Рішення № 97588995, 10.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5673/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у поряду письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Маразлїївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо відмови оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 в надані ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 02.04.2021 р.;

визнати протиправними дії Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо не зазначення у відмові оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 відповідно п.4 ч.4 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження;

зобов`язати Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського районну Одеської області надати ОСОБА_1 повну, точну та достовірну публічну інформацію на запит від 02.04.2021 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивач зазначив, що відмовляючи у задоволені запиту, відповідач послався на ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» з мотивів, що на його думку, надісланий позивачем запит подано з недотриманням вимог до запиту. На думку відповідача, позивач зобов`язаний був обов`язкового у своєму запитів зазначити номер зв`язку та підпис запитувача.

Представник позивача вважає, що відповідач відмовляючи у задоволені запиту, припустився порушенням вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації», безпідставно відмовив у задоволені запиту, а позивач надсилаючи свій інформаційний запит від 02.04.2021 до відповідача цілком дотрималась усіх вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а саме, на виконання вимог ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію містив: ім`я запитувача, адресу електронної пошти, та загальний опис інформації яка запитувалась ( 7 пунктів) та дата.

На переконання представника позивача, вказувати номер засобу для зв`язку необхідно лише у тому випадку якщо такий номер є, це прямо передбачено у п.1 ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Норми закону не містять обов`язку для запитувача у будь-якому випадку вказувати номер телефону, як що такого номеру »засобу для зв`язку не має, то відповідні відомості не зазначаються. Крім того, ЗУ «Про доступ до публічної інформації», не містить жодного положення про необхідність для запитувача вказувати (інформувати) розпорядника інформації про те, що номер засобу для зв`язку - відсутній. Крім того, підпис є обов`язковим лише за умови подання запиту в письмовій формі, ці вимоги чітко передбачені у п.3 ч.5 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 09.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копія ухвали суду від 09.04.2021 року отримано відповідачем 29.04.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на адміністративний позов.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, позивач, 02.04.2021 року звернулась до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з інформаційним запитом про отримання публічної інформації (вх.№П-64) (а.с.8).

У запиті позивач просила надати наступну інформацію:

перелік об`єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування із зазначенням: номеру договору, дати укладення, найменування особи якій передано майно в оренду чи користування майно яке передано в оренду чи користування, строк дії договору;

перелік незадіяних земельних ділянок (земель) і майнових об`єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування;

перелік земельних ділянок (земель), що пропонуються для здійснення забудови на території ОТГ;

актуальні списки орендарів місцевих земельних ділянок;

інформацію про громадян, яким ОТГ затвердила проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та передала у власність у межах норм безоплатної приватизації відповідні земельні ділянки (відповідно до ст.118 ЗК України) за період з 01.01.2020 по 16.03.2021 р. із зазначенням: ПІБ громадянина, номер та дата прийнятого рішення сільської ради, площа земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки, присвоєний кадастровий номер.

повний перелік земельних ділянок які було передано ОТГ ГУ Держгеокадастром в Одеській області із земель державної власності до земель комунальної власності.

Листом від 05.04.2021 року за №02-07/412 позивачу надана відповідь, що Маразліївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області розглянуто запит на отримання публічної інформації стосовно надання даних щодо земель комунальної власності та розпорядження ними. Відповідно частини 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на отримання публічної інформації має містити номер засобу зв`язку (якщо такий є ) та підпис запитувача. У направленому запиті на отримання публічної інформації відсутні вищезазначені відомості. Просимо доповнити запит додатковою інформацією згідно частини 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та заново направити до Маразліївської сільської ради (а.с.9)

Представник позивача вважає, що відповідь відповідача від 05.04.2021 року №02-07/412 на запит позивача від 02.04.2021 року є відповіддю не по суті запиту, що згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Також представник позивача вказує, що, оформлюючи відмову в задоволені запиту відповідач припустився порушення вимог п.4 ч.4 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», враховуючи те, що в ньому не зазначено порядок оскарження.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст.5 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до положень ч.1, 2, 4, 5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ч.1-5 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

При цьому обов`язковою умовою, у разі відмови в задоволенні запиту є наведення обґрунтованих підстав такої відмови. У разі неправомірної відмови - суд може визнати такі дії протиправними та зобов`язати її надати.

Така ж правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 25.06.2019 року по справі №9901/924/18.

Суд зазначає, що спірним моментом в межах даного спору є те, що відповідач відмовив позивачу у наданні інформації на інформаційний запит з підстав того, що інформаційний запит не містить підпису та засобу зв`язку (якщо такий є). Вказана підстава є єдиною підставою відмови.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмовити в задоволенні запиту є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Проте, як прямо передбачено п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону, засоби зв`язку зазначаються якщо вони є. В свою чергу, в запиті на отримання публічної інформації позивачем зазначена адреса електронної пошти, що відповідає цьому пункту Закону.

Також, п.3 ч. 5 ст. 19 Закону передбачає, що запит має містити підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 року № 851-IV (Закон № 851-IV), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис ( ч.1 ст.6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

У вказаному запиті відсутній як фотовідбиток механічного підпису особи, так і електронний цифровий підпис, хоча документи і подані електронною поштою.

Суд зазначає, що запит на отримання публічної інформації поданий позивачем засобом електронного зв`язку, шляхом заповнення форми. Таким чином, неможливим є підпис документу власноруч.

В свою чергу, положення п.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням приписів п.3 ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містять такого випадку, за наявності якого розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, - як відсутність електронного цифрового підпису на запиті поданому в електронній формі.

За таких обставин, у розпорядника інформації були відсутні підстави для відмови у розгляді отриманого 02.04.2021 року інформаційного запиту від ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем відмовлено у надані запитуваної інформації з підстав, що не передбачені ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Маразлїївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо відмови оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 в надані ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 02.04.2021 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо не зазначення у відмові оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 відповідно п.4 ч.4 ст.19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження, суд зазначає наступне.

Необхідність зазначення у відмові в задоволенні запиту на інформацію порядок оскарження відмови встановлено п.4 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не ст. 19 цього Закону, як зазначає представник позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації та не зазначено в ньому порядок оскарження, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправними дії Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо не зазначення у відмові оформленої листом від 05.04.2021 року №02-07/412 відповідно п.4 ч.4 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить зобов`язати Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського районну Одеської області надати ОСОБА_1 повну, точну та достовірну публічну інформацію на запит від 02.04.2021 року.

Судом встановлено, що відповідач не розглядав по суті заяву позивача, а відмовив у наданні інформації з підстав, які не передбачені ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, суд дійшов висновку що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського районну Одеської області розглянути інформаційний запит на публічну інформацію від 02.04.2021 року з повідомленням ОСОБА_1 про результати розгляду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маразлїївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо відмови оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 в надані ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 02.04.2021 року.

Визнати протиправними дії Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського районну Одеської області щодо не зазначення у відмові оформленої листом від 05.04.2021 р. №02-07/412 відповідно п.4 ч.4 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» порядку її оскарження.

Зобов`язати Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського районну Одеської області розглянути інформаційний запит на публічну інформацію від 02.04.2021 року з повідомленням ОСОБА_1 про результати розгляду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП, АДРЕСА_1 )

Відповідач: Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377859, 67760, Одеська обл.., Білгород-Дністровський р-н, с.Маразліївка, вул.Миру, 152).

Суддя П.П. Марин