Рішення № 97589901, 11.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 р. № 520/8297/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344 ) в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення №198609/183 від 14.12.2020 року відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 провести, починаючи з 08.12.2020, ОСОБА_1 , (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1822зп від 19.11.2020 про фактично нараховану заробітну плату в розрізі складових (посадовий оклад заступника начальника управління - 46318,00 грн., надбавка за вислугу років - 13895,40 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 5017,78 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 5017,79 грн.) на загальну суму 70248,96 (сімдесят тисяч двісті сорок вісім) грн. 96 коп. та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку вказаної пенсії без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без оподаткування та нарахування військового збору, проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії в десять прожиткових мінімумів, установленої для осіб, які втратили працездатність та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки та її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач 04.06.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 на підставі довідки від 19.11.2020 № 21-1822 зп, виданої Офісу Генерального прокурора, розмір пенсії значно зменшиться, тому виплата проводиться у попередньому розмірі. У зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Постановою Московського районного суду м.Харкова від 23.12.2016 по адміністративній справі № 643/14785/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі М.Харкова щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років з 22.11.2016 року згідно Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 22.11.2016 року з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Вказане рішення набрало законної сили.

08.12.2020 року позивач, звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та виплату перерахованої пенсії, додавши до заяви наступні документи, а саме: відскановані копії паспорта, трудової книжки та довідку, видану Офісом Генерального прокурора № 21-1822зп від 19.11.2020 про заробітну плату в розрізі складових, що враховується для перерахунку пенсій на загальну суму 70248,96 грн.

Рішенням від 14.12.2020 відділу з питань перерахунку пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 198609183 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1822 зп від 19.11.2020 року про заробітну плату (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії згідно вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та враховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління.

В обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що при перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 на підставі довідки від 19.11.2020 № 21-1822 зп, виданої Офісу Генерального прокурора, розмір пенсії значно зменшиться, тому виплата проводиться у попередньому розмірі

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», після відпрацювання прокурорами і слідчими в органах прокуратури не менше 20 років, у тому числі на цих посадах не менше 10 років, вони набувають право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку, яка призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, до Закону України «Про прокуратуру» внесені зміни, відповідно до яких працюючі пенсіонери органів прокуратури отримували призначену пенсію за вислугу років у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а максимальний розмір цієї пенсії не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до вимог статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, якими є виключно воєнний або надзвичайний стан.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5- рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004).

Зокрема, служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно- правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. (Рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99).

Ці положення поширюються і на службу в органах прокуратури. Багато «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів, а оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення КСУ від 20.03.2002 № 5- рп/2002).

Крім того, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2018 № 5- р/2018 зазначив, що в Україні як соціальній, правовій державі, діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене. За для цього, при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. За ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.

Поряд з цим, Конституційний Суд України в Рішеннях від 07.10.2009 № 25-рп/2009, від 13.05.2015 № 4-рп/2015 неодноразово розглядав питання пенсійного забезпечення та сформулював правову позицію, відповідно до якої право на соціальним захист, яке віднесено до основоположних прав 1 свобод, гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які за статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом, права, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) полягає в тому, що кожна-фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції»), «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Єловаччини»).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Сук проти України» від 10.03.2011, суд констатував, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Поряд з цим, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 ЄСПЛ зазначив, що право на пенсію та соціальні виплати включаються в поняття «майно» в розумінні статті 1 Протоколу першого до ЄСПЛ.

У справі «Міллер проти Австрії» від 16.12.1974 ЄСПЛ вказав, що обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення створює право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

У справі «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 ЄСПЛ наголошував про те, - якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, свідчить про виникнення у відповідної особи права власності.

Під час розгляду справи «Стек та інші проти Сполученого Королівства» від 12.04.2006 ЄСПЛ констатував, що в сучасній демократичній державі багато осіб протягом усього свого життя або ж його частини, коли йдеться про засоби для існування, перебувають у повній залежності від виплат за соціальним страхуванням або соціальним забезпеченням. В правових системах багатьох країн визнається, що такі особи потребують певного забезпечення, і відтак для них передбачається, що в разі дотримання умов, за яких вони можуть скористатися цими встановленими для них виплатами, вони автоматично будуть отримувати відповідні виплати.

Подібні висновки сформульовані в правовій позиції ЄСПЛ, викладеній у п. 23 рішення у справі «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме - якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 мав «законні сподівання» не тільки на призначення за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 17898- ХП (в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001) пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, а й на її перерахунок в зазначеному розмірі - 90 відсотків, оскільки у даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на призначення та перерахунок пенсії були передбачені законодавством, тобто є конкретними, отже на них поширюється режим «існуючого майна», проте внесеними до Закону України «Про прокуратуру» змінами у вигляді зменшення відсотку призначуваної пенсії (остаточно в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати та її перерахунок в такому ж розмірі) звужено зміст та обсяг соціальних гарантій позивача як працівника прокуратури в сенсі вимог ст. 22 Конституції України.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постановах від 10.12.2013 (справа № 21- 420а13), від 10.12.2013 (справа № 21-348а13), від 17.12.2013. (справа № 21- 445а13), від 15/12.2015 (справа№21-4289а15).

Крім того, Конституційним Судом України неодноразово визнавалися такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення національних законів щодо обмеження пенсії за вислугу років максимальним розміром, оскільки обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту суддів та осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, у тому числі працівників прокуратури (рішення 4-рп/2007 від 18.06.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008, № З-рп/2013 від 03.06.2013, № 4-рп/2016 від 08.06.2016, № 7-рп/2016 від 20.12.2016).

13.12.2019 Конституційним Судом України прийнято рішення № 7- р(П)/2019, яким визнано неконституційним та втратило чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від. 14.10.2014 № 1697- VII (зі змінами), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Цим же Рішенням Конституційного Суду України установлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ підлягає застосуванню в первинній редакції, а саме: призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

За загальною нормою, передбаченою Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії - це процедура зміни розміру вже призначеної пенсії у зв`язку зі зміною особистих обставин пенсіонера, поданням нових документів, ухваленням нових законодавчих актів, зміною соціальних стандартів тощо, який може бути масовим або індивідуальним.

Враховуючи, що станом на 08.12.2020 у позивача збільшилася вислуга років, що у свою чергу призвело до збільшення розміру складових заробітної плати в сукупності з усіма іншими щомісячними виплатами, а отже виникло право та підстави для перерахунку призначеної пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, вказаної у довідці Офісу Генерального прокурора від № 21-1822зп від 19.11.2020.

З довідки Офісу Генерального прокурора від 19.11.2020 №21-1822зп вбачається, що вона складена на бланку органу прокуратури, містить обов`язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою, містить інформацію про назву та розмір складових заробітної плати (грошового забезпечення) за посадою прокурора, яку позивач обіймав в цьому органі прокуратури та підстави їх виплати, в ній зазначені прізвище, ім`я та по батькові позивача.

Отже, вказана довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури та підвищення її складових, та саме на її підставі має бути проведений перерахунок пенсії за вислугу років.

ЄСПЛ у рішенні від 24.04.2015 за заявою № 38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею і Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, відсутність нормативного документа з регулювання порядку перерахунку пенсій не може бути позбавленням, гарантованого Конституцією, Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2019 № 7-р(П)/2019 та Законом України «Про прокуратуру» права на перерахунок, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначеної працівнику прокуратури пенсії не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні граничного розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, та яке стосується саме призначення пенсії, оскільки пенсію позивачу вже призначено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення №198609/183 від 14.12.2020 року відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного ефективним способом повного захисту порушеного права на перерахунок пенсії за вислугою років та відновлення цього порушеного права на пенсійне забезпечення є зобов`язання відповідача на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 провести, починаючи з 08.12.2020, позивачу перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1822зп від 19.11.2020 про фактично нараховану заробітну плату в розрізі складових (посадовий оклад заступника начальника управління - 46318,00 грн., надбавка за вислугу років - 13895,40 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 5017,78 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 5017,79 грн.) на загальну суму 70248,96 (сімдесят тисяч двісті сорок вісім) грн. 96 коп. та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку вказаної пенсії без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без оподаткування та нарахування військового збору, проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії в десять прожиткових мінімумів, установленої для осіб, які втратили працездатність та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки та її виплати.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його бездіяльності в питаннях, що стосуються обов`язку проведення перерахунку пенсії.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №198609/183 від 14.12.2020 року відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , (код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 провести, починаючи з 08.12.2020, ОСОБА_1 , (код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1822зп від 19.11.2020 про фактично нараховану заробітну плату в розрізі складових (посадовий оклад заступника начальника управління - 46318,00 грн., надбавка за вислугу років - 13895,40 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 5017,78 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 5017,79 грн.) на загальну суму 70248,96 (сімдесят тисяч двісті сорок вісім) грн. 96 коп. та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку вказаної пенсії без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без оподаткування та нарахування військового збору, проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії в десять прожиткових мінімумів, установленої для осіб, які втратили працездатність та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки та її виплати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов