Рішення № 97588912, 11.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7758/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_1 , представника Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури – Кавун А.В., представник Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому позивач відповідно до уточненої позовної заяви від 20.11.2020 року просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 15.07.2020 року про неуспішне проходження атестації начальником управління прокуратури Одеської області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури від 29.10.2020 №2399к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 03.11.2020 на підставі рішення Одинадцятої кадрової комісії;

- поновити ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2020 по день постановлення судом рішення у справі;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки належних звільненому працівникові сум, передбачених ст.ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом №221 Генерального прокурора від 03.10.2019, вона після успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, на підставі пунктів 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, 15.07.2020 пройшла співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконала практичне завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.

За результатами проведення вказаної співбесіди та виконання практичного завдання 15.07.2020 Одинадцятою кадровою комісією ухвалено рішення №13 про неуспішне проходження, яке доведено ОСОБА_1 в усній формі без пояснення підстав прийнятого рішення. Також з протоколом засідання щодо результатів голосування та відповідним рішенням (що передбачено п.п. 15, 16, 17 розділу IV Порядку та додатку до Порядку) позивача не ознайомлено.

Рішення Одинадцятої кадрової комісії №13 від 15.07.2020 про неуспішне проходження атестації, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначила, що наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 за № 253, який оприлюднено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, утворено Одинадцяту кадрову комісію у складі шести осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Бориса С.

Водночас, в аудиторії, де відбувалося написання позивачем практичного завдання, разом з іншими працівниками регіональних прокуратур, яких викликано згідно графіка для проходження 3 етапу атестації, було присутніми лише дві особи, один з них вчиняв технічні дії з відеокамерою та відеозаписом, а другий - згідно прикріпленого до одягу бейджика, на якому зазначалось лише «член кадрової комісії», при чому, не зрозуміло до якої кадрової комісії він мав відношення та без зазначення прізвища цієї особи,

У подальшому, ця особа не була присутньою ані під час проведення з позивачем співбесіди, ані під час проголошення результатів співбесіди, а тому є підстави вважати, що він не був членом безпосередньо Одинадцятої кадрової комісії.

Разом з тим, позивачем надано вичерпну та правильну відповідь на виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Позивач вказала, що доводи Одинадцятої кадрової комісії у своєму рішенні №13 від 15.07.2020 про те, що нею не вказано про можливість проведення впізнання осіб чи речей під час дистанційного досудового розслідування, спростовуються текстом відповіді на запитання №1 на виконання практичного завдання. Зокрема, позивачем зазначено, що відповідно до ч.1 ст.232 КПК України допит осіб (у тому числі потерпілого, впізнання осіб чи речей) під час розслідування можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування).

Також знаходять спростування доводи Одинадцятої кадрової комісії у своєму рішенні №13 від 15.07.2020, що позивачем не відображено «що якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов`язана вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії». Так, у тексті відповіді позивача на запитання №3 на виконання практичного завдання, вона послалася на вимоги ч.5 ст.232 КПК України, яка тлумачить, що «якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов`язана вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії».

Позивач зауважила, що Одинадцятою кадровою комісією задано їй запитання про кількість суддів не Конституційного Суду України, як зазначено у рішенні №13 від 15.07.2020, а про кількість суддів Верховного Суду.

Також позивачем названо підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, а саме: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, позивач зазначила, що нею пройдено І етап атестації та успішно складено тест на знання та вміння застосовувати законодавство. Метою цього тестування було виявлення рівня знань законодавства та вміння їх застосовування для ефективного виконання прокурорських обов`язків. Під час підготовки до складання тесту І етапу позивачем вивчено відповіді на 6000 запитань.

Успішне складення позивачем тесту на знання та вміння застосовувати законодавство, спростовують необґрунтовані доводи Одинадцятої кадрової комісії у своєму рішенні №13 від 15.07.2020 про сумніви професійної компетентності позивача.

Крім того, на перелік питань, які кадровою комісією 25.06.2020 направлено позивачу на електронну пошту, нею також надано вичерпні відповіді з долученням підтверджуючих документів.

Позивач зазначила, що їй поставлені питання стосовно перевірки її декларацій, а саме: права власності на її житловий будинок та на квартири її дітей: сина ОСОБА_7 , доньки ОСОБА_8 , сина ОСОБА_9 ; права власності на її автомобіль та права користування автомобілем, що належить її сину ОСОБА_9 ; щодо матеріальної допомоги її матері ОСОБА_10 та матері її чоловіка ОСОБА_11 ; з питань отримання позики у її матері ОСОБА_12 .

Позивач вказала, що нею повно та об`єктивно надано відповіді на питання, які цікавили членів кадрової комісії в ході співбесіди 15.07.2020, її пояснення були правдивими, все нерухоме майно було придбано у власність на законних підставах, при чому не тільки майно, яке знаходиться у її власності, а також і майно її дітей, та отриманих коштів їхніх батьків, котрі надавали її сім`ї матеріальну допомогу.

Доводи Одинадцятої кадрової комісії у своєму рішенні №13 від 15.07.2020 щодо сумнівів відповідності позивача критерію доброчесності у частині витрат і набутого майна під час роботи в органах прокуратури нею та її близьких осіб їхнім офіційним доходам, на думку позивача, не знаходять свого обґрунтування.

Позивач зазначила, що згідно додаткової угоди від 29.09.2016 №ДСкД-007385 її мати, ОСОБА_12 , передала права на квартиру загальною площею 102 кв.м, житловою площею 51 кв.м, її доньці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначену квартиру мати придбала 12.08.2013, та за збігом тривалого часу не пам`ятає вартість придбаної квартири. У зв`язку з чим, позивач не мала можливості упродовж 2017-2019 років відобразити вартість у своїй декларації за ці роки. Між тим, мати позивача має майже 40 років трудового стажу, остання посада головний бухгалтер Заплазького хлібо-приймального комбінату. Має спадщину від покійного батька, який також мав майже 30 років трудового стажу, остання посада капітан-механік флоту рибного колгоспу м. Іллічівська. Також мати позивача постійно займається тваринництвом (утримує корів, свиней) та утримує птахів (курей, качок, індиків), від продажу молока, сира, м`яса, тощо постійно має прибуток, що підтверджується довідкою Зеленогірської селищної ради.

Також мати чоловіка ОСОБА_11 утримує пасіку, має 600 бджолосімей, та має прибуток від продажу меду, а також зазначені бджолосім`ї орендуються аграріями, що підтверджується довідкою Гвоздавського Старостинського округу Зеленогірської селищної ради.

Позивач вказала, що зазначені питання жодним чином не свідчать про її невідповідність вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтуються на належних доказах зворотного.

Доводи Одинадцятої кадрової комісії у своєму рішенні №13 від 15.07.2020 щодо не внесення позивачем протягом 10-денного терміну змін майнового стану у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомості її донькою ОСОБА_8 та малолітнім сином ОСОБА_7 , на думку позивача, не ґрунтуються на вимогах ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3.

Також позивач вважала, що Одинадцята кадрова комісія не наділена повноваженнями надання оцінки питанням стосовно доходів її батьків та батьків її чоловіка, їх матеріальних можливостей для здійснення подарунків їй та її чоловікові, та походження коштів, за які її мати придбала дві квартири у новобудові на АДРЕСА_1 .

На думку позивача, безпідставно зроблено Одинадцятою кадровою комісією у своєму рішенні №13 від 15.07.2020 висновки щодо недоброчесності у її діях, оскільки вартість транспортних засобів Honda Accord та Mercedes-Benz R350 у п`ять разів нижче від ринкової.

Так, автомобіль Honda Accord було оцінено у сумі 100000 грн., оскільки він мав технічні несправності, які були усунуті 15.01.2016 чоловіком позивача, що підтверджується договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 30.12.2015.

Відповідно до майнової декларації позивача, у 2017 році вона набула право користування автомобілем Mercedes-Benz R350, що належить її сину ОСОБА_9 . Відповідно до договору купівлі-продажу зазначений автомобіль оцінений продавцем ОСОБА_13 у сумі 100000 грн., за яку придбано сином. За вказаною ціною зазначений автомобіль оцінено, оскільки він 2007 року випуску.

Позивач зазначила, що Одинадцятою кадровою комісією перевищено свої повноваження, які визначено спеціальними нормативно-правовими актами та фактично здійснено перевірку її декларації не у спосіб, передбачений чинним законодавством, із порушенням норми статті 19 Конституції України.

Саме Національне агентство з питань запобігання корупції є уповноваженим органом на здійснення моніторингу, зокрема, способу життя суб`єктів декларування, водночас, таких висновків Національним агентством під час проходження співбесіди не надано, як і не надано доказів звернення Одинадцятою кадровою комісією безпосередньо до Національного агентства з метою підтвердження або спростування сумнівів кадрової комісії щодо відповідності офіційного доходу позивача та її близьких родичів вартості набутого майна під час її роботи в органах прокуратури.

На думку позивача, рішення Одинадцятої кадрової комісії стосовно неї не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, та оскаржуване рішення фактично є констатацією сумніву у її доброчесності, без наведеного обґрунтування та надання висновку.

Позивач вказала, що на виконання Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, нею подавались власноруч заповнені анкети доброчесності прокурора.

Наразі, відносно позивача з цього приводу службове розслідування не проводилось, тому, з урахуванням положень пункту 11 розділу II Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, її твердження, вказані в анкеті вважаються достовірними та позивач, як прокурор, є такою, що пройшла таємну перевірку доброчесності.

Також позивач зазначила, що у 2015 році прокуратурою Одеської області, на виконання пунктів 1 і 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та Порядку № 563 проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, визначені частиною 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»».

Згідно висновку №442 від 03.09.2015 «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» за результатами проведеної ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області перевірки ОСОБА_1 , з урахуванням наданого пояснення та наданих підтверджуючих документів, встановлено, що вартість майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

Також позивач вважала, що не мають свого підґрунтя висновки Одинадцятої кадрової комісії у рішенні №13 про те, що рівень її компетентності та професіоналізму не відповідає рівню займаної нею посади керівника управління прокуратури області.

Разом з тим, завдяки ефективної організації роботи позивачем, як керівником очолюваного управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської, та вжиті організаційно-практичні заходи сприяли покращенню показників діяльності на напрямку роботи з питань участі прокурорів у кримінальному судочинстві.

Наразі слід прийняти до уваги, що 05.03.2020 позивачем успішно пройдено І та II етапи атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Згідно третього етапу атестації, який полягав у виконанні письмового практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками, позивачем надано вичерпну та правильну відповідь на виконання практичного завдання.

Таким чином, висновки комісії не відповідають фактичним обставинам та жодним чином не свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Позивач зазначила, що оскільки вона успішно склала всі попередні етапи, у тому числі практичне завдання, яке передувало співбесіді, та надала вичерпні відповіді членам комісії щодо питань етики та доброчесності, та оскаржуване рішення Одинадцятої кадрової комісії не містить обґрунтувань та мотивів, з яких вона дійшла до висновку про непроходження позивачем атестації, позивач вважала рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відносно себе №13 від 15.07.2020 відносно неї таким, що має очевидні ознаки протиправності та підлягає скасуванню.

Стосовно неправомірності наказу Одеської обласної прокуратури від 29.10.2020 №2399к про звільнення ОСОБА_1 з посади, остання зазначила, що посилання Одеської обласної прокуратури в наказі від 29.10.2020 №2399к про звільнення на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Також позивач зазначила, що у період з 13.10.2020 по 13.11.2020 включно вона перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідним листками непрацездатності серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Про проходження лікування доведено до відома Одеську обласну прокуратуру рапортом від 13.10.2020 №58012-20.

Разом з тим, в порушення приписів частини 3 статті 40 КЗпП України наказ Одеської обласної прокуратури від 29.10.2020 №2399к про звільнення ОСОБА_1 прийнятий саме в період тимчасової непрацездатності останньої.

Також позивач зазначила, що підставою прийняття оскаржуваного наказу від 29.10.2020 №2399к є рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 15.07.2020, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 26.08.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2020 року на 11:30 год.

Ухвалою від 26.08.2020 року витребувано від Офісу Генерального прокурора докази. Протокольною ухвалою від 24.09.2020 року повернуто позивачу уточнений позов у зв`язку з відсутністю доказів надіслання іншим учасника справи.

Протокольною ухвалою від 24.09.2020 року замінено відповідача прокуратуру Одеської області правонаступником - Одеською обласною прокуратурою.

Протокольною ухвалою від 02.10.2020 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від 23.09.2020 року.

Протокольною ухвалою від 02.10.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.10.2020 року до 12:00 год.

Ухвалою від 27.10.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С “Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVІD-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів”.

20.11.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 26.11.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі. Провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. Викликано сторін у підготовче засідання на 17 грудня 2020 року на 12:00 год.

Ухвалою від 26.11.2020 року провадження у справі зупинено до перегляду ухвали від 27 жовтня 2020 року в порядку апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про зупинення провадження у справі. Справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Протокольною ухвалою від 24.02.2021 року поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 24.02.2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 20.11.2020 року.

Протокольною ухвалою від 24.02.2021 року у зв`язку з залученням до участі у справі відповідачем Одеської обласної прокуратури відповідно до ч.3 ст.48 КАС України розгляд справи розпочато спочатку на підставі ч.6 ст.48 КАС України.

У підготовчому засіданні 24.02.2021 року оголошено перерву до 18.03.2021 року до 12:00 год.

Підготовче засідання 18.03.2021 року відкладено на 12.04.2021 року на 14:30 год., продовживши Одеській обласній прокуратурі строк подання витребуваних доказів до 01.04.2021 року.

Протокольною ухвалою від 12.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 12.04.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 17 травня 2021 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 17.05.2021 року оголошено перерву до 01.06.2021 року до 14:30 год.

У судове засідання, призначене на 01 червня 2021 року на 14:30 годину, з`явилися позивач та представник відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури.

Представник відповідача – Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача, що не з`явився.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури проти задоволення позову заперечував та вважав позов необґрунтованим, просив у позові відмовити.

05.10.2020 року представник відповідача Офісу Генерального прокурора подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019 №113-ІХ запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Зокрема, згідно з п.6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру”.

За приписами п.7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідач вказав, що ОСОБА_1 подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим її допущено до проходження атестації прокурорів.

Позивач успішно пройшла перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Відповідач зазначив, що перед написанням практичного завдання під час проходження третього етапу атестації позивач будь-яких претензій щодо неправомочності членів кадрової комісії №11 не заявляв, а тому доводи з приводу відсутності повного складу членів комісії, відсутності будь-яких розпізнавальних елементів, а саме: зазначення прізвища, номеру кадрової комісії, тощо, не можуть судом братися до уваги, оскільки нічим не підтверджені та необґрунтовані.

Наказом Генерального прокурора «Про створення одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур» від 02.06.2020 № 253 створено одинадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.

Також відповідач зазначив, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Обговорення відбувається шляхом опитування прокурора членами Комісії та надання ним відповідей і пояснень. Під час співбесіди підлягають обговоренню питання, які Комісією вважаються важливими, у тому числі ті, які можуть впливати на формування громадської думки щодо професійної етики та доброчесності прокурора.

Під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності - неповне розкриття питань у виконаному практичному завданні.

Зокрема, відповідаючи на перше питання практичного завдання, яке стосувалося слідчих дій, що можуть проводитися у рамках дистанційного провадження, ОСОБА_1 не надала належної відповіді, а зазначила лише про проведення допиту. Не вказала та не обґрунтувала можливість проведення впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування).

ОСОБА_1 у своїй відповіді не вказала й на те, що використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України. Також відповідь неправильна, оскільки ОСОБА_1 у своїй доповіді не відобразила, що якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішенням слідчого чи прокурора, знаходяться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований, службова особа і цього органу досудового розслідування зобов`язана вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

Відповіді на уточнюючі запитання членів кадрової комісії неправильні, під час співбесіди ці неточності не усунуто.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 працює на напрямі підтримання державного (публічного) обвинувачення, не змогла вказати кількість суддів Конституційного Суду України та термін їх призначення.

Також не володіє ОСОБА_1 знаннями з приводу підстав скасування та зміни судового рішення судом касаційної інстанції.

У зв`язку із цим відповідно до наявних матеріалів виконаного практичного завдання та отриманих пояснень прокурора ОСОБА_1 у кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви в її професійній компетентності.

Відповідач зазначив, що статтями 11 та 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів вимагається від прокурорів постійно дбати про свою компетентність, підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, фахово орієнтуватися у чинному і законодавстві. Також прокурор має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності.

Разом із цим, у Комісії виникли сумніви щодо відповідності позивача критерію доброчесності у частині витрат і набутого майна під час роботи в органах прокуратури нею та її близькими особами, їхнім офіційним доходам.

Зокрема, в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, прокурор задекларувала нерухомість неповнолітньої доньки ОСОБА_8 - квартиру площею 102 кв.м, не зазначивши вартість майна на дату набуття, водночас вказала про передачу майнових прав ОСОБА_12 (матір`ю прокурора), вартість яких невідома. Впродовж 2017-2019 років прокурором не з`ясовано вартості майна її доньки ОСОБА_8 і не відображено її у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за ці роки.

У жовті 2016 року до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, не внесені суттєві зміни майнового стану сина та доньки.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та 13.10.2016 неповнолітній син - ОСОБА_7 набули права власності на об`єкти нерухомості, водночас упродовж 10-денного терміну, як того вимагає стаття 52 Закону України «Про запобігання корупції», Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджений рішенням національного агентства від 10.06.2016 №3, таких змін майнового стану не внесено.

Водночас відповідні роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю були затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції ще 11.08.2016.

Крім цього, у комісії виникли питання з приводу задекларованих у 2015-2019 роках доходів - грошових подарунків від батьків - пенсіонерів, зокрема:

- у 2015 році прокурор ОСОБА_1 отримала від своєї матері ОСОБА_14 грошовий подарунок розміром 119600 грн. У цей період від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок її чоловік - ОСОБА_15 у розмірі 110000 грн.;

- у 2016 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 110 000 грн.;

- у 2017 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 70000 грн.;

- у 2018 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 60000 грн. Отримали у цей період грошовий подарунок у розмірі 20000 грн. кожному і діти ОСОБА_1 - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , від матері прокурора Чабан Н.Л.;

- у 2019 році прокурор Стратієвська О.А. отримала від своєї матері ОСОБА_12 грошовий подарунок у розмірі 2500 грн. У цей період від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок її чоловік - ОСОБА_15 , подарунок у розмірі 30000 грн.

Пояснення прокурора з приводу доходів батьків, їх матеріальних можливостей для здійснення таких подарунків були необґрунтовані та непереконливі, підтверджуючих документів не надано, у зв`язку з чим у кадрової комісії виникли сумніви щодо законності походження коштів, та чи дійсно мали місце ці подарунки від ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Також не надано підтверджуючих документів щодо доходів ОСОБА_12 , за які були придбано дві квартири, площею 157 кв.м. та 102 кв.м., у новобудові по АДРЕСА_1 .

Також відповідач зазначив, що вартість транспортних засобів - Honda Accord та Mercedes-Bens R350, які знаходяться у родині ОСОБА_15 , у п`ять разів нижче від ринкової, що також свідчить про недоброчесність у діях ОСОБА_1

ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_15 протягом тривалого часу працювали на посадах державної служби, а вищенаведені факти свідчать про те, що рівень життя позивача та її родини не відповідає офіційно задекларованим доходам.

З огляду на вказане, Одинадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами проведення співбесіди з позивачем відповідно до протоколу №11 ухвалено рішення від 15.07.2020 №13 про неуспішне проходження нею атестації.

Виходячи з викладеного, на думку відповідача, твердження позивача щодо відсутності повноважень в одинадцятої кадрової комісії на перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є безпідставним.

Таким чином, рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом.

Стосовно тверджень позивача, що питання, які виносилися одинадцятою кадровою комісією на обговорення під час проведення співбесіди були необґрунтованими та не могли свідчити про невідповідність вимогам доброчесності та професійної етики, відповідач зазначив, що оцінка професійної компетентності прокурора та професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів критеріям того, щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури. Не зважаючи на те, що наслідком рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є звільнення такого прокурора з посади, але разом з тим вказане рішення кадрової комісії не може бути підставою для притягнення прокурора до відповідальності, хоча навіть існуюча процедура розгляду дисциплінарних скарг передбачає невідповідність критеріям як підставу для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у формі звільнення (за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури тощо). Тому завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

У разі наявності у членів кадрових комісій обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності прокурора критеріям, йому надається можливість довести протилежне до прийняття остаточного рішення за результатами атестації. На відміну від кримінального провадження, у процесі оцінки прокурора під час атестації не існує презумпції невинуватості. Кадрова комісія не зобов`язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Якщо було встановлено обґрунтований сумнів і прокурор не зміг переконливо спростувати його, даних чинників може бути достатньо для того, щоб кадрова комісія визнала прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію з огляду на серйозність наявності певного одного фактора або з огляду на наявність сукупності факторів.

Визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності, за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності.

Рішення кадрових комісій про неуспішне проходження прокурором атестації на стадії співбесіди приймалися в межах проведення атестації прокурорів, як одноразової події надзвичайного характеру, що зумовлена необхідністю підвищити ефективність діяльності органів прокуратури шляхом проведення оцінки усіх прокурів на відповідність критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Атестація прокурорів є окремою, тимчасовою процедурою, яка обумовлена низьким рівнем довіри суспільства до прокуратури та передбачена винятково Законом №113. Регулювання діяльності кадрових комісії, в тому числі, вимоги щодо їх рішень про неуспішне проходження атестації на стадії співбесіди, встановлені тим самим законодавством, яке регулює процес проведення атестації в цілому.

Кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.

Також відповідач зазначив, що під час співбесіди з ОСОБА_18 одинадцятою кадровою комісією не здійснювалась оцінка відомостей, відображених прокурором у декларації, оскільки такими повноваженнями наділене Національне агентство з питань запобігання корупції.

Тому кадровою комісією не приймалися передбачені Законом України «Про запобігання корупції» рішення та не формувалися висновки про порушення вимог антикорупційного законодавства.

Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку професійної етики та доброчесності ОСОБА_1 , що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог п.п. 2 п.12 розділу II Закону №113-ІХ.

Крім того, комісією за результатами проведення з прокурором співбесіди приймається відповідне рішення про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації, що також урегульовано як Законом №113-ІХ, так і Порядком №221.

31.12.2020 року представник відповідача - Одеської обласної прокуратури подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що наказом виконувача обов`язків прокурора області від 29.10.2020 №2399к позивача звільнено з посади начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 03.11.2020.

Підставою для прийняття наказу вказано рішення одинадцятої кадрової комісії від 05.07.2020 № 13.

З урахуванням наведеного, первинною підставою для прийняття спірного наказу обласною прокуратурою є рішення кадрової комісії №13 від 05.07.2020, що свідчить про відсутність порушення прокуратурою області прав позивача на цій підставі і одночасно необґрунтованість підстав для скасування наказу - відсутності реорганізації чи ліквідації органу прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки ці доводи суперечать нормам матеріального права.

Відповідач зазначив, що за положеннями пункту 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.

При цьому, підпунктом 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури” рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури є підставою для його звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.

У зв`язку із наведеним, позивачем не враховано, що застосування норми пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” прямо передбачено Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури”.

Так, настання правового наслідку у вигляді звільнення у разі неуспішного проходження атестації на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” законодавцем не пов`язано із ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скороченням кількості прокурорів органу прокуратури як необхідною передумовою для такого звільнення, оскільки правовим наслідком неуспішного проходження атестації Законом прямо передбачено звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, у зв`язку із чим встановлення обставин щодо ліквідації, реорганізації, скорочення кількості прокурорів прокуратури Одеської області у даному випадку не відносяться до предмету доказування у справі.

Відповідач вказав, що прокуратурою області атестація позивача не проводилась через те, що вказані повноваження віднесено до компетенції Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, на підставі зазначеного рішення одинадцятої кадрової комісії від 05.07.2020 № 13 виконувачем обов`язків прокурора області 29.10.2020 прийнято наказ №2399к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, на даний час рішення одинадцятої кадрової комісії від 05.07.2020 є чинним, що свідчить про безпідставність вимог до Одеської обласної прокуратури.

Окрім цього, відповідач зазначив, що станом на 01.04.2020 та на 01.05.2020 кількість штатних посад прокурорів в апараті прокуратури Одеської області складала 222 одиниці, в місцевих прокуратурах області - 399 (всього по органу прокуратури 621 одиниць).

На підставі наказу Генерального прокурора від 05.05.2020 №28ш скорочено 23 одиниці прокурорів прокуратури Одеської області та станом на 01.06.2020 їхня кількість складала 199 одиниці, в місцевих прокуратурах області - 399 (всього по органу прокуратури 598 одиниць).

Також наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №46ш затверджено структуру та штатну чисельність апарату Одеської обласної прокуратури.

На теперішній час в Одеській обласній прокуратурі відсутні вакантні або тимчасово вакантні посади прокурорів.

Також, на думку відповідача, безпідставними є вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум по день фактичного розрахунку.

Так, при звільненні ОСОБА_1 отримала заробітну плату у повному обсязі.

Проте, згідно журналу реєстрації листів непрацездатності ОСОБА_1 18.11.2020 надала до відділу кадрової роботи та державної служби свої лікарняні листи за період з 13.10.2020 по 13.11.2020.

Відповідач - Одинадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора відзив на позовну заяву не подала.

Заслухавши вступне слово позивача, представника відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1995 року працювала в органах прокуратури Одеської області, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_3 (а.с. 117-121, т. 1).

З 19.11.2019 року позивач обіймала посаду начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області.

У подальшому позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Позивач успішно пройшла перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, та допущена до третього етапу атестації - співбесіди.

15 липня 2020 року Одинадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалене рішення №13 про неуспішне проходження прокурором атестації.

Як зазначено у вказаному рішенні, керуючись пунктами 13, 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Так, на підставі дослідження матеріалів атестації, отриманих пояснень прокурора у Комісії виникли сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності - неповне розкриття питання у виконаному практичному завданні. Зокрема, відповідаючи на перше питання практичного завдання, зміст якого полягав щодо слідчих дій, які можуть проводитися у рамках дистанційного провадження, ОСОБА_1 не надала належної відповіді, а зазначила лише про проведення допиту. Не вказала та не обґрунтувала можливість проведення впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування).

ОСОБА_1 у своїй відповіді не вказала й на те, що використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення, звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.

Також відповідь неправильна, оскільки ОСОБА_1 у своїй доповіді не відобразила, що якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішенням слідчого чи прокурора, знаходяться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований, службова особа і цього органу досудового розслідування зобов`язана вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

У рішенні зазначено, що відповіді на уточнюючі запитання членів кадрової комісії неправильні, під час співбесіди ці неточності не усунуто.

Також у рішенні вказано, що незважаючи на роботу ОСОБА_1 на напрямі підтримання державного (публічного) обвинувачення, вона не змогла вказати кількість суддів Конституційного Суду України та термін їх призначення.

Також Комісія зазначила, що позивач не володіє знаннями з приводу підстав скасування та зміни судового рішення судом касаційної інстанції.

У зв`язку із цим відповідно до наявних матеріалів виконаного практичного завдання та отриманих пояснень прокурора ОСОБА_1 у кадрової комісії виникли сумніви в її професійній компетентності.

Крім цього, у кадрової комісії виникли сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності у частині витрат і набутого майна під час роботи в органах прокуратури нею та її близькими особами, їхнім офіційним доходам.

Зокрема, в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, прокурор задекларувала нерухомість неповнолітньої доньки ОСОБА_8 - квартиру площею 102 кв.м, не зазначивши вартість майна на дату набуття, водночас вказала про передачу майнових прав ОСОБА_12 (матір`ю прокурора), вартість яких невідома. Впродовж 2017-2019 років прокурором не з`ясовано вартості майна її доньки ОСОБА_8 і не відображено її у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за ці роки.

У жовтні 2016 року до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, не внесені суттєві зміни майнового стану сина та доньки.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та 13.10.2016 неповнолітній син - ОСОБА_7 набули права власності на об`єкти нерухомості, водночас упродовж 10-денного терміну, як того вимагає стаття 52 Закону України «Про запобігання корупції», Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджений рішенням національного агентства від 10.06.2016 №3, таких змін майнового стану не внесено.

Крім цього, у комісії виникли питання з приводу задекларованих у 2015-2019 роках доходів - грошових подарунків від батьків - пенсіонерів, зокрема:

- у 2015 році прокурор ОСОБА_1 отримала від своєї матері ОСОБА_14 грошовий подарунок розміром 119600 грн. У цей період від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок її чоловік - ОСОБА_15 у розмірі 110000 грн.;

- у 2016 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 110 000 грн.;

- у 2017 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 70000 грн.;

- у 2018 році чоловік прокурора - ОСОБА_15 від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок у розмірі 60000 грн. Отримали у цей період грошовий подарунок у розмірі 20000 грн. кожному і діти ОСОБА_1 - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , від матері прокурора Чабан Н.Л.;

- у 2019 році прокурор Стратієвська О.А. отримала від своєї матері ОСОБА_12 грошовий подарунок у розмірі 2500 грн. У цей період від своєї матері ОСОБА_11 отримав грошовий подарунок її чоловік - ОСОБА_15 , подарунок у розмірі 30000 грн.

Пояснення прокурора з приводу доходів батьків, їх матеріальних можливостей для здійснення таких подарунків комісія визнала необґрунтованими та непереконливими, у зв`язку з чим у кадрової комісії виникли сумніви щодо законності походження коштів, та чи дійсно мали місце ці подарунки від ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Також комісія зазначила у рішенні, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо доходів ОСОБА_12 , за які було придбано дві квартири, площею 157 кв.м та 102 кв.м, у новобудові по АДРЕСА_1 .

Комісія зауважила, що вартість транспортних засобів - Honda Accord та Mercedes-Bens R350, які знаходяться у родині ОСОБА_15 , у п`ять разів нижче від ринкової, що також свідчить про недоброчесність у діях ОСОБА_1 .

Також кадрова комісія дійшла висновку, що рівень компетентності та професіоналізму ОСОБА_1 не відповідає рівню обійманої нею посади курівника управління прокуратури області.

З огляду на вказане, Одинадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами проведення співбесіди з позивачем відповідно до протоколу №11 ухвалено рішення від 15.07.2020 №13 про неуспішне проходження нею атестації (а.с. 67-70, т. 3).

Крім того, відповідно до протоколу № 16 засідання Одинадцятої кадрової комісії від 28.09.2020 року комісія вирішила внести уточнення у Рішенні № 13 про неуспішне проходження прокурором атестації від 15 липня 2020 року, а саме: в тексті вважати вірним посаду ОСОБА_1 як «начальник управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області» (а.с.122-128 т.4).

Наказом Одеської обласної прокуратури №2399к від 29 жовтня 2020 року на підставі рішення Одинадцятої кадрової комісії №13 від 15.07.2020 року, протоколу засідання Одинадцятої кадрової комісії №16 від 28.09.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” з 03 листопада 2020 року (а.с. 137, т. 4).

Вважаючи рішення про неуспішне проходження атестації та наказ про звільнення незаконними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Зокрема, згідно з п.6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” (далі-Закон №1697).

За приписами п.7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній і прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пп. 8 п.22 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

Наказом Генерального прокурора “Про створення чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур” від 02.06.2020 №256 створено чотирнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.

Пунктом 9 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

На виконання вказаних положень Закону №113-ІХ (п.9 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення”) наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок №221).

Згідно з п.13 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону” №113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 6 розділу І Порядку №221 визначено, що атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Відповідно до п.8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 13 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ передбачено таку обов`язкову складову процедури атестації, як проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Згідно з п.8 розд. IV Порядку №221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п.12 розд. IV Порядку №221).

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 розділу IV Порядку №221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (п. 14 розділу IV Порядку №221).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (п.15 розділу IV Порядку №221).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (п.16 розділу IV Порядку №221).

Під час співбесіди кадровою комісією надавалася оцінка професійної етики та доброчесності, а також професійної компетенції позивача, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог пп. 2 п.12 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ.

Форма прийняття рішення кадровою комісією - відкрите голосування після обговорення отриманої інформації, визначена мета її діяльності - виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

Співбесіда є третім та останнім етапом атестації, метою проведення якої є виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якої приймається рішення про успішне або неуспішне проходження прокурорами атестації. За комісією зберігається право на надання відповідної оцінки прокурорам за результатами цього етапу атестації.

Суд зазначає, що кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів.

Оцінка професійної компетентності прокурора та професійної етики та доброчесності прокурора (п.12 “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).

Саме кадрові комісії за приписами Закону №113-ІХ та Порядку надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

В оскаржуваному рішенні Одинадцятої кадрової комісії №13 від 15.11.2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , зокрема, зазначено, що на підставі дослідженим матеріалів атестації, у тому числі пояснень прокурора, у кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності у частині витрат і набутого майна під час роботи в органах прокуратури нею та її близькими особами, їхнім офіційним доходам.

При цьому, суд зазначає, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України “Про запобігання корупції”.

У відповідності до ч.1 ст.4 та п.8 ч.1 ст.11 цього Закону (в редакції, чинній на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення № 13 від 15.07.2020 року) Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство з питань запобігання корупції наділене на законодавчому рівні повноваженнями з контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності та повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №814/886/17.

Таким чином, саме цей компетентний орган вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки про порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.

Таких висновків НАЗК під час розгляду справи відповідачами до суду не надано. Відсутні і докази звернення з цього приводу Одинадцятої кадрової комісії до НАЗК під час проведення атестації позивача та отримання комісією негативних висновків щодо позивача.

За викладених вище обставин суд не погоджується з доводами представника Офісу Генерального прокурора щодо наявності у кадрової комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено невідповідність позивача критерію доброчесності.

Окрім того, у спірному рішенні також зазначено, що відповідно до наявних матеріалів виконаного практичного завдання та отриманих пояснень прокурора Стратієвської О.А. у кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви в її професійній компетентності.

Так, в оскаржуваному рішенні комісія вказала, що на підставі дослідження матеріалів атестації, отриманих пояснень прокурора у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності - неповне розкриття питання у виконаному практичному завданні. Відповіді на уточнюючі запитання членів кадрової комісії неправильні, під час співбесіди ці неточності не усунуто.

Суд зазначає, що професійна компетентність прокурора – це сукупність: теоретичних знань та умінь у застосуванні закону, здатність здійснювати повноваження прокурора, що підтверджено І етапом атестації; загальні здібності та навички, що підтверджено ІІ етапом атестації; оцінка рівня володіння практичними уміннями та навичками. Тому питання неповної відповідності позивача критерію професійної компетентності не може ґрунтуватись тільки на тому, що позивач неправильно чи неповно розкрила питання у виконаному практичному завданні.

Суд погоджується з доводами відповідача (Офісу Генерального прокурора), що Кадрова комісія не зобов`язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Проте, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наведені в оскаржуваному рішенні комісії сумніви щодо професійній компетентності, професійної етики та доброчесності позивача не є обґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії щодо позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності.

Також суд вважає, що рішення Комісії прийняте без дотримання принципу пропорційності (дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), оскільки за викладених вище обставин (констатації сумніву у доброчесності прокурора без належного обґрунтування такого висновку), за наслідками цього рішення Комісії позивач звільнена з органів прокуратури.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі “Волохи проти України” від 02.11.2006 року, рішення у справі “Malone v. United Kindom” від 02.08.1984 року).

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі атестації; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія.

Однак, оскаржуване рішення комісії не містить доводів, чому комісія не взяла до уваги аргументи позивача з підтвердженням відповідними довідками місцевих рад про наявність у батьків позивача та її чоловіка підсобного господарства (корови, свині, птахи), утримання бджіл та реалізацію ними сільгосппродукції, отримання батьками доходу та накопичення коштів протягом усього їхнього трудового життя.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №13 від 15.07.2020 про неуспішне проходження атестації начальником управління прокуратури Одеської області ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд бере до уваги, що Порядком № 221 та Порядком № 233 (Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17.10.2019р. № 233) не передбачено процедури внесення будь-яких змін чи уточнень до рішень кадрових комісій.

Тому внесення комісією уточнень до спірного рішення протоколом № 16 від 28.09.2020 року не ґрунтується на законі, посилання на будь-які правові норми як на підставу внесення таких виправлень (найменування посади позивача) протокол № 16 не містить.

Оскільки наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури від 29.10.2020 року № 2399к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої ст.51 Закону України “Про прокуратуру” є похідним від рішення Кадрової комісії №13 від 15.07.2020 та протоколу № 16 від 28.09.2020 року, цей наказ також підлягає скасуванню як протиправний.

За змістом ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, поновлення на посаді, яку позивач обіймала до звільнення, а саме на посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області - є достатнім та ефективним засобом захисту порушеного права позивача, оскільки охоплює її поновлення на службі в органах прокуратури.

Тому у задоволенні вимоги про поновлення ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Стосовно часу, з якого позивач підлягає поновленню на роботі, суд зазначає таке.

Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи.

Оскільки 03 листопада 2020 року було останнім робочим днем позивача перед звільненням, суд зазначає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 04 листопада 2020 року, а не з 03 листопада 2020 року, як того вона просить.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що на час прийняття рішення по справі прокуратура Одеської області реорганізована в Одеську обласну прокуратуру та питання наявності права працювати у реорганізованій прокуратурі визначалось відповідно до п.18 Розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ, а саме: у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у ст.27 Закону України "Про прокуратуру".

Також суд зазначає, що вимога про стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум, передбачених ст.ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України по день фактичного розрахунку задоволенню не підлягає, оскільки позивача хоча і було звільнено з органів прокуратури, однак вона підлягає поновленню, та у зв`язку з поновленням на посаді стягненню підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, під час судового розгляду справи позивач зазначила, що вона не наполягає на задоволенні вимоги про стягнення з Одеської обласної прокуратури середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум, оскільки під час судового розгляду справи вона з`ясувала, що всі належній їй кошти під час звільнення були виплачені.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Так, відповідно до п. 2 вказаного Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивача було звільнено наказом № 2399к з 03.11.2020 року, і день звільнення є останнім робочим днем позивача, то вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався з 04.11.2020 року та фактично тривав до 01.06.2021 року – день винесення рішення по даній справі.

Тому виплаті позивачу підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2020 року по 01.06.2021 року включно, що складає 143 робочих дні.

Як вбачається з довідки Одеської обласної прокуратури від 24.10.2020 року №245 (а.с. 193, т.4), середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяця роботи перед звільненням складає 31238 грн., середньоденна заробітна плата – 1452,93 грн.

Тому стягненню з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.11.2020 року по день поновлення на роботі в розмірі 207768,99 грн. (1452,93 грн. х 143 робочих дні).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п.2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п.3).

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області з 04 листопада 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №13 від 15.07.2020, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 371, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) до Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011), Офісу Генерального прокурора (адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), Одеської обласної прокуратури (адреса: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №13 від 15.07.2020 про неуспішне проходження атестації начальником управління прокуратури Одеської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури від 29.10.2020 року № 2399к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” з 03 листопада 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області з 04 листопада 2020 року.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.11.2020 року по день поновлення на роботі в розмірі 207768,99 грн. (двісті сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області з 04 листопада 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя В.В. Андрухів