Рішення № 97589753, 11.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 року Справа №480/1950/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1950/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі від 22.02.2021 за №1800-0302-8/10006 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

2. Зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.12.2020.

Свої вимоги мотивував тим, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як робітнику локомотивних бригад, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців.

Наголошує, що ним були додані всі документи, які підтверджують його стаж роботи на посаді складача поїзда, що передбачено Списком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992р. "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" у періоди: з 01.11.1992 по 31.01.1993 та з 01.04.1994 по 24.05.1996 (загальна тривалість 2 роки 4 місяці 24 дні) та у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту (зараз ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") у період з 01.06.1990 по 31.07.1990, з 01.08.1990 по 01.10.1990, з 09.10.1990 по 31.12.1990, та 02.01.1991 по 30.10.1992 (2 роки 4 місяці 22 дні). Також протиправно не зараховано період його роботи з 21.09.1990 по 31.05.1990 та з 02.10.1990 по 08.10.1990 на посаді помічника складача поїздів.

У зв`язку з цим вважає, що він, як особа, що досягла 55 років, маючи страховий стаж більше 30 років, що визнається відповідачем, та спеціальний стаж більше ніж 12 років 6 місяців, з яких 7 років 8 місяців 17 днів відповідач визнає, має право на пенсію за вислугу років, передбачену ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 27.12.2020, оскільки він звернувся за призначенням пенсії в межах 3 місяців після того як йому виповнилось 55 років.

Ухвалою суду від 12.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача було витребувано додаткові докази у справі.

У зв`язку з ненаданням відповідачем витребуваних ухвалою суду від 12.03.2021 доказів, їх було повторно витребувано ухвалами суду від 13.04.2021 (а.с.21) та від 30.04.21 (а.с.24). Витребувані документи були надані на виконання вимог суду 07.06.2021 (а.с.27-54).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 17.03.2021, проте станом на час розгляду справи судом, відзиву на позовну заяву суду не надано.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом згідно записів трудової книжки позивача (а.с.8-12) встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював, зокрема:

у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" (записи №№11,12,15,16) у періоди: з 01.11.1992 по 31.01.1993 та з 01.04.1994 по 24.05.1996 (загальна тривалість 2 роки 4 місяці 24 дні) на посаді складача поїзда;

у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту (на даний час ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.47) у періоди з 21.02.1990 по 30.10.1992 згідно записів №9 та №10 - на посаді помічника складача поїзда та з 01.02.1993 по 31.03.1994, з 25.05.1996 по 28.02.2002, 03.01.2006 по 15.10.2006 згідно записів №№13,14,17,18,21,23 на посаді складача поїзда.

Водночас, згідно уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №29 від 13.01.2021, виданої Сумською філією ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.46), вбачається, що позивач згідно відповідних наказів повний робочий день працював складачем поїздів у період з 01.06.1990 по 31.07.1990, з 01.08.1990 по 01.10.1990, з 09.10.1990 по 31.12.1990, та 02.01.1991 по 30.10.1992. Та загальний період роботи позивача на посаді складача поїзда на даному підприємстві складає 10 років 2 місяці 8 днів.

22.01.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") (а.с.32).

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 28.01.2021 №14788 (а.с.49) було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на роботі як робітнику локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України 12 років 6 місяців (наявний стаж 7 років 8 місяців 17 днів) (а.с.49).

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом від 22.02.2021 за №1800-0302-8/10006 (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно із статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що періоди його роботи на посаді помічника складача поїзда повинні бути зараховані йому до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

При цьому, з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №29 від 13.01.2021 (а.с.46), вбачається, що у період з 21.09.1990 по 31.05.1990 та з 02.10.1990 по 08.10.1990, позивач дійсно працював на посаді помічника складача поїздів.

Однак, суд відмічає, що відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі - Список).

До вказаного Списку включені, зокрема, такі професії, як складачі поїздів.

Тобто зазначеним вище Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які працювали на посаді складача поїздів. При цьому, посада помічника складача поїздів відсутня в даному Списку. Відтак відсутні підстави для врахування даного періоду роботи позивача до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Посилання позивача на Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років" суд вважає безпідставними, оскільки вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами.

А відтак, зазначені вище доводи позивача, суд не приймає до уваги.

Проте, як вбачається з рішення відповідача від 28.01.2021 №14788, а також розрахунку стажу (а.с.41), відповідач, відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, не зараховує до його стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" (з 01.11.1992 по 31.01.1993 та з 01.04.1994 по 24.05.1996 (загальна тривалість 2 роки 4 місяці 24 дні) та лише частково (7 років 8 місяців 17 днів - з 10 років 2 місяців 8 днів (як зазначено у довідці (а.с.46) було зараховано період роботи позивача у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту (на даний час ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.48).

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 20 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Водночас, записами трудової книжки (записи №№11,12,15,16), підтверджено, що позивач працював на посаді складача поїзда, що передбачено Списком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992р. "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" у періоди з 01.11.1992 по 31.01.1993 та з 01.04.1994 по 24.05.1996 (загальна тривалість 2 роки 4 місяці 24 дні). Будь-яких виправлень чи підчисток трудова книжка не містить.

Вказані обставини підтверджуються і копією акта перевірки обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії відповідача від 15.02.2021 №403/1800-0902-06 (а.с.28-28).

Будь-яких належних обґрунтованих підстав відмови у зарахуванні даного періоду роботи відповідачем у своєму рішенні не наведено, а відзиву не надано.

Однак, судом враховано, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. А згідно з пунктом 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

При цьому, трудовою книжкою достовірно підтверджено, що у спірний період позивач працював у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" саме на посаді складача поїздів. Будь-яких виправлень чи підчисток трудова книжка не містить.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці про підтвердження наявного пільгового трудового стажу. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за вислугу років.

Також записами трудової книжки підтверджено, що позивач, крім іншого, працював і у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту (на даний час ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.48), у період з 21.02.1990 по 30.10.1992 та у періоди: з 01.02.1993 по 31.03.1994, з 25.05.1996 по 28.02.2002, 03.01.2006 по 15.10.2006, з яких 7 років 8 місяців 17 днів відповідачем, при прийнятті рішення від 28.01.2021 №14788 (а.с.49), було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Проте, як свідчать матеріали справи, зокрема, копія рішення від 28.01.2021 №14788 (а.с.49), копія розрахунку стажу (а.с.41), відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було враховано період роботи позивача з 21.02.1990 по 30.10.1992.

Дійсно в трудовій книжці зазначено, що ОСОБА_1 у період з 21.02.1990 по 30.10.1992 працював у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту (на даний час ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.47) згідно записів №9 та №10 на посаді помічника складача поїздів.

Водночас, згідно уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №29 від 13.01.2021, виданої Сумською філією ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с.46) вбачається та це підтверджується і копією акта перевірки обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії відповідача від 15.02.2021 №402/1800-0902-06 (а.с.30-31), що позивач згідно відповідних наказів працював повний робочий день складачем поїздів у період з 01.06.1990 по 31.07.1990, з 01.08.1990 по 01.10.1990, з 09.10.1990 по 31.12.1990, та з 02.01.1991 по день звільнення згідно наказу від 30.10.1992 №355 (звільнений з 01.11.1992, як вбачається з акта (а.с.30-31).

Будь-яких належних обґрунтованих підстав відмови у зарахуванні даного періоду роботи відповідачем у своєму рішенні не зазначено.

Тобто у справі, яка розглядається, судом встановлено і це не заперечується сторонами, що пенсійний орган зарахував позивачу до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, 7 років 08 місяців 17днів.

Разом з цим, з урахуванням того, що до спеціального стажу позивача також підлягає зарахуванню періоди його роботи складачем поїзду у виробничо-комерційному підприємстві "Спектр" (з 01.11.1992 по 31.01.1993 та з 01.04.1994 по 24.05.1996) та у Сумському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту, зокрема, періоди з 01.06.1990 по 31.07.1990, з 01.08.1990 по 01.10.1990, з 09.10.1990 по 31.12.1990, та з 02.01.1991 до 01.11.1992, що в сукупності становить більше ніж необхідні 12 років 6 місяців, у позивача наявне, передбачене п."а" ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення" права на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у позивача, який досяг 55-річного віку, та мав більше ніж 30 років страхового стажу, що визнається і відповідачем (у рішенні від 28.01.2021 №14788 вказано 34 роки), достатньо стажу на роботах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років (більше ніж 12 років 6 місяців) відповідно до п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому надані ОСОБА_1 документи у повному обсязі надавали змогу встановити даний факт та призначити йому пенсію за вислугу років, а отже, рішення відповідача від 28.01.2021 за №14788 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не може відповідати критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем прийняте саме рішення від 28.01.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу, яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача.

Також судом при прийнятті рішенні враховано, що Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Окремо, судом враховано, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, варто звернути увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується і з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.

Відтак, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо дати призначення пенсії, суд відмічає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, на яку посилається позивач, дійсно пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас, згідно із ч.2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Приймаючи до уваги, що позивач на момент звернення за пенсією працював та був звільнений лише 01.02.2021 (а.с.12, 56), суд вбачає необхідним зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років саме з 02.02.2021.

У зв`язку з цим позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію з 27.12.2020 не підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи, що листом від 22.02.2021 за №1800-0302-8/10006, відповідач лише доводив до відома позивача про прийняте за його заявою рішення, при цьому, в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, та судом була надана правова оцінка дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення такого рішення, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.01.2021 №14788 є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.02.2021 за №1800-0302-8/10006 відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції № 3 від 03.03.2021 (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.01.2021 за №14788 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.02.2021.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска