Рішення № 97587657, 09.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 р. Справа№200/3826/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши у письмовому порядку адміністративну справу

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради

до Краматорського міського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови відповідача від 22 березня 2021 року ВП № 18108457 про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради штрафу у розмірі 10 200,00 грн за не виконання виконавчого листа № 2а-41/2010, виданого Краматорським міським судом 17 лютого 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

24 березня 2021 року на адресу Управління надійшла постанова від 22 березня 2021 року ВП № 18108457 про накладення на Управління штрафу у розмірі 10 200,00 грн за невиконання виконавчого листа № 2а-41/2010, виданого 17 лютого 2010 року.

Позивач зазначає, що постанову Краматорського міського суду № 2а-41/2010 не було виконано у зв`язку і відсутністю фінансування виконання судових рішень, а тому відповідач не мав законних підстав для накладення на Управління штрафу, що підтверджується судовою практикою Верховного Суду.

Зауважує, що правління утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України основним принципом бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів, які використовуються тільки на цілі, які були визначені бюджетними призначеннями. Управління є неприбутковою державною установою, яка здійснює свої повноваження виключно у межах бюджетних асигнувань згідно видаткової частини державного бюджету і додаткового фінансування, в тому числі на виконання рішень судів та на сплату штрафу за невиконання рішень судів не має (а.с. 1-2, 15-16).

Ухвалою суду від 9 квітня 2021 року позов Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви (а.с. 9-10).

Ухвалою суду від 9 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21 травня 2021 року (а.с. 24-25).

21 травня 2021 року судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Не виконання рішення суду № 2а-41/2010, на переконання відповідача, мало місце в першу чергу у зв`язку із наявною бездіяльністю самого управління, яким не вчинялись ніякі дії для цього. Бюджетні кошти можуть виділятися установам тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, як це передбачено п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228. При цьому згідно п. 3 зазначеного Порядку, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією). Позивачем не надавались державному виконавцю докази на підтвердження відсутності вини управління у не виконанні судового рішення – в тому числі документи, які б свідчили про те, що УПСЗН вчинялись дії для виконання судового рішення як то копії кошторисів з фінансового забезпечення діяльності на 2010 – 2021 бюджетні роки, чи будь-які інші документи.

Зазначає, що позивач не звертався із заявами до суду про відстрочення виконання судового рішення чи його розстрочення, зміну порядку і способу його виконання, що мав би зробити, як би дійсно мав намір виконати судове рішення.

Щодо посилань позивача на те, що спірна постанова є незаконною у зв`язку із тим, що до її винесення ВДВС не приймались заходи примусового виконання судового рішення, передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі: звернення стягнення на кошти боржника, цінні папери, інше майно (майнові права), вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні та т.п., відповідач зазначив, що позивачем не прийнято до уваги, що у виконавчому провадженні № 18108457 виконується судове рішення, яке має не характер стягнення, а виключно зобов`язальний характер, і тому це рішення має виконуватись за правилами, встановленими ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», на виконання яких державним виконавцем неодноразово направлялись до УПСЗН вимоги про виконання судового рішення, а згодом приймались постанови про накладення штрафу, оскільки вимоги виявились неефективними та безрезультатними.

Стосовно пропуску (за твердженням позивача) строку винесення спірної постанови, відповідач зазначив, що то відповідно до ст.ст. 26, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії мають здійснюватись в рамках відкритого виконавчого провадження – з початку примусового виконання і до його закінчення. У свою чергу, підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені вичерпним переліком за ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», до цього часу не виникли (а.с. 30-34).

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 63).

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року позовну заяву позивача залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду належним чином оформленої позовної заяви (у кількості учасників справи) із зазначенням відповідача відповідно до приписів п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України (а.с. 68).

Ухвалою суду від 8 червня 2021 року вирішено продовжити розгляд справи (а.с. .

Ухвалою суду від 8 червня 2021 року змінено найменування відповідача у справі з «Краматорський міський відділ державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» на «Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)».

Ухвалою суду від 8 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене); датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, код ЄДРПОУ 25953617, місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, є органом місцевого самоврядування (а.с. 116).

Відповідач, Краматорський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34991191, місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 20, є органом державної влади (а.с. 59).

Як встановлено судом, Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 5 лютого 2010 року у справі № 2а\-41\2010 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області про перерахунок та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення, задоволено; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік на підставі ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат (з врахуванням неповно нарахованої йому у вказаній період щорічної допомоги в сумі 120 грн) в розмірі 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) грн (а.с. 60-62, 107).

17 лютого 2010 року на виконання зазначеної постанови Краматорським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 2а-41/2010 (а.с. 37, 78).

19 березня 2010 року головним державним виконавцем відділу ДВС Краматорського МУЮ на підставі заяви ОСОБА_1 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 18108457 на виконання виконавчого листа № 2а-41/2010, виданого Краматорським міським судом Донецької області 17 лютого 2010 року та постановлено боржнику добровільно виконати рішення суду у семиденний строк (а.с. 39, 79-80).

Судом встановлено, що протягом 2010 – 2021 років дане виконавче провадження постановами державних виконавцем неодноразово закривалось, виконавчий лист повертався без виконання, але судовими рішення ці постанови були скасовані і згодом виконавче провадження поновлювалось (відновлювалось) (а.с. а.с. 40-53, 81-99); останній раз постанова про відновлення виконавчого провадження № 18108457 була прийнята 26 січня 2021 року та направлена на адресу позивача (а.с. 51-53, 91-93).

1 лютого 2021 року на адресу позивача була направлена вимога № 18.13-8341/11 про виконання рішення Краматорського міського суду № 2а-41/2010 щодо перерахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік (а.с. 54, 95).

Листом від 16 лютого 2021 року (вих. № 29-01-14/1543) позивач повідомив відповідача про те, що до повноважень управління не належать функції нараховування та визначення розміру щорічної грошової соціальної допомоги до 5 травня, що виконати постанову відносно виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік неможливо у зв`язку із відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі (виконання рішень суду) та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні (а.с. 54-56, 96-98).

16 лютого 2021 року в межах ВП № 18108457 заступником начальника відділу Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Василенком В.О. прийнято постанову про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради в розмірі 5 100,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 57, 99).

22 березня 2021 року в межах ВП № 18108457 заступником начальника відділу Краматорський міський відділ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Василенком В.О. прийнято постанову про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради в розмірі 10 200,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с. 58).

Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 22 березня 2021 року в розмірі 10 200,00 грн позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 1 ст. 255 КАС України також встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.п. 1 та 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Частинами 1 та 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд вказує на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання рішення суду не може бути поставлено у залежність від наявності певних умов.

Постанова Краматорського міського суду Донецької області від 5 лютого 2010 року у справі № 2а\-41\2010 є безумовною та не містить жодних умов її виконання, будь то виділення необхідних коштів відповідачу тощо.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що з наданого Управлінням соціального захисту населення Краматорської міської ради на адресу відповідача листа від 16 лютого 2021 року (вих. № 29-01-14/1543) вбачається, що в обґрунтування неможливості виконати рішення суду у повному обсязі позивач посилається на бюджетні призначення на 2010 - 2021 роки, в яких відсутні кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. При цьому управлінням не надано жодних доказів в підтвердження відсутності таких коштів, також не зазначено про заходи, що вживалися для вирішення питання про виділення коштів та внесення відповідних змін до кошторису.

Крім цього суд зазначає, що державним виконавцем виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Краматорського міського суду від 5 лютого 2010 року було відкрито ще у березні 2010 року, отже постанова суду не виконується позивачем протягом 11 років, у зв`язку із чим такі дії, на переконання суду, порушують права ОСОБА_1 на соціальні гарантії, які затверджені Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути виконане Управлінням соціального захисту населення Краматорської міської ради.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 т. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24 липня 2003 року по справі "Рябих проти Росії" судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Так, у справі "Серінг проти Сполученого Королівства" від 7 липня 1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року вказав, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Європейський суд з прав людини у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти Українина голосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).

Варто також зауважити, що у справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа Сук проти України).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд робить висновок, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного, в даному разі, рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом № 1404-VIII. За таких умов, дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу узгоджуються із приписами норм Закону № 1404-VIII та визнаються судом як правомірні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач довів належними та достатніми доказами правомірність спірної постанови, отже, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Як слідує з приписів ст. 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 256, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грни - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна