Рішення № 97589479, 07.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2021 року м. Рівне №460/2372/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,

відповідача: представник Гарбарук Вадим Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКиївської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019, з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 831114,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час розгляду адміністративної справи № 826/17801/14 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24.10.2014 та стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 927907,28 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що прокуратурою Київської області на вимогу суду було надано довідку № 18ф-161 від 09.10.2019 про середню заробітну плату позивача, яка не містила інформації щодо підвищення заробітної плати працівників прокуратури. Таким чином, рішенням суду у справі № 826/17801/14 стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі, що обчислено з виплат, які не коригувалися на коефіцієнт їх підвищення. Обґрунтовуючи свої вимоги положенням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі – Порядок № 100), позивач просить стягнути різницю середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 831114,40 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов та призначено дату, час та місце підготовчого засідання.

Відповідач, у строк встановлений судом, подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до пунктів 2 та 5 Порядку № 100 судом у справі № 826/17801/14 було правомірно здійснено розрахунок втраченого заробітку з урахуванням виплат за два місяці, що передували звільненню позивача. При цьому обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 положеннями п. 10 Порядку № 100 є безпідставними, оскільки його виключено. Таким чином у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 21.04.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 24.05.2021.

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.06.2021.

У судовому засіданні представник позивача та позивач, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 07.06.2021.

Ухвалою суду від 10.06.2021 виправлено описку допущену у скороченому рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №460/2372/21 наступним чином: в другому абзаці резолютивної частини скороченого рішення суду від 07.06.2021 замість середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019, з врахування коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі “829713 (вісімсот двадцять дев`ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 65 коп.)” зазначити “600167 (шістсот тисяч сто шістдесят сім) грн. 77 коп.”.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суду слід зазначити наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 826/17801/14, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24.10.2014 та стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 927907,28 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019 у справі № 826/17801/14, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, встановлено, що загальна кількість робочих днів з дати, наступної за днем звільнення позивача по день прийняття рішення у справі складає 1252 дні вимушеного прогулу. У свою чергу, відповідно до довідки від 09.10.2019 № 18ф-161, виданої прокуратурою Київської області та складеної за правилами постанови КМ України № 100 від 08.02.1995, середньоденна заробітна плата, яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували звільненню 23.10.2014, складала 741,14 грн. (без відрахування податків і зборів). Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 1252 дні*741,14 грн.=927907,28 грн. (без відрахування податків і зборів).

Таким чином, вказані обставини не доказуються при розгляді даної справи, у якій бере участь позивач ОСОБА_1 , стосовно якого встановлено ці обставини.

Також, судом встановлено, що довідка від 09.10.2019 № 18ф-161, видана прокуратурою Київської області і довідка від 04.03.2021 № 21ф-76, видана Київською обласною прокуратурою та складені за правилами Порядку № 100, про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували звільненню 23.10.2014 та складає 741,14 грн. (без відрахування податків і зборів), не містять інформації щодо підвищення посадового окладу по посаді заступник прокурора області.

Згідно листа Київської обласної прокуратури № 21ф-185 від 28.05.2021 станом на день звільнення 23.10.2014 посадовий оклад заступника прокурора Київської області складав 2940 грн. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505) посадовий оклад заступника прокурора Київської області підвищився з 01.12.2015 з 2940 грн. на 3675 грн. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» посадовий оклад заступника прокурора Київської області підвищився з 06.09.2017 з 3675 грн. на 8500 грн.

Вважаючи, що з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, що обчислено з виплат, які не коригувалися на коефіцієнт їх підвищення, позивач звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019, з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 831114,40 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Приписами статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 (у редакції на момент стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Аналізуючи зміст пункту 10 Порядку № 100, слід зазначити, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.

Отже, враховуючи вимоги зазначеної правої норми, слід зазначити, що підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) передбачає, відповідно, і коригування заробітної плати.

При цьому, розрахунок коефіцієнту коригування заробітної плати, який необхідно множити на суми виплат за період до підвищення, має здійснюватися при кожному підвищенні посадового окладу.

Також суд зауважує, що в даному випадку слід з`ясувати чи передбачає зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів, інші зміни та вимоги до розрахунку середнього заробітку та, відповідно, і визначення розрахункового періоду з огляду на положення пункту 10 Порядку № 100.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №817/1169/16, від 26 червня 2019 року у справі №813/5855/15 та від 04.03.2020 у справі № 0440/6017/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 в своїй позовній заяві звертає увагу на те, що він обізнаний щодо розміру підвищення посадового окладу заступника прокурора Київської області протягом всього періоду незаконного звільнення.

Крім того, позивач також зазначив, що оскільки відповідачем у довідці № 18ф-160 від 09.10.2019 про середньоденний заробіток при розрахунку суми при звільненні не врахував всіх виплат, які підлягають урахуванню відповідно до вимог Порядку №100, Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 25.10.2019 по справі № 826/17801/14 самостійно не в змозі був розрахувати спірну суми нарахувань, які підлягають стягненню.

З досліджених судом довідки від 09.10.2019 № 18ф-161, виданої прокуратурою Київської області та довідки від 04.03.2021 № 21ф-76, виданої Київською обласною прокуратурою, встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 обчислена без врахування інформації щодо підвищення посадового окладу по посаді заступник прокурора Київської області.

Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи містять лист Київської обласної прокуратури від 28.05.2021 № 21ф-185, відповідно до якого станом на день звільнення 23.10.2014 посадовий оклад заступника прокурора Київської області складав 2940 грн. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505) посадовий оклад заступника прокурора Київської області підвищився з 01.12.2015 з 2940 грн. на 3675 грн. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» посадовий оклад заступника прокурора Київської області підвищився з 06.09.2017 з 3675 грн. на 8500 грн.

Так, відповідно до п. 10 Порядку № 100 коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів розраховується наступним чином: 3675,00 грн.:2940,00 грн. - 1,25(коефіцієнт застосовується за період з 02.12.2015 року по 06.09.2017 року); 8500,00 грн.:3675,00 грн. = 2,31 (коефіцієнт застосовується за період з 07.09.2017 року по 25.10.2019 року).

Отже, за період з 24.10.2014 (наступний день за датою звільнення позивача) по 01.12.2015 року (з 01.12.2015 посадовий оклад підвищився) середній заробіток складає 741,14 грн. х 277 днів = 205295,78 грн.

За період з 02.12.2015 року по 06.09.2017 року середній заробіток складає 741,14 грн. х 1,25 х 441 робочих дня = 408553,43 грн.

За період з 07.09.2017 року по 25.10.2019 року (день винесення рішення суду) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу розраховувався наступним чином 741,14 грн. х 2,31 х 534 робочих дня = 914225,84 грн.

Всього загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням коригування виплат на коефіцієнт підвищення становить 1528075,05 грн.

Різниця між зазначеною сумою та сумою, що вже стягнуто з відповідача згідно рішення судів у справі № 826/17801/14 без застосування коефіцієнта підвищення становить 1528075,05 - 927907,28 = 600167,77 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, твердження відповідача щодо виключення пункту 10 Порядку № 100, відхиляються судом за безпідставністю, оскільки пункт 10 Порядку № 100 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100» від 09.12.2020, що набрала чинності 12.12.2020.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з абзацу 2 пункту 2 мотивованої частини Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Таким чином, до спірних відносин слід застосувати положення Порядку № 100 в редакції, що діяв на час їх виникнення, тобто з врахуванням положень п. 10.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і частково довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача частково відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019, з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 600167 (шістсот тисяч сто шістдесят сім) грн. 77 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 червня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля