Рішення № 97589199, 25.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/2513/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лазебної А.В.,

представника позивача – Цибульської М.Л.,

представника третіх осіб – Кумечко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури у травні 2020 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просив скасувати накази від 20.11.2019 №№ 11111-СГ, 11110-СГ, 11112-СГ, 11108-СГ, 11113-СГ, 11115-СГ, 11114-СГ, 11101-СГ, 11109-СГ, 11116-СГ, від 25.11.2019 №№ 11656-СГ, 11654-СГ, 11653-СГ, якими третім особам надані дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що спірні накази видані відповідачем з перевищенням повноважень та всупереч положень частини другої статті 56, пункту "ґ" частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України, оскільки ними надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земель лісового, а не сільськогосподарського призначення, що надані у постійне користування ДП "Новосанжарський лісгосп". Зазначив, що у спірних відносинах ДП "Новосанжарський лісгосп" не вживались заходи щодо захисту своїх прав, а тому прокурор звернувся до суду з цим позовом.

2. Позиція відповідача та третіх осіб.

Відповідач відзив на позов до суду не надав.

Треті особи письмових пояснень у відповідності до статті 165 КАС України до суду не надали.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 клопотання представника третіх осіб про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково; позовну заяву першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про скасування наказів залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено; ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 у справі №440/2513/20 скасовано; справу №440/2513/20 за позовом першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури в інтересах Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 про скасування наказів направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 адміністративну справу прийнято до розгляду.

11.03.2021 підготовче засідання не відбулось з огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді.

17.03.2021 підготовче засідання відкладено за клопотання представника третіх осіб з огляду на її перебування у щорічній відпустці.

30.03.2021 підготовче засідання відкладено з огляду на неявку учасників справи.

У підготовчому засіданні 15.04.2021 відповідно до статті 52 КАС України замінено позивача у порядку процесуального правонаступництва на Решетилівську окружну прокуратуру Полтавської області.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 29.04.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.05.2021 клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі до повернення матеріалів справи до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з огляду на їх вилучення під час обшуку, проведеного на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.04.2021 №1-кс/554/6300/2021, повернуто без розгляду на підставі частини другої статті 167 КАС України як очевидно не обґрунтоване, оскільки така підстава для зупинення провадження у справі не передбачена статтею 236 КАС України.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник ДП "Новосанжарський лісгосп" до суду не з`явився, причин неявки не повідомив.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про його проведення повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 - адвокат Кумечко М.С. проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Інші треті особи у судове засідання не з6явились, про розгляд справи повідомлені у визначеному законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе завершити розгляд справи за наведеної явки у судове засідання учасників справи.

Обставини справи

Новосанжарським відділом Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020170270000126 від 10.03.2020 за ч. 1 ст. 364 КК України за фактом надання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області земельної ділянки лісогосподарського призначення, що належить ДП "Новосанжарський лісгосп", громадянам для ведення особистого селянського господарства /т. 1, а.с. 24/.

У ході опрацювання матеріалів кримінального провадження прокурором виявлено факт видання відповідачем спірних наказів, якими третім особам надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323482200:00:003:0050 - 5323482200:00:003:0062 у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1, а.с. 25-51/.

Листом від 10.03.2020 вих.№01-36/103 ДП "Новосанжарський лісгосп" повідомило Новосанжарський відділ Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області про те, що земельна ділянка загальною площею 43,3 га, у межах якої розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 5323482200:00:003:0050 - 5323482200:00:003:0062, належить до земель лісового фонду Новосанжарського лісництва /т. 1, а.с. 112/.

До цього листа ДП "Новосанжарський лісгосп" додано копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області /т. 1, а.с. 114-136/ та розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від жовтня 2011 року №378 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" /т. 1, а.с. 137/.

Листом від 17.03.2020 вих.№04-32/284 Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило прокурора про те, що ним не надавались будь які погодження на вилучення або зміну цільового призначення земельних ділянок /т. 1, а.с. 138/.

Листом від 24.04.2020 вих.№31-5-799вих20 Кобеляцька місцева прокуратура Полтавської області звернулась до директора ДДП "Новосанжарський лісгосп", у якому прокурор просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень вимог чинного законодавства та прав підприємства, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про скасування відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /т. 1, а.с. 145-149/.

ДП "Новосанжарський лісгосп", листом від 24.04.2020 вих.№01-36/171, повідомило прокурора про те, що підприємство до суду не зверталось /т. 1, а.с. 150/. Водночас директор ДП "Новосанжарський лісгосп" просив вжити заходів шляхом подання позову до суду в інтересах підприємства.

На цій підставі, стверджуючи про те, що ДП "Новосанжарський лісгосп" неналежним чином здійснює захист своїх прав у спірних відносинах, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

За висновком Другого апеляційного адміністративного суду, що викладений у постанові від 17.12.2020 у цій справі /т. 3, а.с. 73-81/, прокурор у поданій до суду позовній заяві в інтересах ДП "Новосанжарський лісгосп", мотивовано виклавши у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту. При цьому довів, що орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах (ДП "Новосанжарський лісгосп") не здійснює захисту інтересів держави, тобто, усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Поряд з цим, як визначено частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом /частина друга статті 95 Земельного кодексу України/.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

А відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У свою чергу, частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі прокурор звернувся до адміністративного суду в інтересах ДП "Новосанжарський лісгосп" та просив суд скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, якими третім особам надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18); індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19).

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.10.2018 №9901/415/18 та від 18.09.2019 у справі №9901/284/19, зауважила, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Проаналізувавши положення спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та чинного нормативно-правового регулювання, суд дійшов висновку, що такі накази є правовими актами індивідуальної дії, адже вони не є актами правотворчості, їх ухвалення не зумовлене нормотворчою діяльністю органу влади відповідно до повноважень, визначених законом, натомість вони стосуються конкретної життєвої ситуації та поширюють свою дію на виключне коло осіб.

Більш того, суд зауважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, оскільки отримання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою свідчить про можливі наміри заявника щодо розробки проекту землеустрою, із відповідним визначенням цільового призначення земельної ділянки в процесі розробки землевпорядної документації і за наслідком такої розробки затвердження такого проекту відповідним органом і в подальшому, можливо, отримання відповідної земельної ділянки у власність чи користування.

У постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

У справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 не знайшла підстав для відступу від цього висновку.

Таким чином, наказ уповноваженого органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є індивідуальним правовим актом, дія якого вичерпується фактом реалізації особою, інтересів якої він стосується, відповідного дозволу (тобто, розробки проекту землеустрою).

У контексті наведеного суд враховує, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.01.2021 №№ 254-УБД, 256-УБД, 258-УБД, 260-УБД, 262-УБД, 264-УБД, 265-УБД, 268-УБД затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано відповідні земельні ділянки у власність гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 /т. 3, а.с. 228-234/.

Окрім того, до матеріалів справи залучені копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, якими підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5323482200:003:0047, 5323482200:003:0050, 5323482200:003:0051, 5323482200:003:0053, 5323482200:003:0055, 5323482200:003:0057, 5323482200:003:0059, 5323482200:003:0060, 5323482200:003:0062 передані у приватну власність /т. 4, а.с. 53-77/.

Отже, гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 реалізовано право на розробку проектів землеустрою та набуто право власності на відповідні земельні ділянки, внаслідок чого спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вичерпали свою дію, а їх скасування судом у межах цього провадження не призведе до відновлення прав та законних інтересів ДП "Новосанжарський лісгосп", про захист яких у порядку адміністративного судочинства просить прокурор у цьому позові.

Так само, немає підстав для скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , оскільки такий дозвіл не означає набуття особою права на відповідну земельну ділянку. А тому, скасування цих наказів жодним чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів ДП "Новосанжарський лісгосп", про захист яких у порядку адміністративного судочинства просить прокурор у цьому позові.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що обраний прокурором у цьому позові спосіб захисту прав та законних інтересів ДП "Новосанжарський лісгосп" не відповідає критерію його ефективності, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Питання правомірності набуття третіми особами права власності на спірні земельні ділянки перебуває за межами юрисдикції адміністративного суду та не входить до предмета доказування у цій справі.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про скасування наказів - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04 червня 2021 року.

Суддя О.О. Кукоба