Рішення № 97588465, 21.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/741/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: арбітражний керуючий Стіфутін Ігор Валерійович (25006, м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 47, оф. 2, РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: адвокат Надєєва О.О.

відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 91, код ЄДРПОУ 43316784)

про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправним та скасування розпорядження про усунення виявлених порушень №1 від 11.02.2021 року.

Позов мотивував тим, що у лютому 2021 року спеціалістами Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведено позапланову невиїзну перевірку його діяльності як арбітражного керуючого, за наслідками чого складено акт позапланової невиїзної перевірки №1 від 10.02.2021 року та винесено розпорядження про усунення виявлених порушень №1 від 11.02.2021 року шляхом припинення права постійного користування ВАТ "Кіровоградський кар`єр" земельною ділянкою площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001. Позивач не погоджується з цим розпорядженням та зазначає, що у зв`язку з реалізацією на аукціоні майна банкрута ВАТ "Кіровоградський кар`єр" 07.06.2018 року та укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель і споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) після продажу майна банкрута право користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 2 статі 120 Земельного кодексу України перейшло до нового власника, а відповідно до пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України у ВАТ "Кіровоградський кар`єр" право користування земельною ділянкою припинилося внаслідок набуття іншою особою права власності на будівлі, які розташовані на земельній ділянці. Також розпорядження про усунення виявлених порушень №1 від 11.02.2021 року є незрозумілим та не містить механізму його виконання, оскільки з нього не вбачається з якої саме підстави, передбаченої статтею 141 Земельного кодексу України, ліквідатор має припинити право постійного користування земельною ділянкою. Вказує, що відповідно до норм Земельного кодексу України рішення про припинення права користування приймається власником земельної ділянки, а не її користувачем. З цих підстав просить суд визнати спірне розпорядження протиправним та скасувати його.

Ухвалою судді від 01.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача як ліквідатора ВАТ "Кіровоградський кар`єр", встановлено порушення ним вимог частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства щодо невжиття заходів до повернення земельної ділянки, якою користувався банкрут ВАТ "Кіровоградський кар`єр", у комунальну власність. З метою усунення виявлених порушень позивачу направлено розпорядження №1 від 11.02.2021 року. Доводячи правомірність спірного розпорядження, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

У провадженні господарського суду Кіровоградської області перебуває справа №11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар`єр".

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 року у цій справі ВАТ "Кіровоградський кар`єр" визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута ВАТ "Кіровоградський кар`єр" арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. (а.с. 14 – 19)

Міністерством юстиції України ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №637 від 22.03.3013 року. (а.с. 20)

У травні 2020 року до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла колективна скарга жителів с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Кіровоградський кар`єр", зокрема щодо незабезпечення ліквідації банкрута, неприпинення його господарської діяльності та неповернення земельної ділянки, наданої ВАТ "Кіровоградський кар`єр" у постійне користування, у комунальну власність громади м. Кропивницький. (а.с. 140 – 141)

У липні 2020 року на підставі доручення Міністерства юстиції України №234/6305-32-20/21.1 від 11.06.2020 року та доручення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №119 від 19.06.2020 року комісією сектору з питань банкрутства у Кіровоградській області відділу банкрутства Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо додержання ним вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень ліквідатора у справі №11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар`єр", з питань, які викладені у колективній скарзі жителів с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області, про що складено довідку позапланової невиїзної перевірки №86-Д від 07.07.2020 року та акт позапланової невиїзної перевірки №86-А від 16.07.2020 року.

За висновками комісії перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу 4 пункту 4 розділу III Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 року №3928/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2019 року за №1228/34199, в частині ненадання документального підтвердження вжиття заходів для повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001.

На підставі акту перевірки №86-А від 16.07.2020 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено розпорядження про усунення виявлених порушень №74-р від 17.07.2020 року, яким вирішено у термін до 1 жовтня 2020 року усунути зазначене порушення шляхом надання доказів повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001 та подати в цей самий термін у письмовій формі інформацію про усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень. (а.с. 175)

Законність цього розпорядження була предметом спору в адміністративній справі №340/3916/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування розпорядження. (а.с. 158 – 162)

Між тим, на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих 24.12.2020 року прийнято рішення скасувати висновки акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 №86-А від 16.07.2020 року, складеного Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), як такі, що не відповідають вимогам законодавства. (а.с. 156 - 157)

У зв`язку з цим Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих ініціювала здійснення додаткового контролю, а Міністерство юстиції України листом №25/234/6305-32-20/21.1/21.1 від 05.01.2021 року зобов`язало Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з підстав, викладених у колективній скарзі жителів с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області. (а.с. 138 – 139)

На підставі доручення Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №1 від 13.02.2021 року комісією відділу банкрутства Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо додержання ним вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень ліквідатора у справі №11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар`єр", з питань повернення земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування за ВАТ "Кіровоградський кар`єр", інших питань, які викладені у колективній скарзі жителів с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області.

У ході перевірки позивач подав пояснення від 18.01.2021 року, у яких вказав, що чинне законодавство не передбачає припинення права користування земельною ділянкою з підстав ліквідації юридичної особи. Пояснив, що здійснюючи ліквідаційну процедуру, він через публічні торги продав комплекс будівель і споруд, які належали боржнику ВАТ "Кіровоградський кар`єр". Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України в результаті продажу комплексу будівель і споруд до їх набувача – ТОВ "Гранторг" - перейшло право користування земельною ділянкою на умовах і в тому ж обсязі, що були у ВАТ "Кіровоградський кар`єр", а право користування земельною ділянкою у ВАТ "Кіровоградський кар`єр" припинилося в силу приписів пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України. На даний час вся земельна ділянка знаходиться у володінні юридичної особи, яка придбала нерухоме майно. Доступу про території цієї юридичної особи (у тому числі земельної ділянки) він не має. (а.с. 109 – 112)

За результати перевірки комісією складено довідку позапланової невиїзної перевірки №1 від 01.02.2021 року, за висновками якої арбітражним керуючим Стіфутіним І.В. порушено вимоги частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме майно, щодо якого боржник є користувачем, - земельна ділянка площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не повернута власнику. (а.с. 101 – 108)

Позивач подав пояснення від 04.02.2021 року на вказану довідку, у яких заперечив висновки комісії про порушення ним вимог частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства та вказав, що ліквідаційна процедура триває, а законом не передбачені конкретні строки, коли саме ліквідатор повинен передати майно власнику. Стверджує, що не допускав порушення вимоги частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки земельні правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а саме ч.2 ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. (а.с. 94 – 95)

На підставі довідки №1 від 01.02.2021 року комісією відділу банкрутства Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №1 від 10.02.2021 року, за висновками якого арбітражним керуючим Стіфутіним І.В. порушено вимоги частини 7 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме майно, щодо якого боржник є користувачем, - земельна ділянка площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не повернута власнику. (а.с. 9 – 12)

На підставі цього акту перевірки Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено розпорядження про усунення виявлених порушень №1 від 11.02.2021 року, яким вирішено у термін до 1 квітня 2021 року усунути зазначене порушення шляхом припинення права постійного користування ВАТ "Кіровоградський кар`єр" земельної ділянки площею 39,9453 га з кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що діє на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КР №001205 від 23.12.1999 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1158251635101, та подати в цей самий термін у письмовій формі інформацію про їх усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень. (а.с. 7 - 8)

Не погоджуючись з цим розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ).

У статті 1 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.

Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Відповідно до частин 1, 3 статті 20 КУзПБ контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства або саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових і позапланових перевірок у встановленому ним порядку.

Позапланові виїзні та невиїзні перевірки проводяться за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, якщо з таких звернень випливає необхідність здійснення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 року №3928/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2019 року за №1228/34199, затверджено Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (надалі - Порядок №3928/5).

Пунктом 2 розділу І Порядку №3928/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих відповідно до цього Порядку здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та міжрегіональні управління Мін`юсту (далі - територіальні органи Мін`юсту) за згодою Мін`юсту. Мін`юст та його територіальні органи є органами контролю.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №3928/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється щодо дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки; складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії з перевірки пояснень, зауважень, заперечень до Довідки та/або усунення зазначених у Довідці порушень; складання акта перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Акт перевірки) з урахуванням Довідки, пояснень, зауважень, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Порядок оформлення результатів перевірки передбачений у розділі VI Порядку №3928/5.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Порядку №3928/5 у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі Акта перевірки виносить припис про недопущення повторних порушень (далі - Припис) (додаток 9) - щодо порушень, які не можуть бути усунені арбітражним керуючим, та/або розпорядження про усунення виявлених порушень (далі - Розпорядження) (додаток 10) - щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим.

Припис або Розпорядження виноситься органом контролю не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання Акта перевірки та надається особисто арбітражному керуючому чи його представнику за довіреністю, що посвідчується особистим підписом арбітражного керуючого чи його представника, або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням за рахунок коштів органу контролю на адресу контори (офісу) арбітражного керуючого та електронною поштою.

Згідно з пунктом 10 розділу VI Порядку №3928/5 у Розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення.

Термін виконання Розпорядження за наявності об`єктивних підстав орган контролю може продовжити шляхом внесення відповідних змін до Розпорядження.

Пунктом 11 розділу VI Порядку №3928/5 передбачено, що арбітражний керуючий зобов`язаний до закінчення терміну, зазначеного в Розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними підтверджувальними документами до органу контролю, який виніс Розпорядження.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання Розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документів, що підтверджують виконання Розпорядження, орган контролю для перевірки виконання Розпорядження призначає позапланову перевірку.

Тож розпорядження органу контролю є індивідуальним актом та розпорядчим документом, який виноситься арбітражному керуючому у разі, якщо під час перевірки виявлені порушення вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, які можуть бути усунені арбітражним керуючим.

З акту перевірки №1 від 10.02.2021 року вбачається, що органом контролю було встановлено вчинення позивачем порушення вимог законодавства про банкрутство, яке полягало в тому, що земельна ділянка за кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, яка перебувала у користуванні банкрута ВАТ "Кіровоградський кар`єр", не повернута власнику. За висновками відповідача позичав допустив порушенням вимог частини 7 статті 62 КУзПБ, яка передбачає, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Спірним розпорядженням №1 від 11.02.2021 року позивача зобов`язано усунути виявлені порушення та у визначений у ньому строк надати про інформацію про їх усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень.

Судом установлено, що рішенням сесії Кіровоградської міської ради №333 від 17.09.1999 року надано ВАТ "Кіровоградський кар`єр" у постійне користування для розміщення кар`єру земельну ділянку площею 39,9453 га в межах згідно з планом землекористування.

На підставі цього рішення ВАТ "Кіровоградський кар`єр" видано державний акт на право постійного користування землею серії І-КР №001205, який 23.12.1999 року зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №12521. (а.с. 113 – 115)

Вказана земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29.12.2016 року в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер 3510100000:48:400:0001 та визначено цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов`язані з користуванням надрами. (а.с. 116)

Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.01.2017 року зареєстровано право комунальної власності на цю земельну ділянку за Кіровоградською міською радою та право постійного користування земельною ділянкою за правокористувачем ВАТ "Кіровоградський кар`єр". (а.с. 191 – 193)

На цій земельній ділянці розміщений комплекс будівель площею 2074, 60 кв.м., який належав на праві власності ВАТ "Кіровоградський кар`єр".

Вказаний комплекс будівель був проданий на аукціоні переможцю ТОВ "Гранторг", про що між ВАТ "Кіровоградський кар`єр" та ним укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018 року. (а.с. 23 – 33, 119)

Право власності на комплекс будівель площею 2074, 60 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за ТОВ "Гранторг" 04.07.2018 року. (а.с. 195 – 200)

За висновками відповідача, позивач як ліквідатор ВАТ "Кіровоградський кар`єр" у ході ліквідаційної процедури не вжив заходів щодо повернення земельної ділянки власнику, а наявність зареєстрованого за боржником активу унеможливлює завершення ліквідаційної процедури.

Статтею 59 КУзПБ передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження:

- приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

- аналізує фінансовий стан банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- формує ліквідаційну масу;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

У статті 62 КУзПБ наведений такий порядок формування ліквідаційної маси:

1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

2. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

3. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Об`єкт довірчої власності не може бути включено до ліквідаційної маси довірчого власника або довірчого засновника.

4. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обігу, ліквідатор зобов`язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.

5. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

6. Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до складу ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому законом.

7. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

8. Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.

Суб`єкт управління таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановлений частиною другою статті 59 цього Кодексу строк приймає рішення про подальше використання цього майна.

9. Зерно банкрута, що зберігається на його зерновому складі, включається до складу майна банкрута лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб`єктом господарювання.

10. Майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за закладом вищої освіти державної форми власності, не включаються до складу ліквідаційної маси і повертаються закладу вищої освіти державної форми власності, що вносив їх до статутного капіталу господарського товариства.

Таким чином, прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом зумовлює обов`язок ліквідатора банкрута вжити заходів щодо припинення господарської діяльності банкрута та припинення його речових прав на майно, зокрема, припинення користування банкрутом земельними ділянками.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Отже, ВАТ "Кіровоградський кар`єр" та ТОВ "Гранторг" не належать до кола суб`єктів, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Держава України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 2, 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011 року земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 року у справі №914/1104/18, від 27.01.2021 року у справі №906/706/19 сформулював правовий висновок, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Суд зазначає, що ВАТ "Кіровоградський кар`єр", яке користувалося земельною ділянкою на підставі державного акту серії І-КР №001205 від 23.12.1999 року на право постійного користування земельною ділянкою, не оформило іншого речового права на цю земельну ділянку, зокрема право власності чи право оренди на неї.

Визнання ВАТ "Кіровоградський кар`єр" у жовтні 2015 року банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури передбачало завершення його господарської діяльності закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції і зумовлювало фактичне припинення використання земельної ділянки у його господарській діяльності за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 3 статті 62 КУзПБ ні земельна ділянка, яка використовувалася у господарській діяльності ВАТ "Кіровоградський кар`єр" для розміщення кар`єру, ні право постійного користування нею не підлягали включенню до складу ліквідаційної маси банкрута.

ТОВ "Гранторг", яке придбало рухоме та нерухоме майно банкрута у ході його ліквідаційної процедури та за договором купівлі-продажу майна від 04.07.2018 року стало власником комплексу будівель площею 2074, 60 кв.м., за чинним земельним законодавством не могло набути право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 3510100000:48:400:0001 площею 39,9453 га, тому суд відхиляє посилання позивача на правила статті 377 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, які передбачають перехід права користування земельною ділянкою до набувача у разі придбання ним будівлі або споруди, розміщеної на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Не заперечуючи ту обставину, що відповідно до цих норм перехід майнових прав на об`єкт нерухомості до ТОВ "Гранторг" тягне за собою перехід до нього і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, суд зазначає, що набуття прав на таку земельну ділянку має здійснюватися у встановленому порядку та за рішенням власника земельної ділянки.

Так, частиною 4 статті 66 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Тож оскільки ТОВ "Гранторг" не є правонаступником ВАТ "Кіровоградський кар`єр" та наразі не має суб`єктивних прав на земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:48:400:0001, оформлених/зареєстрованих у встановленому порядку, тому твердження позивача про те, що ця земельна ділянка комунальної власності на законних підставах знаходиться у володінні ТОВ "Гранторг", не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд вважає, що попри те, що набуте у 1999 році ВАТ "Кіровоградський кар`єр" право на земельну ділянку зберігалося за ним і не потребувало переоформлення правовстановлюючих документів, проте таке право постійного користування не перейшло автоматично до нового власника об`єкту нерухомого майна, розташованого на частині цієї земельної ділянки. Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке було надано ВАТ "Кіровоградський кар`єр", у зв`язку з його ліквідацією має бути припинено у встановленому порядку, а згідно з частиною 7 статті 62 КУзПБ земельна ділянка має бути повернута власнику відповідно до закону.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою наведені у статті 141 Земельного кодексу України, згідно з якою такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Статтею 142 Земельного кодексу України унормований такий порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою:

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом установлено, що позивач з жовтня 2015 року був призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Кіровоградський кар`єр". Виконуючи функції з управління та розпорядження майном банкрута ВАТ "Кіровоградський кар`єр" та виконуючи повноваження керівника банкрута, якому з комунальної власності у постійне користування для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, була надана земельна ділянка, позивач не ініціював припинення права постійного користування цією земельною ділянкою та від імені ВАТ "Кіровоградський кар`єр" не звертався до власника земельної ділянки – міської ради м. Кропивницького - із відповідною заявою про припинення права постійного користування.

Відтак, міською радою міста Кропивницького не приймалося рішення про припинення права користування земельною ділянкою, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувачем цієї земельної ділянки продовжує значитися ВАТ "Кіровоградський кар`єр". (а.с. 191 – 193)

Тож висновки акту перевірки №1 від 10.02.2021 року про порушення позивачем при виконанні повноважень ліквідатора ВАТ "Кіровоградський кар`єр" вимог частини 7 статті 62 КУзПБ є правильними, а висунута позивачу у спірному розпорядженні №1 від 11.02.2021 року вказівка про усунення виявленого порушення законодавства з питань банкрутства є правомірною.

Посилання позивача на те, що зі спірного розпорядження не вбачається, з яких саме підстав ліквідатор має припинити право постійного користування, суд відхиляє, та зазначає, що як свідчать пояснення позивача від 08.01.2021 року та від 04.02.2021 року, надані відповідачу, він усвідомлював, що припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Кіровоградський кар`єр" має здійснюватися за його ініціативою шляхом звернення до власника земельної ділянки, проте стверджував про те, що право користування земельною ділянкою перейшло до нового власника нерухомого майна, що унеможливлює передачу земельної ділянки її власнику.

Суд прийшов до висновку, що спірне розпорядження №1 від 11.02.2021 року є таким, що за змістом та за формою відповідає вимогам Додатку 10 до Порядку №3928/5. Відповідач, висуваючи у цьому розпорядженні позивачу вимогу про усунення виявленого порушення Кодексу України з процедур банкрутства, діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Підстав для скасування спірного розпорядження як правового акту індивідуальної дії суд не знайшов, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, тому підстави для стягнення на його користь судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне рішення суду складено 10.06.2021 року.