Рішення № 97587692, 11.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/16199/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіальне управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при нарахуванні та виплати грошової компенсації за не використані 46 днів відпустки при звільненні, щодо не включення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державним виконавцем винагороди;

- зобов`язати Головне територіального управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити заборгованість з грошової компенсації за не використані 46 днів щорічної відпустки при звільненні з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при виплаті в грудня 2019 року грошової компенсації за невикористані 46 днів щорічної відпустки, до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати не включено суми отриманої державним виконавцем винагороди відповідно до ст.13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Позивач вважає, що винагорода державного виконавця відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, а тому дії відповідача щодо її не включення до розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, просить визнати неправомірними.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29 жовтня 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області було подано відзив, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

13 листопада 2020 року позивачем подано заперечення на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Після з`ясування позиції позивача та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, наказом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 № 2274/1 ОСОБА_1 - старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області звільнено із займаної посади з 27.12.2019, у зв`язку з переведенням.

Відповідно до вищевказаного наказу, ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за не використані 46 днів щорічної відпустки.

Позивач вважає протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо виплати грошової компенсації без включення суми отриманої державним виконавцем винагороди в період з 2018 по 2019 рр. відповідно до ст.13 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідачем визнається, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, не була враховано винагорода державному виконавцю.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи, що його права щодо нарахування відпускних порушено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95).

Положеннями ст.2 Закону №108/95 передбачено, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 №202/98-ВР (далі - Закон №202/98) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, 2.2. фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Положеннями розділу III Порядку N 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Перелік виплат, які не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат, є вичерпним. Такий перелік на час спірних відносин не включав винагороду державного виконавця як таку, які не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат.

При цьому п.п.б п.4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі - Порядок №126).

Відповідно до п.2 Порядку, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 Порядку №126 встановлено, що у заяві про виплату винагороди державний виконавець визначає розрахунок розміру належної до виплати винагороди.

Згідно із п.14 цього Порядку погоджена керівником структурного підрозділу відповідного Головного територіального управління юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм.Києві та Севастополі, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, або керівником Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після погодження надсилається (подається) відповідному Головному територіальному управлінню юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі (уповноваженому структурному підрозділу Мін`юсту) та є підставою для видачі протягом п`яти робочих днів з дня отримання погодженої заяви відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.

Відповідно до п.16 Порядку №126 державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати.

Пунктом 17 Порядку №126 передбачено, що державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення.

Згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, винагорода державного виконавця включена до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2.1.1.1 "Заробітна плата".

Із аналізу вищенаведених норм випливає, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п.4 Порядку №100.

Суд зауважує, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям "додаткова заробітна плата" та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 по справі №814/564/16.

За таких умов відповідачем при виплаті грошової компенсації, позивачу, за невикористані 46 дні щорічної відпустки, до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати протиправно не включено суми отриманої державним виконавцем винагороди відповідно до ст.13 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного територіальне управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії (майдан Соборний, 1, Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити .

Визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції Житомирській області в особі ліквідаційної комісії при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 46 днів щорічної відпустки, щодо не включення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державний виконавцем винагороди.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції Житомирській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошової компенсації за невикористані 46 днів щорічної відпустки з урахуванням сум отриманої державним виконавцем винагороди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова