Рішення № 97588152, 11.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2021 року Справа № 280/8751/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі – КП «Облводоканал» ЗМР, позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2020 №0093885004.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що КП «Облводоканал» ЗОР не мало можливості своєчасно сплачувати грошові зобов`язання - податок на додану вартість у зв`язку з тим, що фактична вартість послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не відповідала встановленим вищевказаними постановами тарифам, що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах за 2015 рік, листом Мінрегіонбуду від 06.07.2016 №7/10/8245, договорами про організацію взаєморозрахунків № 161 від 17.07.2015, № 195 від 10.12.2015, № 202 від 23.12.2015, №284 від 12.09.2017, № 377 від 21.11.2017, за якими проводились взаєморозрахунки коштами, які виділялися як субвенції. Зауважує, що на протязі останніх років КП «Облводоканал» ЗОР перебувало у скрутному фінансовому стані, зокрема через довготривалу заборгованість основного споживача послуги з водопостачання - КП «Бердянськводоканал» БМР та ТОВ «Чиста вода-Бердянськ», яке в грудні 2019 року ліквідовано рішенням суду, вимоги кредиторів погашені внаслідок недостатності майна боржника. Із-за збитковості (довідка про фінансовий стан підприємства та баланс і форма за 2019рік додаються), яка викликала неплатоспроможність, все майно підприємства та його банківські рахунки починаючи з 2014 року по 2017 рік були арештовані за зведеним виконавчим провадженням № 42652378 (436 окремих виконавчих проваджень). Вказує, що в порушення приписів ст. 200-1 Податкового кодексу України орган доходів і зборів не зарахував кошти субвенції у розмірі 7566516,27грн. в системі електронного адміністрування ПДВ, чим штучно зменшив позивачу ліміт для реєстрації податкових накладних, що викликано тим, що суб`єкти владних повноважень не виконували свої обов`язки, покладені на них законодавчими актами. Встановлені постановою Третього адміністративного суду від 23.01.2020р. по справі №280/1549/19 обставини справи свідчать про те, що за договорами про взаєморозрахунки №195 від 10.12.2015 платіжним дорученням №3 від 22.12.2015 позивачем була погашена заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2469240,00 грн. за рахунок субвенцій із Держбюджету, однак згідно із витягами в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування за 22.12.2015, 23.12.2015, 24.12.2015, які показують ліміт на електронному рахунку, в зазначені періоди, коли позивачем був сплачений податок на додану вартість в сумі 2469240,00 грн. за рахунок різниці в тарифах, ліміт на електронному рахунку не збільшився, тобто кошти на нього не були перераховані. Таким чином, вважає, що встановлені обставини справи дають підстави стверджувати про те, що позивач був позбавлений об`єктивної можливості зареєструвати податкові накладні (виписані за період січень-червень 2016 року) через відсутність коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, при цьому, позивач не мав об`єктивної можливості перерахувати кошти із свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, про що зазначено вище, у свою чергу органом доходів і зборів не було збільшено ліміту на електронному рахунку позивача за рахунок субвенції з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Крім того, зазначає, що в розрахунку штрафних санкцій Вознесенівське управління м. Запоріжжя ГУ ДІІС у Запорізькій області посилається на ті документи (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, ППР), відповідно до яких на сьогоднішній день розстрочена сплата податкового боргу. На підставі викладеного, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2020 №0093885004.

Ухвалою судді від 07.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 28 грудня 2020 року без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 24 грудня 2020 року надав суду відзив (вх. №63181), в якому пояснює, що Вознесенівським управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області було проведено камеральну перевірку 07 липня 2020 року КП «Облводоканал» ЗМР сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої встановлено, що згідно з наявною інформацією в базах даних Державної податкової служби України, позивач порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання, що є порушенням п.50.1 ст.50, п. 57.1, п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29.07.2020 №0093885004 залишається без змін, є правомірним та відповідає нормам діючого законодавства України та нормам Податкового кодексу України. Зазначає, що на переконання позивача, штрафні санкції були нараховані податковим органом за відсутності вини останнього, оскільки позивач був протиправно позбавлений можливості реалізувати право, встановлене ст. 200-1 Податкового кодексу України, а саме здійснити реєстрацію податкових накладних на суму перевищення, з огляду на неналежність програмного забезпечення СЕА ДПС, а також з підстав не вчинення податковим органом зокрема дій для збільшення ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ. Зауважує, що посиланням позивача на те, що причиною несвоєчасної реєстрації податкових накладних була некоректна робота програмного забезпечення, є безпідставним та не звільняє його від відповідальності, оскільки саме платник податку повинен здійснювати належний контроль та забезпечення належної роботи програмного забезпечення, яке використовується ним для реєстрації податкових накладних. Щодо посилання позивача на не збільшення відповідачем ліміту в порушення, на переконання товариства, пункту 9 Порядку № 569, зазначає, що позивачу було відомо про неможливість реєстрації виписаних ним податкових накладних за 2017 рік, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, не дивлячись на їх правову природу як індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень, позивач не оскаржив таку бездіяльність, якщо така мала місце. ураховуючи вищезазначене, просить у задоволенні позовної заяви КП «Облводоканал» ЗМР відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника КП «Облводоканал» ЗМР про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Облводоканал» ЗМР (код ЄДРПОУ 03327115) зареєстровано юридичною особою 23.04.1999 та 07.12.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 11031200000002128). Видами діяльності підприємства є 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

29 липня 2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі акту від 07.07.2020 №2928/08-01-50-04/03327115, яким встановлено порушення п.57.1, п.57.3 ст. 57, п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість протягом граничних строків, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0093885004, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку 576, 577, 584, 587, 605, 607, 608, 633, 634, 9636, 641, 654 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 1432828,85 грн., позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем: податок на додану вартість у сумі 286565,77 грн. (згідно з розрахунком штрафної санкції, який є додатком до вказаного рішення).

Позивач оскаржив вказане вище податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга від 07.08.2020 №12/1334), проте рішенням Державної податкової служби України № 33045/6/99-00-06-02-05-06 від 20.11.2020 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області, а скаргу – без задоволення.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскарженого рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами норм пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В розумінні норми ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Крім іншого, згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що в результаті проведеної фахівцями перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.57.1, п.57.3 ст. 57, п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме своєчасна сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість протягом граничних строків, тобто за затримку 576, 577, 584, 587, 605, 607, 608, 633, 634, 9636, 641, 654 календарних днів сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 1432828,85 грн. Так, у розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного рішення, зафіксовані номери та дати податкових декларацій з ПДВ, граничні строки сплати цього податку та кількість днів прострочення.

При цьому, судом враховано також, що позивач не заперечує виявлених перевіркою фактів порушення ним строків сплати узгодженого податкового зобов`язання та не надав належних доказів на підтвердження своєчасної оплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, то відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зважаючи на приписи зазначеної норми, ГУ ДФС у Запорізькій області сформоване 29.07.2020 податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0093885004, яким за затримку більш ніж на 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 1432828,85 грн., позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 286565,77 грн.

Судом встановлено, що всі випадки порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ складають більше 30 днів, а тому суд вважає, що відповідач вірно визначив розмір штрафу.

Слід вказати, що позивач не подав жодних доказів на спростування висновків камеральної перевірки про порушення ним строків сплати податку на додану вартість - всі його доводи стосуються лише відсутності фінансової можливості своєчасно сплачувати задекларований податок, у зв`язку із збитковістю підприємства та наявністю значної заборгованості споживачів з водопостачання та водовідведення, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідач вірно встановив і зафіксував Актом камеральної перевірки факти порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо своєчасної сплати задекларованих зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки Кодекс не містить норм, які б встановлювали випадки звільнення від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податку на додану вартість для платників, які перебувають в скрутному матеріальному становищі. Розмір штрафу імперативно встановлений ст. 126 п. 126.1 Податкового кодексу України і не може бути зменшений ані відповідачем, ані судом.

Суд не приймає посилання позивача на встановлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №280/1549/19 за позовом КП «Облводоканал» ЗОР до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних, оскільки вони стосуються наявності/відсутності вини позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних в ЄРПН, при цьому, період, який необхідно було дослідити в межах справи №280/1549/19 охоплювався часом січень-червень 2016 року. У даній справі контролюючим органом встановлені порушення позивачем термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період, починаючи з 08.09.2018 по 26.06.2020, тобто виходить за межі періоду, за який йдеться в постанові суду в справі № 280/1549/19.

Отже, твердження позивача про відсутність вини у вчиненні податкового правопорушення є безпідставним. Крім того, сам факт збиткової діяльності підприємства та його неспроможність виконати податкові зобов`язання не звільняє позивача від фінансової відповідальності.

Стосовно твердження позивача, що в розрахунку штрафних санкцій ГУ ДПС у Запорізькій області посилається на ті документи (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, ППР), відповідно до яких на сьогоднішній день розстрочена сплата податкового боргу за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі №808/3028/17, суд враховує правової позиції Верховного Суду у справі № 819/441/16, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в своїй постанові від 20.02.2020 року в справі № 819/441/16 вказує, що відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст.32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно з п. 32.2, п.32.3 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1 ст. 263 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

У силу ч. 1, 3 ст. 378 КАС України (в редакції з 15.12.2017) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховний Суд вказав, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, Верховний Суд зазначив, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених п. 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання, а тому суд дійшов висновку про правомірність прийнятого ГУ ДПС у Запорізькій області оскарженого податкового повідомлення-рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 11.06.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко