Рішення № 97589492, 11.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2021 року м. Рівне №460/8449/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000041/1 від 10.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 січня 2020 року декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля RENAULT KANGOO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019, VIN – НОМЕР_1 в митному режимі імпорт було подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204020/2020/207471. Позивач вважає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 257 Митного кодексу України декларантом подано усі необхідні документи для проведення процедури декларування. Під час здійснення митного оформлення митним органом було встановлено, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості та констатував, що у періодичному виданні електронного довідника SUPERSCHWACKE 01/2020 – вартість КТЗ становила 14650,00 євро. Також, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку із відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично оплачена (підлягає сплаті). Позивач зазначає, що митницею було витребувано ряд додаткових докуменів, зазначену вимогу митний орган сформував у зв`язку із тим, що нібито володів інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості на підставі відомостей довідника SUPERSCHWACKE 01/2020, де зазначено, що рівень вартості КТЗ становить 14650,00 євро. Зважаючи на вичерпний перелік наданих декларантом документів, 10 лютого 2020 року Поліською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000041/1. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Відповідач, у строк встановлений судом, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що за митною декларацією від 30.01.2020 №UA204020/2020/204422 декларантом (ТОВ «СМАРТБРОК») заявлено до митного оформлення «Легковий автомобіль RENAULT KANGOO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019, VIN – НОМЕР_1 », фактурна вартість товару 5950 євро, митна вартість товару (заявлена декларантом за основним методом) - 165318,07 грн (6050євро). Відповідач зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наявність в них розбіжностей і неточностей. Так, транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_2 ) у юридичної особи (Renault Baumgartner GmbH & Co. KG) на підставі комерційного рахунку від 24.01.2020 №195041, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 5950 євро. Однак, всупереч положень статті 368 МКУ декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за придбаний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо). Відомості щодо вартості перевезення транспортного засобу, надані декларантом, а саме довідка про транспортні витрати від 30.01.2020 вих. №1, містять числові значення складових, які не підтверджені документально, експортна МД не містить інформації щодо вартості товару. Відповідач зазначив, що наданий до митного оформлення документ реєстрації транспортного засобу від 03.09.2019 № НОМЕР_2 містить інформацію, що транспортний засіб зареєстрований на ім`я АДРЕСА_1 . Разом з тим, дана особа не ідентифікується ані з продавцем, ані з покупцем, відомості щодо яких зазначені у рахунку від 24.01.2020 № НОМЕР_3 . Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що у позові залишено без пояснення факт, що Renault Baumgartner GmbH & Co. KG не є продавцем товару, а зазначено лише на бланку, згідно рахунку № НОМЕР_3 у графі ОСОБА_3 (Продавець) зазначено ОСОБА_4 . З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На електронне повідомлення митниці, декларантом надіслане повідомлення від 30.01.2020 №15 про те, що на даний момент всі необхідні документи надані до МД. Відповідач зазначив, що після закінчення терміну, встановленого статтею 53 МКУ, та у зв`язку із ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 – 4 ст. 53 МКУ, та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2020 №UA204000/2020/000041/1.

Ухвалою суду від 04.01.2021, за обгрунтованим клопотанням представника позивача, відкладено підготовче засідання до 17.02.2021.

Ухвалою суду від 17.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.03.2021.

Ухвалою суду від 29.03.2021, за обгрунтованим клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи до 05.05.2021.

Ухвалою суду від 05.05.2021 відкладено розгляд справи до 02.06.2021.

Ухвалою суду від 02.06.2021 продовжено розгляд справи № 460/8449/20 у письмовому провадженні.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Так, 30.01.2020 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204020/2020/207471 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки RENAULT KANGOO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019, VIN – НОМЕР_1 .

Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: рахунок-фактуру № 195041 від 20.01.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , експортну декларацію країни відправлення № ЕХ20DE740221634146Е2, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , митну декларацію, якою було відмовлено у митному оформленні товару.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган направив позивачу запит, яким зобов`язав його надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які підтверджують заявлені декларантом відомості щодо числового значення витрат, пов`язаних із транспортуванням у міжнародному сполученні імпортованого транспортного засобу.

У відповідь на вказаний запит митниці декларантом надіслане повідомлення від 30.01.2020 №15 про те, що на даний момент всі необхідні документи надані до МД, жодний документ додатково наданий не буде.

10.02.2021 року Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000041/1 по митній декларації №UA204020/2020/207471, за яким митну вартість легкового автомобіля марки RENAULT KANGOO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019, VIN – НОМЕР_1 , скореговано з 5950 євро до 14650,00 євро.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з відмовою у наданні всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано:

транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_2 ) у юридичної особи (Renault Baumgartner GmbH & Co. KG) на підставі комерційного рахунку від 24.01.2020 №195041, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 5950 євро. Однак, всупереч положень статті 368 МКУ декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за придбаний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо);

наданий до митного оформлення документ реєстрації транспортного засобу від 03.09.2019 № НОМЕР_2 містить інформацію, що транспортний засіб зареєстрований на АДРЕСА_1 . Разом з тим, дана особа не ідентифікується ані з продавцем, ані з покупцем, відомості щодо яких зазначені у рахунку від 24.01.2020 № НОМЕР_3 ;

надана декларантом до митного оформлення копія митної декларації країни експорту містить інформацію щодо відправника Autohaus Baumgartner GmbH & Co. KG, що не співпадає із продавцем транспортнрого засобу згідно наданого до митного оформлення рахунку від 24.01.2020 №195041 (Renault Baumgartner GmbH & Co. KG);

відомості щодо вартості перевезення транспортного засобу, надані декларантом (Довідка про транспортні витрати від 30.01.2020 вих. №1), містять числові значення складових, які не підтверджені документально.

Зауважено, що недоліки у поданих документах свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

Крім того, у вищевказаному рішенні також зазначено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (згідно витягу з електронного довідника Basis SuperSCHWACKE 01/2020 від 30.01.2020 №079260 / 32399259, сформованого на підставі даних, наявних в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та акту огляду , вартість дпного транспортного засобу становить - 14650 EUR, що перевищує заявлену декларантом до митного оформлення митну вартість.

З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно електронного довідника www.schwake.net) із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Разом з тим, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України). При цьому, для визначення митної вартості оцінюваниого товару використовується найменша ваартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Вартість транспортного засобу визначено на підставі витягу з електронного довідника Basis SuperSCHWACKE 01/2020 від 30.01.2020 №079260 / 32399259, сформованого на підставі даних, наявних в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та акту огляду (14650 EUR) та наданих декларантом відомостей щодо вартості перевезення (100 EUR). Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 403048,1750 грн, або у валюті фактури – 14750 EUR.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

На підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів Поліська митниця вказала на ряд недоліків поданих декларантом документів для митного оформлення, кожний з яких суд перевіряє і надає правову оцінку.

Так, відповідач зазначив, що в експортній декларації відправником товару є Autohaus Baumgartner GmbH & Co. KG, натомість в рахунку-фактурі вказано, що продавцем є Renault Baumgartner GmbH & Co. KG. Натомість позивачем у позовній заяві було зазначено, що вказані юридичні особи є однією і тією ж особою, оскільки зареєстровані за тією ж адресою.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що надана декларантом до митного оформлення копія митної декларації країни експорту містить інформацію щодо відправника Autohaus Baumgartner GmbH & Co. KG, що не співпадає із продавцем транспортнрого засобу згідно наданого до митного оформлення рахунку від 24.01.2020 №195041 (Renault Baumgartner GmbH & Co. KG). При цьому суд зауважує, що одне і те ж місце реєстрації вказаних юридичних осіб не може бути доказом того, що Autohaus Baumgartner GmbH & Co. KG та Renault Baumgartner GmbH & Co. KG є однією юридичною особою. Крім того, у графі Verkaufer (Продавець) рахунку № НОМЕР_3 зазначено ОСОБА_4 .

Наданий до митного оформлення документ реєстрації транспортного засобу від 03.09.2019 № НОМЕР_2 містить інформацію, що транспортний засіб зареєстрований на АДРЕСА_1 . Суд зауважує, що дана особа не ідентифікується ані з продавцем, ані з покупцем, відомості щодо яких зазначені у рахунку від 24.01.2020 №195041.

Також, відповідно до комерційного рахунку від 24.01.2020 №195041 транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_2 ) у юридичної особи (Renault Baumgartner GmbH & Co. KG), згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 5950 євро. Однак, декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за придбаний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо), що суперечить положенням статті 368 МКУ. Крім того, експортна митна декларація також не містить відомостей щодо вартості товару.

Відтак, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчитися, як у фактичній оплаті імпортованого автомобілю, так і у достовірності його вартості, тому і витребував додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які підтверджують заявлені декларантом відомості щодо числового значення витрат, пов`язаних із транспортуванням у міжнародному сполученні імпортованого транспортного засобу.

Стосовно тверджень відповідача, що до документів поданих декларантом не додано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення суд зазначає таке.

Митний кодекс України не деталізує документи, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару. Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Виходячи з наведених правових норм наказу №599, цей перелік документів не є вичерпним і на підтвердження витрат на транспортування може надаватися й довідка про вартість перевезення.

Однак у цих конкретних спірних правовідносинах видана позивачем довідка не може належним чином беззаперечно підтверджувати понесені ним витрати на транспортування, що є обов`язковою складовою митної вартості з огляду на таке.

овідка про транспортні витрати від 30.01.2020 вих. №1, що подавалась до митного оформлення, містить числові значення складових вартості перевезення, однак декларантом документально їх не підтверджено.

З наведеного суд дійшов висновку, що без надання додаткових документів неможливо достовірно встановити чи були включені всі витрати понесені позивачем на перевезення товарів, а також їх реальний розмір.

Тому відповідачем вмотивовано було витребувано від декларанта додаткові документи.

Поряд з цим, суд зазначає, що декларант позивача, подаючи до митного оформлення документи, які містили зазначені вище недоліки повинен був розуміти, що такі обставини можуть призвести до виникнення сумнівів у органу митного контролю щодо достовірності відомостей, які у них містяться.

Отже, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, перевіривши їх наявними доказами дійшов висновку, що дії відповідача по запиту у декларанта позивача додаткових документів вчиненні вмотивовано, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень.

Щодо застосування митним органом резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У цьому конкретному випадку, виходячи з наведеного вище, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом у зв`язку із розбіжностями в поданих до митного оформлення документах.

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, то суд зазначає, що при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

При митному оформленні ввезеного автомобіля інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості.

Відповідно до статті 63 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Проте, інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.

Згідно із частиною першою статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі.

Відтак, митним органом обґрунтовано використання при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля марки KANGOO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення – 2019, VIN – НОМЕР_1 , резервного методу.

З наведеного суд констатує, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000041/1 від 10.02.2020 в повній мірі відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, а відтак до скасування не підлягає.

Отже, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У разі відмови в задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, вул. Соборна, 104, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000041/1 від 10.02.2020 року, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 червня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля