Рішення № 97588138, 02.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2021 року Справа № 280/1026/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Фесик А.В.

представника позивача – Маркової Н.В.,

представника відповідача – Качуренко Ю.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 1 766 740, 61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення державної реєстрації фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 . Разом із тим, у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на обліку перебуває ОСОБА_2 , яка під час роботи на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_1 постраждала від нещасного випадку на виробництві. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 вказує, що в разі припинення державної реєстрації фізичної особи – підприємця належні потерпілому платежі мають бути капіталізовані. З огляду на викладене, виникла потреба в капіталізації коштів для відшкодування шкоди ОСОБА_2 в сумі 1 766 740 грн. 61 коп., що підтверджується відповідним розрахунком потреби в капіталізації коштів. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.02.2021 адміністративний позов залишено без руху.

24.02.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.03.2021.

19.03.2021 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, подав відзив від 06.04.2021, у якому зазначив, що підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Так, Акт було складено у спірних відносинах. «Основною причиною травмування - є особиста необережність потерпілої» ( ОСОБА_2 ) (п. 7 розділу Акту, щодо встановлених комісією фактичних обставин події). З посиланням на ч.2 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.13 ЗУ «Про охорону праці» ст.66 Конституції України, ч.6 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та п. 9 ч. І ст. 1 Закаону заначив, що страховиком у спірних відносинах, відповідно до приписів ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - є Позивач, правова позиція Позивача у спірних відносинах є необгрунтованою, а заявлені позовні вимоги – безпідставними. З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. від 20.04.2021 № 22654), в якій він спростовує аргументи відповідача.

У судовому засіданні 20.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.05.2021.

05.05.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.05.2020 судове засідання протокольною ухвалою відкладено на 02.06.2021.

У судовому засіданні 02.06.2021, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, надав пояснення аналогійні викладеним у позові.

Представник відовідача заперечував проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши представників сторін та розглянувши матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 20.09.2013 року була зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця, з основним видом економічної діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізовних магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

Матеріалами справи підтверджується, що з 16.01.2017 на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Запоріжжя перебуває ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_2 , працюючи продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_1 , постраждала від нещасного випадку на виробництві, про що 08.08.2016 складено Акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Відповідно до Виписки з акту огляду МСЕК від 17.01.2018 до довідки серії АВ №0034603 ОСОБА_2 встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково.

Постановою Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.04.201 № 0802/9995/9995/26 призначено ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2983, 68 грн.; постановлено виплати проводити з 01.03.2020 безстроково.

29.12.2020 внесено запис про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, номер запису: 2001030060003077147, підстава: власне рішення.

Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві станом на 04.01.2021 потреба в капіталізації складає 1 766 740, 61 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області звернулось до суду із позовом про стягнення вказаних коштів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Соціальне страхування здійснюється за принципами: відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом. (п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону №1105-XIV).

Статтею 18 Закону №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно зі ч. 2 ст. 4 Закону №1105-XIV Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням положень статті 11 Закону №1105-XIV до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі – Порядок №986).

Згідно з частиною сьомою статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до пункту 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки. (пункт 4 Порядку №986).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги статті 11 Закону №1105-XIV поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.11.2020 у справі №1940/1440/18.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Отже, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 .

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав; заперечень щодо розрахунку капіталізованих платежів до суду не надходило.

На підставі викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.12, код ЄДРПОУ 41320207) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення капіталізованих платежів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області капіталізовані платежі у розмірі 1 766 740 грн. 61 коп. (один мільйон сімсот шістдесят шість грн. 61 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2021.

Суддя Н.В. Стрельнікова