Рішення № 97588428, 04.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1455/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ – 43314918,, адреса: пр. Дмитра Яворницького, 21А, 49027)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнього заробітку за період проходження військової служби з 01 травня 2020 року по 31 березня 2021 року;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перерахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за період проходження військової служби з 01 травня 2020 року по 31 березня 2021 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнього заробіток за період проходження військової служби з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року представникові відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про озгляд справи в порядку загального провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходить військову службу за призовом та має право на отримання середнього заробітку за місцем своєї роботи у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро). Відповідач виплачує йому такий заробіток, виходячи з розміру посадового окладу. Водночас, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1255/20 від 11 вересня 2020 року, підтвержене право ОСОБА_1 на отримання середнього заробітку за період проходження військової служби з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн. та припису пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Проте, відповідач виконав вказане судове рішення виключно у межах строку, вказаного у його зобов`язальній частині, та надалі з травня 2020 року протиправно виплачує позивачеві заробіток, обрахований з посадового окладу.

Відповідач позовних вимог не визнав. У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) як юридична особа публічного права створене шляхом новоутворення. Позивач, який був звільнений з посади головного спеціаліста сектору з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області за переведенням та призначений на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Кіровоградській області управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з часу свого призначення на посаду до виконання посадових обов`язків не приступав. За таких умов у відповідача відсуні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві середнього заробітку, виходяи з середньоденного заробітку, який він отримував у ГТУЮ в Кіровоградській області.

Відповідач наголошує на тому, що ріщення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1255/20 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) виконані повністю. Оскільки срава не переглдалася Верховним Судом, висновки, вказані у такому рішенні, не є обов`язковими д застосування у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданих відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив сторони підтримали раніше заявлені вимоги та позиції.

За таких умов суд розглядає дану справу у межах строку, встановленого частиною другою статті статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 2006 року працював на різних псадах в ГТУЮ в Кіровоградській області.

24 жовтня 2019 року позивач призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних сил України. Наразі ОСОБА_1 прохожить військову службу у в/ч А 0216.

Наказом Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області № 1020-К від 26 грудня 2019 року, на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів України про працю, позивач звільнений з посади головного спеціаліста сектору з питань банкрутства о Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області за переведенням для подальшої роботи до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 639-К від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Кіровоградській області управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із збереженням 8 рангу державного службовця в межах категорії «В», із вислугою років на посадах державної служби станом на 28 грудня 2019 року - 13 років дев`ять місяців та 5 днів.

Позивач звертався до суду щодо нарахування йому середнього заробітку за період проходження ним військової служби.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1255/20 від 11 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 26 січня 2021 року, після перегляду його Третім апеляційним адміністративним судом, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнані протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період проходження військової служби; відповідача зобов`язано перерахувати позивачу середній заробіток за період проходження військової служби з 28.12. 2019 року по 30.04.2020 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн. та припису пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, і доплатити додаткові кошти. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду 22 лютого 2021 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та доплачено заробітну плату із розрахунку середньоденної заробітної плати - 863,52 грн., за період з 28 грудня 2020 року по З0 квітня 2020 року.

Разом з тим, згідно наявної у матеріалах справи довідки про доходи, із травня 2020 року відповідач повернувся до нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі посадового окладу.

На звернення позивача з вимогою нараховувати та виплачувати йому середній заробіток у розмірі, встановленому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1255/20, листом від 23 лютого 2021 року за № К-595-12, відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що подальша виплата середньоденної заробітної плати буде вирішуватися відповідно до норм чинного законодавства.

Спір між сторонами виник щодо порядку обрахування та виплати позивачеві заробітку за період проходження ним військової служби. Так, ОСОБА_1 наполягає, що такий заробіток має бути нарахований та виплачений йому виходячи із середньоденного заробітку, тоді як відповідач виплачує йому посадовий оклад.

Суд бере до уваги, що ті самі обставини були предметом судового дослідження в адміністративній справі №340/1255/20 та в силу в силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказування не потребують.

Зокрема, вказаним рішенням суду підтверджене право ОСОБА_1 на отримання середнього заробітку за період проходження військової служби з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн. та припису пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Так, відповідно до положень статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Положення частини третьої статті 119 КЗпП України приведено у відповідність із частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Законом України № 433-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду", що набрав чинності 11 червня 2015 року.

Положеннями частини третьої статті 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, за працівником, призваним на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних сил України зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

При цьому судом враховане положення пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за яким працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 16.10. 2019 року №3173/5 ліквідовано як юридичні особи публічного права його територіальні органи і утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) стало правонаступником ГТУЮ в Кіровоградській області лише в частині владних повноважень.

Наказом ГТУЮ в Кіровоградській області від 26.12. 2019 року №1020/к ОСОБА_1 звільнено з 27.12.2019 року з посади головного спеціаліста сектору з питань банкрутства на підставі приписів пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 26.12.2019 року №638-к позивача з 28.12.2019 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Кіровоградській області Управління державної реєстрації в порядку переведення.

На підставі означених норм суд дійшов висновку про те, що на позивача поширюються гарантії та пільги, в тому числі й збереження посади та середнього заробітку на підприємстві, у зв`язку із чим останній має право на збереження за ним розміру середнього заробітку, який нарахувало і виплачувало ГТУЮ в Кіровоградській області, при переведенні ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Такий середньоденний заробіток, за висновком суду, складає 863,52 грн.

У даній справі різниться лише період, щодо якого між сторонами виник спір стосовно нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період проходження військової служби. Доказів того, що у спірних правовідносинах змінилися будь-які юридично значимі обставини, які виключали б можливість застосування у даній справі правових висновків суду у справі №340/1255/20, відповідачем не надано.

Викладене обумовлює висновок суду про визнання протиправними дій Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період проходження військової служби з 01 травня 2020 року по 31 березня 2021 року.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перерахувати ОСОБА_1 середній заробіток за період проходження військової служби з 01 травня 2019 року по 31 березня 2021 року, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 863,52 грн. та припису пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, і виплатити різницю, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Водночас, позовна вимога в частині зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітоку за період проходження військової служби з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 863,52 грн не підлягає задоволенню як передчасно заявлена.

Так, за змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Суд бере до уваги покликання позивача на те, що відповідач відмовився враховувати судове рішення у справі №340/1255/20, які не містило зобов`язальної частини щодо порядку нарахування середнього заробітку позивача після 30 квітня 2020 року. Водночас, суд не вправі презюмувати заздалегідь протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень та спонукати його до вчинення законних дій на майбутнє, без доведеного факту порушення прав особи саме у спірних правовідносинах.

Разом з тим суд наголошує, що висновки суду, викладені у мотивувальній частині цього рішення, є так само обов`язковими для відповідача, а відсутність у резолютивній частині рішення суду пункту зобов`язального характеру, спрямованого на майбутнє, не увільняє Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від обов`язку враховувати висновки суду та діяти з урахуванням принципів, встановлених статтею 2 КАС України: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обгрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, , суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокатському об`єднанню “Правекс Партнер” згідно з квитанцією від 31 травня 2021 року на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № КР00163/30 від 31 березня 2021 року та опису виконаних робіт від 28 травня 2021 року.

Відповідач заперечив щодо заявленої суми витрат, вказавши, зокрема, на їх неспівмірність складності справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що заявлені до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Дана справа не є такою, що належить до складних справ, розглядається судом у порядку письмового провадження, а позовні вимоги ОСОБА_1 щодо подібного предмета спору вже були предметом розгляду Кіровоградського окружного адміністративного суду за участю адвоката, що входить до того самого адвокатського об`єднання – “Правекс Партнер”. Відтак, враховуючи також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірним та обгрунтованим у даному випадку зменшення судових витрат, які підлягають присудженню позивачеві на підставі частини третьої статті 139 КАС України, до 3000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ – 43314918,, адреса: пр. Дмитра Яворницького, 21А, 49027) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період проходження військової служби з 01 травня 2020 року по 31 березня 2021 року.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перерахувати перерахувати ОСОБА_1 середній заробіток за період проходження військової служби з 01 травня 2019 року по 31 березня 2021 року, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 863,52 грн. та припису пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, і виплатити різницю, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ – 43314918).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук