Рішення № 97589637, 10.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Справа №480/2924/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.12.2020 №68 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміру суддівської винагороди, що склалась станом на 01.01.2020, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 23.01.2020 №04-201/20; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 23.01.2020 №04-201/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що знаходиться на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. На підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 Територіальним управлінням ДСА у Сумській області була видана довідка від 23.01.2020 №04-201/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, яку було надано відповідачу разом із заявою для здійснення відповідного перерахунку, але відповідач безпідставно відмовив у здійсненні такого перерахунку. Позивач не погоджується із рішенням органу Пенсійного фонду, оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, а тому з 18.02.2020 має право на перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 скасовано пункт 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402, а тому на день винесення рішення зміни до законодавства не внесені, підстав для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання немає. Таким чином вважає спірне рішення правомірним та обґрунтованим.

Судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Дослідивши письмові докази, враховуючи письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач по даній справі є суддею у відставці, знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що підтверджується матеріалами справи та не є спірним, сторонами не заперечується.

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулася до відповідача із заявою від 21.12.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Територіального управління ДСА України в Сумській області №04-201/20 від 23.01.2020 .

Рішенням від 31.12.2020 №68 відповідач відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаної заяви з тих підстав, що Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання, то з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIII, та відповідно до вказаної статті вирішується також питання перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зокрема - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді позивач матиме при зміні розміру складових суддівської винагороди після 18.02.2020.

Вважаючи таку відмову відповідача, яка викладена у рішенні від 31.12.2020 №68, протиправною, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення конкретної дії чи події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Суд зазначає, що 16.06.2020 Верховним Судом прийнято рішення у зразковій справі №620/1116/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Зазначеним рішенням визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 25.02.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_2, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 за №03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Згідно частини 10 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

На виконання зазначених вимог у постанові від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 Верховний Суд навів такі ознаки типової справи:

а) позивачі - мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;

б) відповідачі - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

в) предмет спору - відмова відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Крім того, у вказаному рішенні Верховним Судом зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо позивачів, які заявили аналогічні позовні вимоги, по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020.

Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення визначено і частиною 6 статті 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у відповідності до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, в силу вимог чинного законодавства обов`язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.

При цьому, необхідно зважати на те, що пунктом 1 частини 5 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

У цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

За вказаних обставин, беручи до уваги склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, а тому визнається судом типовою справою.

Як наслідок, при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242, частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.

Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.

При цьому, на переконання Верховного Суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, суд дійшов висновку, що відмова в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді з тих підстав, які зазначені в спірному рішенні від 31.12.2020 №68 є протиправною.

Суд зазначає, що право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виникло з 19.02.2020, а саме з дати втрати чинності обмежень, встановлених пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.

Таким чином, судом визнаються правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо скасування рішення від 31.12.2020 №68 про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з підстав, які зазначені в спірному рішенні.

Разом із тим, зважаючи на те, що відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача з підстав, які визнані судом неправомірними та необґрунтованими, інших підстав відповідачем не встановлено та не досліджено, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ст. 9 КАС України та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2020, враховуючи те, що після скасування судом рішення від 31.12.2020 №68 по заяві від 21.12.2020 відповідачем не прийнято обґрунтованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 23.01.2020 №04-201/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи із наступного.

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Згідно з нормами ст. 136 Закону № 1402-VIII та ст. 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Статтею 141 Закону № 2453-VI визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Суд зазначає, що за такого правового регулювання, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 (справа №592/7834/17), від 09.11.2018 (справа №730/567/17) та від 23.11.2018 (справа №727/4730/17) і суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

Разом із тим, форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці визначена Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (зі змінами та доповненнями), не передбачає включення суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

В даному випадку, ТУ ДСА в Сумській області видано було довідку від 23.01.2020 №04-201/20 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 123702,70 грн., до якої, крім іншого, включено п. 7 «Інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення) відповідно до ст. 136» в сумі 5780,50 грн.

Таким чином форма довідки та її зміст не відповідає вищезазначеному Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1, сума матеріальної допомоги на оздоровлення зазначена ТУ ДСА в Сумській області безпідставно.

Отже, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, тому у відповідача відсутній обов`язок щодо перерахунку саме згідно даних, зазначених у довідці від 23.01.2020 №04-201/20, яку було надано позивачем разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок саме на підставі такої довідки.

Посилання позивача в позові на те, що із наданих ТУ ДСА в Сумській області інших довідок від 23.01.2020 №04-201/20 , №04-676/21 та № 04-677/21 від 11.03.2021, вбачається, що розмір суддівської винагороди однаковий, як станом на 01.01.2020, так і станом на 18.02.2020, а тому позивач не зобов`язаний подавати нову довідку до відповідача, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, враховуючи наступне.

Видана довідка, на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, містить суму суддівської винагороди станом на 01.01.2020 в загальному розмірі 123702,70 грн., яка не може враховуватися відповідачем при відповідному перерахунку, оскільки, як зазначено вище, ТУ ДСА в Сумській області до зазначеної загальної суми розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 5780,50 грн.

Разом із тим, після винесення спірного рішення відповідачем, ТУ ДСА в Сумській області видано позивачу нову довідку від 11.03.2021 №04-676/21, в якій зазначено, що загальний розмір суми суддівської винагороди станом на 01.01.2020 є 117922,20 грн., і в зазначену довідку та загальну суму не було включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення. Також аналогічну по змісту та по загальному розміру суми суддівської винагороди станом на 18.02.2020 в сумі 117922,20 грн. ТУ ДСА в Сумській області зазначено у видані позивачу новій довідки від 11.03.2021 №04-677/21, до зазначеної довідки також не включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення.

Таким чином видана довідка ТУ ДСА в Сумській області від 23.01.2020 №04-201/20 на загальну суму 123702,70 грн., до якої безпідставно включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення та яка не відповідає Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1, та видані після винесення спірного рішення нові довідки від 11.03.2021 №04-676/21 та №04-677/21 на загальну суму 117922,20 грн. містять різні суми суддівської винагороди, які враховуються при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.

У суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідок ТУ ДСА в Сумській області від 11.03.2021, враховуючи те, що позивач такі довідки не надавала відповідачу, відповідачем не отримувалися та не досліджувалися.

Нові довідки ТУ ДСА в Сумській області від 11.03.2021 №04-676/21 та № 04-677/21 видані позивачу після винесення спірного рішення, в позові та заяві, яка надавалася до ГУ ПФУ в Сумській області позивач просила здійснити перерахунок саме на підставі довідки від 23.01.2020 № 04/201/20, яка, як зазначено вище не відповідає змісту та формі додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІ), оскільки безпідставно включено суму матеріальної допомоги на оздоровлення.

Таким чином позивач не позбавлена права звернення до відповідача із наданням належним чином оформленої довідки про розмір щомісячного довічного грошового утримання судді для здійснення відповідного перерахунку та виплати з 19.02.2020, яка не буде включати суму допомоги на оздоровлення і яка повинна відповідати Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІ).

Відповідно до ст. 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.12.2020 №68.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2020 та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2021

Суддя С.М. Гелета