Рішення № 97588134, 31.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 280/817/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.,

представника позивача: Гей В.Г.,

представника відповідача: Доніної Н.О.,

представника третьої особи 1: Єлисеєва С.С.,

третьої особи 2 Твердохліба С.В.,

представника третьої особи 3 Сімонець Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, 01601), в особі представника – адвоката Гея Василя Георгійовича (вул. Бульварно-Кудрявська, 22А, м. Київ, 01601) до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (вул. Бородинська, буд. 1-А, м. Запоріжжя, 69096), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович (вул. Л. Жаботинського, буд. 50, офіс 106, м. Запоріжжя, 69035), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), законний представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (далі – позивач, АТ «СБЕРБАНК»), в особі представника – адвоката Гея Василя Георгійовича, до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі – відповідач, Орган опіки), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович (далі – третя особа 1, Приватний виконавець Сколибог О.С.) та ОСОБА_1 (далі – третя особа 2, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати:

рішення комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020, в частині відмови приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

розпорядження Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 23.09.2020 №392р про відмову приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Зобов`язати комісію з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району винести рішення, яким надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. на відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, просить витребувати у Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району протокол засідання комісії захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №17/12 від 17.09.2020 та всі матеріали, які досліджувались комісією з цього питання, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ненадання дозволу на реалізацію нерухомого майна фактично позбавило АТ «СБЕРБАНК» можливості реалізувати свої законні права та інтереси. При цьому спірні рішення є безпідставними та незаконними з огляду на те, що продаж майна не впливає на інтереси малолітньої особи, яка є іноземним громадянином з народження, фактично не проживає і не навчається у м.Запоріжжі, не є власником вказаного нерухомого майна, а її реєстрація пов`язана ні з чим іншим, як з намаганням умисно створити перешкоди у реалізації нерухомого майна. При прийнятті спірних рішень відповідачем не було з`ясовано чи наявна у батьків неповнолітньої інша нерухомість, в якій вона може проживати та бути зареєстрованою. Орган опіки не надав належного висновку тій обставині що малолітня ОСОБА_2 має право лише на проживання у зазначено будинку, який не належить її батькам, а тому її житлові права, при відчуженні належного ОСОБА_1 будинку, не можуть бути порушені. На думку позивача, реєстрація малолітньої особи в будинку, який є предметом іпотеки, направлена на унеможливлення виконання Виконавчого напису.

Ухвалою від 02.02.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 01.03.2021.

22.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві Орган опіки посилається на те, що діяв в межах та в спосіб встановлений чинним законодавством України. Міркування АТ «СБЕРБАНК» з приводу роботи Органу опіки у напрямку встановлення іншого житла, яке належить батькам дитини, та у якому може проживати дитина є безпідставними. Орган опіки має захищати наявні права дітей, контролювати не звуження їх обсягу, а не встановлювати за власною ініціативою можливі варіанти проживання дитини, тобто проводити перевірку майнового стану батьків без дозволу на то самих батьків. Встановлення волі батьків при реєстрації дитини - також не є предметом розгляду органу опіки, адже батьки, або особи що їх замінюють мають право реєструвати своїх дітей за певним місцем проживання на власний розсуд, без отримання оцінки з боку органу опіки. Навіть за наявності інформації про інше житло, яким володіють батьки дитини, Орган опіки не має права зобов`язати батьків змінити місце реєстрації дитини, це питання виходить за межі повноважень відповідача та вирішується у іншому порядку. Нормами чинного законодавства передбачена судова процедура зняття осіб з реєстраційного обліку за місцем проживання, у тому числі й дітей. АТ «СБЕРБАНК» не обмежений у користуванні зазначеним правом, але не скористався ним. У разі якщо АТ «СБЕРБАНК» вважає, що діти безпідставно володіють правом користування будинком, то позивач також мав право у судовому порядку вирішити це питання, проте знову даним правом не скористався. На думку відповідача, позивач ігнорує наявність декількох правових механізмів, які можуть дозволити йому реалізувати своє право. В той же час безпідставно звинувачує Орган опіки у протиправній діяльності. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.02.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з одним з шести судів, територіально розташованих в м. Києві.

Ухвалою від 24.02.2021 у задоволенні клопотання позивача відмовлено.

26.02.2021 від третьої особи 1 до суду надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях Приватний виконавець Сколибог О.С. підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Зазначив, що продаж майна, не матиме вплив на інтереси малолітньої, яка є іноземним громадянином з народження, фактично не проживає і не навчається у м.Запоріжжі, не є власником вказаного нерухомого майна, а її реєстрація пов`язана ні з чим іншим, як з намаганням умисно створити перешкоди у реалізації нерухомого майна. Просить суд задовольнити позов.

26.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

01.03.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 01.03.2021 підготовче засідання було відкладене на 18.03.2021.

18.03.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача, продовження підготовчого засідання та забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду, територіально розташованого в м. Києві.

18.03.2021 від представників відповідача та третіх осіб до суду надійшло клопотання про продовження підготовчого засідання та відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.03.2021 продовжено строк підготовчого засідання до 30.04.2021, відкладено підготовче засідання на 31.03.2021 та задоволено клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 31.03.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 13.04.2021.

02.04.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.04.2021 у задоволенні клопотання позивача відмовлено.

08.04.2021 від представника позивача до суду надійшли клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 08.04.2021 клопотання було задоволено.

12.04.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 13.04.2021 судове засідання було відкладене на 13.05.2021.

Ухвалою від 13.04.2021 клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволено.

Ухвалою від 13.05.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – законного представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) (далі – третя особа 3, ОСОБА_4 ).

Протокольною ухвалою від 13.05.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.05.2021.

24.05.2021 від представника позивача до суду надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.05.2021 клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволено.

25.05.2021 від ОСОБА_5 надійшли пояснення в яких зазначено, що в Акт обстеження умов проживання від 16.09.2020 її покази записані не так як вона казала. Вона не казала фрази, що «родина ОСОБА_6 фактично мешкає в Ізраїлі». Вона сказала, що: « ОСОБА_7 знає з січня 2020 року, коли ОСОБА_5 взяли на роботу. Постійно тут проживає ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_8 , їх син ОСОБА_9 та їхня донька ОСОБА_10 . Діти навчаються в Ізраїлі та часто їздять туди коли потрібно по навчанню. Діти проживають з батьками в своїх кімнатах в домі».

25.05.2021 надійшли пояснення від ОСОБА_11 , в яких останній вказує на те, що в Акт обстеження умов проживання від 16.09.2020 його покази записані не точно. Він не казав, що: «родина ОСОБА_6 фактично мешкає в ОСОБА_12 ». Натомість говорив, шо: «родина ОСОБА_6 фактично проживає в цьому будинку по адресу АДРЕСА_2 ., а саме: ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_8 , їх син ОСОБА_9 та їхня донька ОСОБА_10 . Діти навчаються в Ізраїлі та їздять туди коли потрібно по навчанню. Діти проживають в своїх кімнатах в домі».

31.05.2021, засобами електронного зв`язку, від третьої особи 3 надійшли пояснення. В поясненнях зазначено, що він постійно проживає разом з малолітньою донькою в буд. АДРЕСА_2 . Іншого житла на території України, де він би міг мешкати разом із донькою, у володінні або користуванні у нього не має. Надання Органом опіки дозволу на реалізацію приватним виконавцем житлового будинку, у якому фактично проживає його малолітня донька, порушило б її права. З огляду на це вважає, що спірні рішення є законними та обґрунтованими. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила.

Третя особа 2 також заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 3 надали пояснення аналогічні викладеним вище.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 31.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що постановою Приватного виконавця Сколибог О.С. від 07.08.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62766199 на підставі Виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни №6320 від 12.08.2014 про звернення стягнення на:

- житловий будинок літ Н, загальною площею 976,6 кв.м., жилою площею 303,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , виданим 30.11.2010 Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер: 2310100000:04:041:0471) площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у комунальній власності, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2300188712013 від 31.05.2013. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

-земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №700985, виданим 22.08.2007 Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка).

-зазначене нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» за Іпотечним договором від 03.07.2013 який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. та зареєстровано в реєстрі за №810, укладений між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії №14-Н/13/08/КЛ-КБ із змінами та доповненнями 03.07.2013 укладеним між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Архіград-Буд» (…).

Боржником у вказаному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , стягувач – АТ «СБЕРБАНК».

10.08.2020 Приватний виконавець Сколибог О.С. звернувся із запитом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо наявності зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_2 .

Листом Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 19.08.2020 за №01-17/02/1808 було повідомлено, що у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.03.2020 року та по теперішній час;

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16.03.2020 року та по теперішній час;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 24.12.2019 року та по теперішній час;

- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.02.2014 року та по теперішній час;

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 22.02.2014 року та по теперішній час;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 03.08.2002 року та по теперішній час.

31.08.2020 Приватний виконавець Сколибог О.С. направив заяву щодо надання дозволу на відчуження майна за вих. №3915 до відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, в прохальній частині якої зазначено:

- провести виїзну перевірку та перевірити факт проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а також встановити реальне місце проживання та навчання неповнолітньої; наявність іншого житла у власності/користуванні батьків неповнолітньої;

- за результатами проведеної перевірки розглянути питання щодо надання дозволу на відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

16.09.2020 в присутності третьої особи 1 було складено акт комісії відповідача обстеження умов проживання. Акт підписаний третьою особою 1 без зауважень.

17.09.2020 відбулося засідання комісії відповідача, оформлене протоколом №17/12.

За результатами поданої заяви третьої особи 1, комісія одноголосно вирішила відмовити в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, у зв`язку із порушенням житлових прав дитини.

На підставі зазначено протоколу відповідачем було прийнято розпорядження від 23.09.2020 за №392р. про відмову Приватному виконавцю Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з порушенням житлових прав дитини.

Не погодившись з вищезазначеними рішенням та розпорядженням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Виконавець є представником влади і здійснює повноваження виключно у межах та у спосіб, передбачених законом.

Тобто, закон вимагає та встановлює обов`язок як державного, так і приватного виконавця сумлінно виконувати службові обов`язки та не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, врегульовано статтею 61 Закону №1404-VIII.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5).

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, для вирішення питання передачі на реалізацію будинку АДРЕСА_2 , належного на праві власності боржнику – ОСОБА_1 , та право користування яким, як встановлено судом вище, має малолітня ОСОБА_2 , приватний виконавець мав отримати попередній дозвіл органу опіки та піклування.

Доводи позивача щодо відсутності такого обов`язку у приватного виконавця спростовуються наведеною вище нормою.

Судом встановлено також, що відповідно до положень пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у мсті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Приватний виконавець Сколибог О.С., як вже встановлено судом, письмово звернувся до відповідача із заявою від 31.08.2020 вих.№3915 про надання дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 ..

За результатами розгляду Орган опіки вирішив відмовити в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, у зв`язку із порушенням житлових прав дитини.

За результатами вказаного колегіального рішення, було прийнято розпорядження від 23.09.2021 за №392р про відмову у наданні дозволу на відчуження майна, право користування яким має малолітня ОСОБА_2

Відповідно до пункту третього розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, до заявки на реалізацію арештованого майна подається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом передбачається надання до заявки на реалізацію арештованого майна або копії дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи правомірність реєстрації малолітньої ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_2 ніким не оскаржувалася. В зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати про наявність порушень під час реєстрації малолітньої ОСОБА_2 у вказаному будинку.

При цьому орган опіки та піклування не з`ясовує підстави проживання чи не проживання дитини за адресою реєстрації, оскільки дитина може і не проживати за даною адресою з незалежних від неї причин та обставин.

Суд погоджується з такими висновками відповідача і не вбачає протиправності у наданій відмові, та у свою чергу зазначає, що позивачем упродовж розгляду справи не представлено суду доказів оскарження правомірності реєстрації малолітньої дитини та її батька за адресою: АДРЕСА_2 , або визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а також судових рішень з цього приводу, як вимагається пунктом третім розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.

При цьому посилання позивача на обставини фактичного проживання малолітньої та її батька в іншій країні, не дають суду підстав вважати, що малолітня забезпечена іншим житлом, а окрім того дитина може не проживати за адресою реєстрації з незалежних від неї причин.

Крім того, дані твердження позивача заперечуються батьком малолітньої дитини – ОСОБА_4 .

Письмові пояснення громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_5 суд не бере до уваги, оскільки ці особи не допитувались у судовому засіданні в якості свідків (вони не мають будь-якого процесуального статусу у цій справі).

Таким чином, відмова відповідача у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна є правомірною, а позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування: рішення відповідача, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020 та розпорядження від 23.09.2020 №392р про відмову у наданні дозволу на відчуження житлового будинку, вочевидь, обрав невірний спосіб захисту свого законного інтересу, та більше того, порушує питання, яке стосується дискреційних повноважень відповідача щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на реалізацію арештованого майна у світлі виконання функцій щодо захисту прав дитини.

Отже, підстави, на які посилається позивач у позові (в тому числі процедурні), не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим відсутні й підстави для задоволення позову.

При вирішенні справи суд також враховує положення ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, відповідно до якої в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява №22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

У цьому зв`язку суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності.

Також слід звернути увагу на позицію, викладену Європейським судом з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, пункт 70) стосовно принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року).

Суд вважає, що в даному випадку, відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, яке передбачає захист майнових прав малолітніх дітей органами опіки та піклування.

Щодо інших посилань позивача викладених у позові, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті, в межах компетенції адміністративного суду.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням наведених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 52, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.06.2021.

Суддя Р.В. Кисіль