Рішення № 97587618, 11.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 р. Справа№200/8824/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2020 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачеві як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання відповідача відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити позивачеві з 25 квітня 2019 року перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 25 квітня 2019 року до моменту здійснення перерахунку, а також виплачувати в подальшому.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що з 26 квітня 2019 року – з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р(П)/2019 позивач як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідом внаслідок цього, отримав право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у твердій сумі).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). В ухвалі суд зазначив, що питання дотримання строку звернення до суду та перевірки поважності причин його пропуску буде вирішено під час розгляду справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

19 листопада 2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в позові, посилаючи на те, що пенсія по інвалідності, призначена відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюється за формулою, передбаченою Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Також відповідач зазначає, що позивач отримує пенсію за віком, розмір якої більший, ніж розмір пенсії по інвалідності, визначений за формулою вказаного Порядку.

У відзиві відповідачем також було заявлено клопотання про зупинення провадження, проте на день прийняття рішення у справі вказані обставини відпали, тому підстав для задоволення клопотання немає.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 12 липня 1986 року по 10 серпня 1986 року як військовозобов`язаний був призваний на спеціальні військові збори та у складі військової частини № 54979 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 , архівною довідкою Міністерства оборони України від 11 липня 1997 року.

Позивач віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, яке пов`язано з Чорнобильською катастрофою.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком, призначеної на підставі пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 27 січня 2012 року.

17 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, обчисленої у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у твердій сумі).

Листом Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 березня 2020 року № 2760/03 позивача повідомлено, що у разі переведення його на пенсію по інвалідності за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то розмір його пенсії стане менше.

При цьому слід зазначити, що розрахунок такої пенсії наведено відповідачем за формулою, яка визначена пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 в редакції постанови від 26 червня 2019 року, яка набула чинності з 01 липня 2019 року.

При вирішенні, перш за все, питання щодо дотримання строку звернення до суду суд виходить з наступного.

При відкритті провадження суд повинен був враховувати правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18, згідно з якою при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у категорії справ щодо захисту соціальних прав слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.

Лист-відповідь Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області датовано 06 березня 2020 року.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем надано письмові пояснення про відсутність доказів на підтвердження дати отримання листа та додатково зазначено приблизну дату отримання поштою – кінець березня 2020 року.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі та витребування доказів направлення позивачеві листа-відповіді від 06 березня 2020 року з відомостями щодо дати отримання цього листа відповідачем витребувані докази не надано, оскільки лист направлявся простою кореспонденцією.

Тому суд виходить із загальноприйнятих строків доставки поштового відправлення. Нормативні строки пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» (без урахування вихідних днів поштових відділень) у межах області становлять Д+4, де Д – день подання відправлення для пересилання. Узгоджуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач повинен був отримати відповідь у березні 2020 року, а шестимісячний строк звернення до суду, обчислений з кінця березня, закінчився у кінці вересня 2020 року.

Позивач звернувся до суду згідно з відбитком поштового штампу на конверті 21 вересня 2020 року, тобто в межах встановленого строку.

За цих обставин суд дійшов висновку про непорушення позивачем строку звернення до суду, а тому слід відмовити у задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлення цього строку з підстав дотримання строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

При цьому абзацом 2 пункту 13 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV регламентовано, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

З аналізу наведених норм суд вбачає, що призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) не входить до правового регулювання Закону № 1058-IV і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачено статтею 59 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII в редакції Закону від 01 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019 щодо неконституційності словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, фактично змінено ці положення, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Тому з 26 квітня 2019 року – з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення позивач як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідом внаслідок цього, отримав право на обчислення пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

Слід звернути увагу, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII в редакції Рішення Конституційного Суду України від 26 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019 лише розширила перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, але не встановила новий розмір пенсії.

За змістом частини третьої статті 59 Закону № 796-XII обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до її вимог відбувається не автоматично, а за бажанням визначених осіб, тобто потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такий вид пенсії. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії за наведеною нормою.

Тому неправомірним є визначення позивачем позовних вимог з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 26 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019.

Позивач з 27 січня 2012 року, а отже станом на день звернення із заявою від 17 лютого 2020 року, отримував пенсію за віком, призначену згідно з частиною другою статті 114 Закону № 1058-IV. Ці обставини підтверджуються відомостями листа-відповіді відповідача від 06 березня 2020 року, відзиву на позовну заяву.

За змістом позову позивач щодо цієї обставини не обізнаний і вважає, що з 2009 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII на підставі судових рішень у справі № 2-а-77/09/0536. Оскільки судові рішення прийнято в часі раніше, ніж дата, зазначена відповідачем, то суд не приймає до уваги такі посилання позивача.

Така необізнаність пояснює незвернення позивача із заявою встановленого зразка про перехід з одного виду пенсії на іншій. З огляду на це суд вважає правомірним нездійснення відповідачем переходу із одного виду пенсії на іншій, оскільки така бездіяльність вчинена з дотриманням прав позивача - за результатами попереднього розрахунку встановлено, що розмір пенсії за віком, яку отримує позивач згідно з частиною другою статті 114 Закону № 1058-IV, є більшим, ніж розмір пенсії, визначений за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII.

Разом з тим зміст поданої заяви дозволяє чітко встановити бажання позивача щодо обчислення пенсії по інвалідності в п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, тобто в твердій сумі, у той час як відповідачем у листі-відповіді від 06 березня 2020 року зроблено розрахунок пенсії за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку № 1210. Саме ці обставини і є спірними.

Згідно зі штампом відповідача на копії заяви від 17 лютого 2020 року її отримано управлінням 25 лютого 2020 року.

Станом на цю дату чинною є норма частини третьої статті 54 Закону № 796-XII, яка підлягає сукупному застосуванню із частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

В Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 1210).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII.

Абзацом 1 пункту 9-1 Порядку № 1210 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року, яка набула чинності з 01 липня 2019 року, тобто після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 26 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019, визначено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за певною формулою […].

Слід звернути увагу, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року зміни до абзацу 1 пункту 9-1 Порядку № 1210 стосувались узгодження його змісту з новою редакцією частини третьої статті 59 Закону № 796-XII щодо розширення переліку категорій осіб, які мають право на отримання пенсії; обчислення пенсії за певною формулою передбачено і попередньою редакцією.

Отже, відсутні підстави для висновку, що законодавець запровадив розмір пенсії по інвалідності в твердих (абсолютних) числах й водночас відмовився й скасував розрахунок пенсії за формулою, передбаченою Порядком № 1210, з 26 квітня 2019 року.

Таким чином, здійснення відповідачем у листі-відповіді від 06 березня 2020 року розрахунку пенсії за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку № 1210, є правомірним, оскільки станом на день подання заяви необхідність його застосування визначена нормами законодавства, які є чинними; підстав для перерахунку пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, тобто в твердій сумі, немає, тому слід відмовити у позові.

Суд зазначає, що у разі виявлення позивачем бажання все ж таки перейти на пенсію по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, то слід падати нову заяву встановленої форми, оскільки заява від 17 лютого 2020 року вичерпала свою зобов`язальну дію. Обчислення нової пенсії підлягає з дати звернення із заявою.

При аналізі та застосуванні наведених положень судом враховано правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 20 травня 2020 року та постанові від 21 квітня 2021 року, прийнятих у зразковій адміністративній справі № 520/12609/19.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення певних дій відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська