну плату повністю або частково за рахунок державних чи комунальних коштів; 2) не здійснюють функції представників влади; 3) постійно чи тимчасово обіймають у юридичних особах публічного права посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням, яким їх може наділити не лише повноважний орган державної влади, центральний орган державного управління зі спеціальним статусом, суд або закон, а й орган місцевого самоврядування, повноважний орган чи повноважна службова особа підприємства, установи, організації. http://www.vin.gov.ua/images/doc/vin/zapobig-korupz/commentary_corruption.pdf.

Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (дата набрання чинності для України: 01.12.2020) під поняттям «державні органи» розуміється: 1 – урядові та адміністративні органи на національному, регіональному та місцевому рівнях; 2 – органи законодавчої та судової влади у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством; 3 – фізичні чи юридичні особи у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні повноваження. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Рішення щодо запиту на інформацію може прийматися одноособово його керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень.

Розпорядження бюджетними коштами включає здійснення витрат з державного чи місцевого бюджету.

НАЗК пояснює (п. 3 рішення від 11.08.16 № 3), що під посадовими особами юридичних осіб публічного права варто розуміти працівників, наділених посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі функції або адміністративно-господарські функції. Визначальним у цьому випадку є обсяг функцій (обов`язків) працівника такої юридичної особи: адміністративно-господарські функції (обов`язки) – це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, забезпечення контролю за цими операціями тощо); організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) – це обов`язки з керівництва сферою промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу. Конституційний суд України рішенням від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі № 2-рп/2012 зазначив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також «не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 60 Закону України «Про запобігання корупції» інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах «а» і «в» пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, що підлягають обов`язковій державній реєстрації, а також подарунки, що регулюються цим Законом, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

На офіційному сайті НАЗК оприлюднено, наприклад, декларації суб`єктів декларування – керівництва комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради https://declarations.com.ua/declaration/nacp_a700cc04-fb05-458f-9f4f-c6c86f90b292. Зазначену в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру інформацію варто відносити до інформації з обмеженим доступом лише щодо відомостей про: ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження, місцезнаходження об`єктів, що наводяться у декларації https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Ogljad_VS.pdf.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним у процесі виконання обов`язків, зокрема щодо комунального майна і проведених закупівель (https://zakupki.prom.ua/ru/gov/company/31701583). Інформація про використання публічних коштів належить оприлюдненню відповідно до вимог Закону України «Про відкритість використання публічних коштів».

Суд встановив, що частина запитуваної у комунального підприємства інформації є публічною, проте обробка персональних даних може здійснюватися відповідно до закону або за згодою особи. Наявність в готовому/створеному документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні.

Інформація про прізвища, ім`я та по батькові керівництва комунального підприємства, які отримали заробітну плату у 2020 році за рахунок бюджетних коштів, є відкритою, а доступ до неї може бути обмежено лише в інтересах національної безпеки, оборони, розслідування чи запобігання злочину з дотриманням пунктів 2 та 3 частини 2 статті 6 Закону № 2939. Згідно з частиною 7 статті 6 Закону № 2939 передбачено, що обмеженню належить інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, а інформація, доступ до якої обмежено (реєстраційний номер облікової картки платника податків), вилучається способом на вибір розпорядника інформації.

Не належить обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім`я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів і договорів, що містять вказану інформацію. Якщо в договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, що має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, що унеможливлює її з`ясування (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 806/1726/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72531961).

У запиті йдеться про «скан-копії документів, у яких міститься інформація про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності)», проте відповідач не з`ясував (не сприяв позивачеві) чи саме такі документи наявні (готові, зафіксовані, задокументовані) для сканування щодо загальної суми виплачених коштів керівництву: чи нараховувались/чи передбачені до нарахування таким працівникам «надбавки за секретність, за ранг державного службовця; за вислугу державного службовця; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади»; чи є технічно можливим у 5 денний строк надати копії документів.

У постанові Пленуму ВАСУ 29.09.2016 (п. 11.2) зазначено, що «…особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, що вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена».

Частиною 1 статті 21 Закону № 2939 передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк (частина друга статті 21 Закону № 2939).

Конституційний Суд України в ухвалі від 25.06.2013 № 29-у/2013 у справі № 2-26/2013 за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону № 2939 щодо питання: чи гарантує ця стаття безоплатне надання кожному перших десяти сторінок на запит, незалежно від кількості аркушів, що виготовляються для задоволення запиту, зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

Одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом № 2939, що за змістом є зверненням у розумінні Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон № 393/96-ВР), розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини 5 статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939) та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР із повідомленням про те: кому, ким і на виконання яких нормативно-правових актів нараховується і виплачується «надбавка за секретність, за ранг державного службовця; за вислугу державного службовця; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади» та/або про критерії розмежування статусу особи публічного права, державного службовця, керівників і працівників комунального підприємства, розпорядників і одержуваців коштів.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 2939 у задоволенні запиту на одержання інформації може бути відмовлено в таких випадках: наявність одночасно двох умов: у володінні розпорядника немає інформації та в нього немає обов`язку володіти такою інформацією.

Належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону № 2939 не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування розпорядником сукупно вимог пунктів 1– 3 частини 2 статті 6 Закону України № 2939. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про не використання документів у процесі виконання бюджету з огляду на перелік документів за наказом МФУ від 28.01.2002 №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету», суд зазначає про таке.

Наказом МФУ від 28.01.2002 №57 затверджено форми кошторису, штатного розпису, типового штатного розпису, плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плану використання бюджетних коштів, помісячного плану використання бюджетних коштів, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеного плану надання кредитів із загального фонду бюджету, зведеного плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведеного плану використання бюджетних коштів, зведеного помісячного плану використання бюджетних коштів, зведеного кошторису, зведеного плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, зведення показників спеціального фонду кошторису, а також лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування, що додаються; затверджено Інструкцію про складання і виконання розпису Державного бюджету України, що додається.

Бюджетним кодексом України визначено квазіфіскальні операції – операції органів державної влади і місцевого самоврядування, Національного банку України, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, суб`єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що не відображаються у показниках бюджету, але можуть призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету в майбутньому (п.26-1 ч.1 ст.2); частина 6 статті 17 – розмір та вид майнового забезпечення суб`єктів господарювання, у віданні яких є майно державної (комунальної) власності, визначає Кабінет Міністрів України щодо державного майна (Верховна Рада Автономної Республіки Крим – щодо майна Автономної Республіки Крим, обласна чи міська рада – щодо відповідного комунального майна); пункт 18 частини 1 статті 64 – податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради, зараховується до відповідних бюджетів.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, належать обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями щодо запитів, надання інформації за якими є завідомо нездійсненною.

Суд не встановив, що відповідач сприяв позивачеві, наскільки це практично можливо з`ясувати предмет запиту у контексті публічної інформації та зміст прохальної частини, що передбачає необхідність вчинити певні дії, ідентифікувати запитувані для підготовки і надання скан-копії офіційні документів щодо інформації, зокрема про «надбавки за секретність, за ранг державного службовця; за вислугу державного службовця; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади», про загальну суму виплачених коштів у цілому за рік чи загальну суму за рік за кожною складовою оплати праці стосовно керівника та заступників (за їх наявності), а також у частині звернення «та інші, передбачені чинним законодавством України виплати», позаяк «передбачені» (нараховані та виплачені) суми можуть бути різними у контексті ознаки публічної інформації – повинна бути готова і доступна (ready and available).

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України «Про оплату праці». Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; податкові органи.

Постановою правління ПФУ 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Постанова КМУ від 26.09.2001 № 1266 передбачено, що довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід).

Згідно з частиною 4 статті 22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено порядок оскарження відмови. Суд зазначає, що відповідь від 26.01.2021 № 19 не містить порядку оскарження відмови.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», що передбачає в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідач окреслив у відповіді на запит про надання публічної інформації роль розпорядників якщо вони фінансуються з місцевого бюджету у тій частині, що стосується отримання та витрачання зазначених коштів, – вони є розпорядниками публічної інформації, проте не надав мотивації відмови у наданні копій документів, що запитував позивач.

Суд зазначає, що відповідачем надано відомості щодо розуміння статусу і повноважень комунального підприємства як розпорядника публічної інформації, не повідомлено по суті запитуваних документів з отримання інформації від 22.01.2021 № 2 про загальну суму коштів, виплачених у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 керівнику комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради та усім його заступникам (у разі їх наявності), зокрема: основний оклад, щомісячна премія; матеріальна допомога; основна щорічна відпустка; набавка за секретність; лікарняні за перші п`ять днів; лікарняні після п`яти днів; за ранг державного службовця; премія за підсумками року; надбавка за вислугу державного службовця; надбавка за високі досягнення у праці; заробітна плата за час перебування у відпустці; за сумлінну безперервну працю в органах державної влади; зразкове виконання трудових обов`язків та інші, передбачені діючим законодавством України, тому відмова не оформлена відповідно вимог статті 22 Закону № 2939 і такі недоліки мають бути усунуті, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною відмови у наданні за запитом ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2 та про зобов`язання комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради надати ОСОБА_1 скан-копії документів, у яких міститься зазначена саме така інформація щодо виплати належить відмовити.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи твердження позивача про бездіяльність комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради під час розгляду запиту позивача з отримання публічної інформації від 22.01.2021 № 2 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, надавши своєчасно відповідь, не вчинив достатніх дій щодо формування запитуваної інформації та оформлення відмови відповідно до вимог статті 22 Закону № 2939, позаяк діяв необачно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позов належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради під час розгляду запиту від 22.01.2021 № 2 щодо копій документів та зобов`язавши комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.01.2021 № 2 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а у матеріалах справи міститься платіжне доручення від 15.02.2021 № 332 про сплату позивачем судового збору у сумі 908 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат позивача, пов`язаних із сплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454 грн.

Згідно з частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідач повідомив у відповіді (засвідченої підписом адвоката Кулачко Т.М.) на бланку комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради адресу електронної пошти (а.с.10), проте адвокатом у адміністративному позові неправдиво зазначено, що офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти відповідача є невідомою. Разом з тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Інформація, що міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу (постанова КЦС ВС № 638/7748/18 ЄДРСР 93053487).

Судом встановлено, що акт приймання-передачі наданих послуг із складення протягом 2 год 30 хв позову складає 5000 грн (одна година 2000 грн). Компенсація судових та інших витрат можлива, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим.

У справі № 580/2666/19 (ЄДРСР 87453492) за позовом ОСОБА_1 у питанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначив: позивач без поважних причин не надав доказів понесення судових витрат до ухвалення рішення у справі; позивачем не доведено понесення витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн.

Суд зазначає, що у справах щодо інформації №580/170/21, №580/177/21, 580/4490/20, 580/4489/20, 580/2666/19 ( ОСОБА_1 позивач), заявлені витрати на правничу допомогу у кожній справі – 5000 грн незалежно від категорії/складності справи, подібності змісту і обґрунтування вимог.

У відзиві на позов від 19.04.2021 представником відповідача, адвокатом Ю.В. Вдовиченко зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, що відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 7000 грн.

Верховний Суд у справі №826/8107/16 наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів оформлення/ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі 5000 грн, розмір витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджено, а тому у задоволенні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради під час розгляду запиту від 22.01.2021 № 2 щодо копій документів.

Зобов`язати комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.01.2021 № 2 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань комунального підприємства “Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради (просп. Хіміків, 50/1, м.Черкаси, 18028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31701583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Будівельник» Черкаської міської ради [просп. Хіміків, 50/1, м.Черкаси, 18028, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31701583].

Повне судове рішення складено 10.06.2021.

Суддя Л.В. Трофімова