Рішення № 97588900, 10.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7352/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М. розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, –

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження 08.04.2021 року № ВП № 65060291;

- визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.04.2021 року ВП № 65060291 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанови Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2021 року ВП № 65060291, про стягнення виконавчого збору від 08.04.2021 року за виконавчим листом №420/7557/20 виданого 30.03.2021 року та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.04.2021 року у розмірі 269,00 гривень ВП № 65060291 є протиправними адже казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку № 845 виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду. Відповідно до пп. б п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни належать до видатків з Державного бюджету України, тоді як статтею 89 Бюджетного кодексу України, яка визначає видатки з бюджетів міських територіальних громад, таких видатків не передбачено. Таким чином, саме держава, яка взяла на себе обов`язок з виплати щорічної правової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, повинна нести відповідальність у випадку невиконання (неповного виконання) таких зобов`язань. Оскільки Департаменту не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження. Щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.04.2021 року ВП№ 65060291 позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення суду, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично отриманої суми заборгованості. Проте, як стверджує позивач, державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання рішення суду а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Стосовно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.04.2021 року № ВП№ 65060291, позивач зазначає про неможливість таких витрат на момент прийняття постанови та звертає увагу, що зазначення у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження переліку видів самих витрат не може бути належним і достатнім доказом на підтвердження їх фактичного здійснення.

07.05.2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.05.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху та надав уточнену позовну заяву, в якій просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження 08.04.2021 року № ВП № 65060291;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.04.2021 року ВП № 65060291 про стягнення виконавчого збору.

01.06.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі з врахуванням приписів ч. 4 ст. 287 КАС України та уточненої позовної заяви. Вказану ухвалу та судову повістку направлено на адресу відповідача засобами електронного зв`язку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08.02.2021 року позивачем надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судове засідання призначене на 08.01.2021 року відповідач не з`явився. Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/7557/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості.

08.04.2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

24.03.2021 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишено без змін.

31.03.2021 року судом за заявою позивача видано виконавчий лист на зобов`язальну частину рішення.

08.04.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком О.В., розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 420/7557/20 від 30.03.2021 року та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 65060291 пунктом 3 якої також постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24000 грн (а.с.11-12).

08.04.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком О.В., прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження № 65060291, якою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 24000,00 (а.с.14-15).

08.04.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком О.В., прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 65060291, якою постановлено стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн (а.с.17-18).

24.04.2021 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради отримано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 65060291 від 08.04.2021 року (а.с.13).

26.04.2021 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради отримано постанову про стягнення виконавчого збору від 08.04.2021 року (а.с.16).

28.04.2021 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 65060291 від 08.04.2021 року (а.с.10).

06.06.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С., прийнято постанову № 58981182 якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання у повному обсязі вимог виконавчого листа по справі № 815/356/18 (а.с.23-24).

Позивач вважає, що оскаржувані постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка О.В., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно ст. 1 Законом України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

На переконання позивача, оскільки Департаменту не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

02.04.2012 року Наказом МЮУ «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, що додається відповідно до розділом III якої передбачені Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження (далі – Інструкція № 512/5).

Пунктом 2 розділу III Інструкції № 512/5 передбачено, що виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону. Виконавчий документ, виданий у формі електронного документа, повинен відповідати вимогам, визначеним у частинах першій, другій статті 4 Закону, та на нього має бути накладений електронний підпис чи електронна печатка відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги". Виконавець перед відкриттям виконавчого провадження за документом, пред`явленим в електронній формі, зобов`язаний перевірити наявність в автоматизованій системі виконавчого провадження відкритих виконавчих проваджень за таким виконавчим документом.

Відповідно до положень п. 4 розділу III Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі якщо виконавчий документ, що підлягає поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, виданий у формі електронного документа, орган державної виконавчої служби або приватний виконавець формує повідомлення в електронній формі із накладенням кваліфікованого електронного підпису протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, яке отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії.

У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

В свою чергу, відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до положень п. 5 розділу III Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, державний виконавець після надходження до виконавчого органу виконавчого документу перевіряє наявність/відсутність підстав для прийняття до виконання вказаного виконавчого документу.

Такої підстави як незатвердження Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради коштів на виконання рішень суду, як підстави для неприйняття виконавчого документу до виконання та невідкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено, а тому посилання позивача на вказані обставини не є належними та обґрунтованими підставами для визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2021 року № ВП № 65060291.

За визначенням ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв правомірно відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з тим, обов`язок щодо стягнення виконавчого збору виникає у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, за змістом ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, Законом № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Положеннями ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

За визначенням ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналіз наведених вище положень Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Суд встановив, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом № 420/7557/20, виданим Одеським окружним адміністративним судом 30.03.2021 року.

Винесення державним виконавцем постанови ВП № 65060291 про стягнення виконавчого збору від 08.04.2021 року є його прямим обов`язком, який виник одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання позивача, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов`язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень не поніс витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз та відмову у задоволенні позову жодні витрати не підлягають розподілу та стягненню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 36290160) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ч. 6 ст. 287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.