Постанова № 9758895, 27.05.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.05.2010 р. № 2а- 44335/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Маслієва С.І.

Відповідача: Іщук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" (далі ТОВ "ЧЗПА"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить суд визнати дії відповідача по здійсненню камеральної перевірки від 26.06.2009 р. № 699/1524/34567376 незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0000051524/0, від 20.08.2009 р. № 0000051524/1, від 29.10.2009 р. № 0000051524/2, від 18.01.2010 р. №0000051524/3.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм ст.ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підпункту "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, ст. 6 та пп.17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач, Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області (далі - Чугуївська ОДПІ у Харківській області), проти позову заперечує, не визнає позовні вимоги в повному обсязі і посилаючись на результати акту перевірки, вважає податкові повідомлення-рішення та висновки акту законними і обґрунтованими.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив такі обставини.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 р. №0000051524/0, від 20.08.2009 р. №0000051524/1, від 29.10.2009 р. №0000051524/2, від 18.01.2010 р. №0000051524/3, є акт Чугуївської ОДПІ у Харківській області від 26.06.2009 № 699/1524/34567376 невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за період жовтень 2008 р. січень 2009 р. ТОВ "ЧЗПА" (код ЄДРПОУ 34567376), складений завідувачем сектору проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок управління оподаткування юридичних осіб на підставі п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", за правилами якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Суд вважає за необхідне відмітити, що дана норма, яка вказана підставою для проведення камеральної перевірки в вступній частині акту, встановлює загальні права органу державної податкової служби на проведення всіх видів перевірок. При цьому конкретні підставі, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зокрема, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Таким чином законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Згідно матеріалів справи, камеральній перевірці від 26.06.2009 р. за актом №699/1524/34567376 підлягали податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2008 р. та січень 2009 р., що є свідченням порушення законодавчих термінів визначених для здійснення камеральної перевірки, а надані відповідачем у судовому засіданні копії податкових декларацій з ПДВ, які приймалися податковим органом, взагалі не місять відомостей (розділ IV податкових декларацій з податку на додану вартість, який заповнюється службовою особою ДПІ) про проведення та результати камеральної перевірки у строки встановлені Законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими були використані данні, викладені в службовій записці відділу податкового контролю юридичних осіб №13 від 09.02.2009 р., із змісту якої вбачається за встановлені порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за актом перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 податковим органом самостійно розраховано зменшення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 931426,00 грн., що стало підставою для здійснення камеральної перевірки від 26.06.2009 р. та включення цієї суми в обґрунтування розрахунків даного виду податку у наступні податкові періоди.

Проте, суд наголошує, що підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності Закон не передбачає будь-які службові записки про результати попередніх перевірок.

Таким чином, у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкових декларацій за період з жовтня 2008 по січень 2009 р., оскільки даною перевіркою від 26.06.2009 р. могла бути перевірена виключно податкова декларація з ПДВ за травень 2009 р. Дані обставини свідчать, що при проведені камеральної перевірки відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку, передбаченому Законом, тобто всупереч приписам ст. 19 Конституції України, а тому позовні вимоги щодо визнання дій незаконними по проведенню даної перевірки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У наданому до матеріалів справи акту перевірки зроблено висновок про порушення підприємством вимог пп. 7.7.2, 7.2.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що обумовило прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000051524/0 від 10.07.2009 про визначення податкового зобовязання по ПДВ у сумі 121704,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 60852,00 грн.

З висновками акту перевірки позивач не погодився, та оскаржив вищезазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 101/166 від 21.07.2009 р. Дана скарга була розглянута відповідачем, та за результатами такого розгляду було ухвалене рішення №5758/10/25-015 від 19.08.2009 р., яким у задоволенні скарги позивачеві було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення №0000051524/0 від 10.07.2009 р. залишено без змін. За результатами розгляду скарги 20.08.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051524/1.

27 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" звернулося з повторною скаргою № 318 до Державної податкової адміністрації в Харківській області, яка була розглянута та за результатами такого розгляду було ухвалене рішення №4410/10/25-103 від 27.10.2009 р., яким у задоволенні скарги позивачеві було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення №0000051524/0 від 10.07.2009 р. та №0000051524/1 від 20.08.2009 р. залишені без змін. За результатами розгляду скарги 29.10.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051524/2.

06 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" звернулося з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в Україні (вх. № 11493/6), яка була розглянута та за результатами такого розгляду було ухвалене рішення №47/6/25-0115 від 11,01.2010 р., яким у задоволенні скарги позивачеві було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення №0000051524/0 від 10.07.2009 р., №0000051524/1 від 20.08.2009 р. та № №0000051524/2 від 29.10.2009 р. залишені без змін. За результатами розгляду скарги 18.01.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051524/3.

В наданому до матеріалів справи акті невиїзної документальної (камеральної) перевірки від 26.06.2009 р. №699/1524/34567376 вказано про виявлені перевіряючим порушення, повязані з неврахуванням підприємством зменшеного відємного значення у сумі 931426,00 грн. встановленого актом документальної попередньої перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 при наданні декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008 р., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме: жовтень 2008 р. не враховано зменшення відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 869212,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 51263,00 грн.; листопад 2008 р. не враховано зменшення відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 869212,00 грн.; грудень 2008 р. не враховано зменшення відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 856358,00 грн.; січень 2009 р. не враховано зменшення відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 882676,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 43194,00 грн.

Однак суд вважає за необхідне зауважити на те, що вимоги перевірияючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість або про визначення податкового зобовязання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08. 2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарювання, тому за своєю юридичною природою він не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обовязковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформлені декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Слід зазначити, що інформація акту перевірки служить підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобовязань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому даним Законом передбачено (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 цього Закону), якщо податкове зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої такої суми і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Даних про те, що за результатами перевірки від 26.01.09 р. №56/2311/34567376 податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень.

З врахуванням приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд зазначає, що твердження перевіряючого про те, що підприємством не було враховано зменшення відємного значення ПДВ в сумі 931426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.09 р., в наступних звітних періодах 2008-2009 років, є неправомірним, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства.

В акті камеральної перевірки від 26.06.2009 р. вказано, що виявлені перевіряючим на підставі реєстру отриманих податкових накладних порушення вимог п. 7.2.1 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" повязані з тим, що ТОВ "ЧЗПА" віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 72954,00 грн. по податковим накладним виписані на інші підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту у жовтні 2008 р. у сумі 667,0 грн., у листопаді 2008 р. 32171,0 грн., у грудні 2008 р. 34756,13 грн., в січні 2009 р. 5358,8 грн.

Підставою для наведених висновків в акті перевірки вказано те, що підприємство не було покупцем товарів і податкові накладні були виписані іншим платникам ПДВ покупцям.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки відсутні дані про те, в чому саме полягають порушення позивачем порядку формування податкового кредиту і чому саме наявні в реєстрі отриманих податкових накладних податкові накладні, перелічені в акті перевірки, не можуть бути враховані у відповідних податкових періодах, що суперечить приписам п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08. 2005 р. №327, за правилами якого, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, згідно даних, наведених у вступній частині акту перевірки, підприємство ТОВ "ЧЗПА" зареєстровано 22.12.08 р., взято на облік в органах державної податкової служби 23.12.08 р. за №72, видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100157035 від 24.12.2008 р. При цьому позивач вказує на те, ТОВ "ЧЗПА" створено у грудні 2008 р. в результаті перетворення Відкритого акціонерного товариства "Чугуївський завод паливної апаратури" відповідно до чинного законодавства. Також зазначає, що згідно Статуту ТОВ "ЧЗПА" є повним правонаступником ВАТ "Чугуївський завод паливної апаратури", яке було створене в результаті злиття ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" (код ЄДРПОУ-32415476), ЗАТ "Чугуївський завод пристосувань" (код ЄДРПОУ-32415460), ТОВ "Сільгоспінвестпроект" (код ЄДРПОУ-32236230), ТОВ "Чугуївський завод паливних насосів" (код ЄДРПОУ-33970825), ТОВ "Добробут" (код ЄДРПОУ-32832457), згідно з рішенням установчих зборів Товариства від 30.09.2006 р. і є, у свою чергу, їх правонаступником. Ці дані підтверджуються наданими позивачем відповідними документами, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином позивач є правонаступником прав та обовязків всіх підприємств, що увійшли до його складу після перетворення, а тому до нього перейшли і права щодо формування податкового кредиту по ПДВ по операціям, по яким покупцями були підприємства, що увійшли до його складу.

Зважаючи на те, що чинне законодавством не обмежує право новоствореного підприємства правонаступника на використання отриманих належним чином оформлених податкових накладних, висновки перевіряючого про порушення позивачем вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Крім того, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено положення, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з наданих до суду документів (податкових накладних) і це не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, при проведенні перевірки були в наявності всі перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди податкові накладні. Тобто взагалі відсутні підстави для висновків про порушення позивачем вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій та прийнятих податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області при здійсненні камеральної перевірки від 26.06.2009 р. незаконними.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0000051524/0, від 20.08.2009 р. № 0000051524/1, від 29.10.2009 р. № 0000051524/2, від 18.01.2010 р. №0000051524/3.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 01.06.2010р.

Суддя підпис< Текст >П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >