Рішення № 97589136, 10.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6509/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства “Дінекс-Агро” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства “Дінекс -Агро” до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019р. №0036581407.

Ухвалою суду від 04.11.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2019р., яка занесена до протоколу судового засідання, замінено первинного відповідача Головне управління ДПС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 19.12.2019р., яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Головне управління ДПС в Одеській області.

Ухвалою суду від 18.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 17.03.2020р. зупинено провадження по справі №420/6509/19 до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 31.03.2021р. поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 31.03.2021р., яка занесена до протоколу судового засідання, суд ухвалив замінити первинного відповідача ГУ ДФС в Одеській області на його правонаступника ГУ ДПС в Одеській області.

Ухвалою суду від 28.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019р. №0036581407 та просить суд його скасувати. Так, позивач вказав, що на час проведення ГУ ДФС в Одеській області документальної планової виїзної перевірки ФГ “Дінекс - Агро” з питань дотримання вимог податкового та валютного за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., що відбувалась починаючи з 19.06.2019р., на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у Розділі IV плану-графіка "Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 22.12.2018р., оприлюдненому на офіційному веб-порталі Державної фіскальною служби України була відсутні інформація про перевірку ФГ “Дінекс - Агро”, що не тільки значно ускладнило надання фермерським господарством на вимогу податкового органу витребуваних ним документів за більш ніж дворічний період господарської діяльності, а й ставить, на думку позивача, під сумнів правомірність проведення такої перевірки взагалі. Разом з тим, як вказав позивач, незважаючи на викладене, попри обставини об`єктивної неможливості своєчасного виконання вимог податкового органу, згідно запиту від 24.06.2019р., доводи ГУ ДФС в Одеській області за змістом акту перевірки від 10.07.2019р. №1335/15-32-14-07/32653803 про те, що договори про надання послуг між підприємствами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов 'язань перед замовником ФГ «Дінекс – Агро», на думку позивача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України та не надають підстав податковому органу стверджувати про нереальність господарської операції. Позивач вказав, що під час проведення перевірки ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що контрагенти ФГ “Дінекс - Агро” зареєстровані у встановленому законом порядку та на момент взаємовідносин з ФГ “Дінекс - Агро” перебували на податковому обліку. Позивач вказав, що встановлена податковим органом відсутність у контрагента платника податку достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності, а також нерухомого майна не може обмежувати позивача у виборі контрагента, оскільки чинним законодавством для здійснення господарських операцій підприємством не передбачено вимог щодо необхідності володіння ним майном, зокрема виробничими чи складськими приміщеннями на праві приватної власності, а також трудовими ресурсами задля самостійного виконання договірних зобов`язань. Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Однак, судові рішення про визнання фіктивними укладених ФГ“Дінекс - Агро” договорів, які були об`єктом дослідження за змістом акту перевірки, відсутні.

27.02.2020р. до суду від представника Головного управління ДФС в Одеській області надійшли письмові пояснення, згідно яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ФГ “Дінекс - Агро”, зазначивши, що щодо взаємовідносин між ФГ «ДІНЕКС -АГРО» та ТОВ «ТРЕЙДАГРОХІМ Україна» до перевірки не було надано оригінали видаткових накладних, лише копії, у яких відсутні обов`язкові реквізити сторін, а саме: підписи та печатки. Також, до перевірки не надані сертифікати якості товару, які передбачені умовами договору від 05.05.2018р. Щодо взаємовідносин ФГ «ДІНЕКС-АГРО» та ПП «ТРІВІУМ», до перевірки не надано: договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення продукції, тому неможливо дослідити місце навантаження та розвантаження товару, транспортний засіб та умови перевезення товару. При проведенні аналізу, наявної в органі ДФС інформації, згідно з даними ЄРПН встановлено можливі факти формування податкових зобов`язань та податкового кредиту по операціях з підміни товарів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення ПП «ТРІВІУМ» до схеми формування штучного податкового кредиту. Щодо взаємовідносин між ФГ«ДІНЕКС-АГРО» та ТОВ«АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» до перевірки не надано: додатки до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення продукції, тому неможливо дослідити місце навантаження та розвантаження товару, транспортний засіб та умови перевезення товару сертифікати відповідності товару, лімітно-забірні картки на відпуск добрива. Щодо взаємовідносин між ФГ «ДІНЕКС-АГРО» та МПП Фірма «ЕРІДІОН» - до перевірки не надані: додатки до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення продукції, тому неможливо дослідити місце навантаження та розвантаження, транспортний засіб та умови перевезення товару, сертифікати відповідності товару, лімітно –забірні картки на відпуск добрив. У ході перевірки ФГ «ДІНЕКС-АГРО» було надано запит від 24.06.2019р. щодо надання документів по контрагентам ТОВ «ТРЕЙДАГРОХІМ Україна», ПП «ТРІВІУМ», ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС», МПП Фірма «ЕРІДІОН», однак станом на 03.07.2019р. відповідь не отримана.

20.05.2021р. до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких відповідач з підстав, викладених у поясненнях Головного управління ДФС в Одеській області, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. При цьому, відповідач наголосив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що суди не наділені повноваженнями податкового органу та суд не вправі проводити документальну перевірку, оскільки саме на податковий орган покладено такий обов`язок.

19.05.2021р. до суду від представника ФГ «ДІНЕКС-АГРО» надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

У період з 19.06.2019р. по 03.07.2019р. Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фермерського господарства «ДІНЕКС -АГРО» з питань податкового законодавства, за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., валютного за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., за результатами якої складено акт перевірки від 10.07.2019р. №1335/15-32-14-07/32653803 (а.с.31-69 т.1).

Під час перевірки встановлено порушення ФГ «ДІНЕКС -АГРО»:

-п.44.1, 44.3, п.198.1, п.198.3, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 075 681,00грн.;

24.06.2019р. перевіряючими ГУ ДФС в Одеській області складено лист адресований керівнику ФГ«ДІНЕКС -АГРО», згідно якого, у зв`язку з проведенням планової виїзної документальної перевірки ФГ «ДІНЕКС -АГРО» зобов`язано надати у термін до 03 липня 2019 року документи та письмові пояснення по наступним контрагентам: ТОВ«ТРЕЙДАГРОХІМ УКРАЇНА»; ПП «ТРІВІУМ»; МПП Фірма «ЕРІДОН»; ТОВ«АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (а.с. 35 т.2 ). Згідно відмітки на вказаному запиті, запит отримано головним бухгалтером о 15:00, дата не зазначена.

Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від 03.07.2019р. «щодо не надання первинних документів при проведенні документальної виїзної планової перевірки ФГ «ДІНЕКС-АГРО» (а.с.36-37 т.2).

Як вбачається з акту перевірки від 10.07.2019р. №1335/15-32-14-07/32653803, перевіряючими під час перевірки встановлено, що до перевірки не було надано первинних документів відносно контрагентів ТОВ «ТРЕЙДАГРОХІМ УКРАЇНА»; МПП Фірма «ЕРІДОН»; ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС», а також відповідно до податкової інформації наявної відносно ПП «ТРІВІУМ», було встановлено можливі факти формування податкових зобов`язань та податкового кредиту по операціях з підміни товару. Під час перевірки встановлено, що договори із вказаними підприємствами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язання перед замовником ФГ «ДІНЕКС -АГРО».

На підставі вищевикладених висновків щодо порушення ФГ «ДІНЕКС -АГРО» п.44.1, 44.3, п.198.1, п.198.3, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення – рішення від 01.08.2019р. №0036581407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням у розмірі 1 075 681,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 268 920,00грн. (а.с.29 т.1).

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені та законами України.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відпоідно до п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунтом 201.10 ст.201 Подткового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-ХІV від 16.07.1999р. бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ФГ «ДІНЕКС-АГРО» відносяться: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час з`ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що 05.05.2018р. між ТОВ «ТРЕЙДАГРОХІМ» та ФГ «ДІНЕКС-АГРО» укладено договір поставки, згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника товар, відповідно до Додатку. Замовник зобов`язується прйняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 визначено, що ціна, кількість, асортимент, терміни поставки товару обумовлються в додатках до цього договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (а.с.86-88 т.1).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору від 05.05.2018р. позивачем надано до суду: додатки до договору, видаткові накладні, товарно –транспортні накладні, платіжні доручення, виписки по особовому рахунку ФГ «ДІНЕКС-АГРО», податкові накладні (а.с.79-95 т.1; а.с.11-20 т.3).

18.10.2017р. між ПП «ТРІВІУМ» та Фермерським господарством «ДІНЕКС-АГРО» укладено договір купівлі- продажу, згідно п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його

Пунктом 1.2 визначено, що найменування товару, кількість, вартість та строки поставки товару визначаються сторонами у накладній або додатковій угоді до договору (а.с.100 т.1).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору від 18.10.2017р. позивачем надано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписка по особову рахунку ФГ «ДІНЕКС-АГРО», податкові накладні (а.с.96-107 т.1; а.с.8-10 т.3).

22.03.2017р. між ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» та ФГ «ДІНЕКС-АГРО» укладено договір поставки №43-ІЗ, згідно п.1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-техічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (а.с.111-112 т.1).

Пунктом 2.1. договору від 22.03.2017р. №43-ІЗ встановлено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності укладення вказаного договору від 22.03.2017р. №43-ІЗ позивачем надано до суду: платіжні доручення, додатки до договору, сертифікати, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.101-155 т.1; а.с.21-32 т.3).

02.03.2018р. між МПП Фірма «ЕРІДІОН» та ФГ «ДІНЕКС-АГРО» укладено договір поставки №1709/18-61, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити вартість такого товару, (а.с.217-218 т.1).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору від 02.03.2018р. №1709/18-61 позивачем надано до суду: видаткові накладні, платіжні доручення, додатки до договору, виписка по особову рахунку ФГ «ДІНЕКС-АГРО» (а.с.156-240 т.1; а.с. 33-112 т.3).

Таким чином, надані до суду первинні документи, що підтверджують реальність укладення між позивачем та ТОВ «ТРЕЙДАГРОХІМ УКРАЇНА»; МПП Фірма «ЕРІДОН»; ТОВ «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС», ПП «ТРІВІУМ» господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Докази проведення перевірок зазначених контрагентів позивача, які б свідчили про нереальність вказаних господарських операцій з позивачем відповідачем до суду не надано. При цьому, податкова інформація не є актом перевірки з встановленими обставинами.

Щодо посилання контролюючого органу на ненадання на запит витребуваних первинних документів, суд зазначає наступне.

Під час прийняття рішення, суд враховує, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У свою чергу, слід враховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі №560/1158/20.

Приписи Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Поняття доказів визначено положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З первинних документів наданих до суду вбачається, що вказані документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Разом з тим, надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що під час перевірки перевіряючими зроблені висновки, що договори із вказаними підприємствами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язання перед замовником ФГ «ДІНЕКС -АГРО» з посиланням на податкову інформацію, яка з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, що спростовується наданими до суду первинними документами, суд приходить що висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019р. №0036581407 є таким, що прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019р. №0036581407 прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено за подання вказаного адміністративного позову судовий збрі у розмірі 20170,00грн., що підтверджується платіжним дорученняи №5385 від 30.10.2019р.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому подана позовна заява). Поряд з цим, позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства “Дінекс -Агро”- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.08.2019р. №0036581407.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, вул. Семінарська, 5 м. Одеса) на користь Фермерського господарства “Дінекс -Агро” (код ЄДРПОУ 32653803; Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с.Першотравневе, вул. Суворова 1-А) сплачений судовий збір у сумі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра