Рішення № 97587595, 19.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р. Справа№200/340/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат позивачу, з листопада 2017 року;

- зобов`язати відповідача поновити позивачу, виплату раніше призначеної пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, з листопада 2017 року, зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з липня 2014 року вона перебуває на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області згідно електронної пенсійної справи, як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З цього часу відповідачем були нараховані належні до виплати суми пенсії на її картковий рахунок, відкритий в AT «Ощадбанк».

Позивач зазначає, що в грудні 2017 року, без попередження та будь-яких пояснень, відповідач припинив виплату пенсії, рішення про зупинення виплати пенсії Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області їй не надавав.

Вказує, що 08 грудня 2020 року вона звернулась до відповідача із запитом щодо підстав припинення їй виплати пенсії та в грудні 2020 року отримала відповідь № 0582-02-8/8091 від 18.12.2020 року, в якій відповідач повідомив, що їй було відмовлено в призначенні соціальних виплат, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушує вимоги Конституції України та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі – Закон № 1207-VII), постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб” (далі - Постанова КМУ № 509), від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі - Постанова КМУ № 637), від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі - Постанова КМУ № 365), тощо.

Відповідач зазначив, що 01.12.2017 року виплату пенсії позивачу було припинено рішенням № 187216 від 23.11.2017 року до з`ясування фактичного місця проживання на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат № 39 від 16.11.2017 року.

22.12.2017 року позивач звернулась до Торецького ОУПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії № 3755, надавши копію довідки від 04 липня 2016 року № 1421017638 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи щодо себе та копію довідки щодо її сина ОСОБА_2 від 04.07.2016 року № 1421017637.

Рішенням № 192005 від 18.01.2017 року до з`ясування фактичного місця проживання, на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат № 2 від 12.01.2018 року у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

07.09.2018 року позивач повторно звернулась до Торецького ОУПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії № 3755, надавши копію довідки від 04 липня 2016 року № 1421017638 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи щодо себе та копію довідки щодо її сина ОСОБА_2 від 04.07.2016 року № 1421017637.

Рішенням № 192005 від 15.10.2018 року до з`ясування фактичного місця проживання, на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат № 39 від 12.10.2018 року, у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Відповідач зазначив, що відповідно до Протоколу № 39 від 12.10.2018 року засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні соціальних виплат, а припинено соціальні виплати згідно п. 12 вказаного Порядку внутрішньо переміщеній особі на підставі того, що згідно з актами обстеження матеріально- побутових умов сім`ї вона була відсутня за фактичним місцем проживання/перебування, яке зазначене у заяві про призначення (відновлення) соціальних виплат та яка не з`явилась протягом трьох робочих днів з дати складення акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Також зазначив, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365», суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органах, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.

До теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 досяг повноліття.

З 01.08.2020 року виплату пенсії йому припинено. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 досяг повноліття та йому треба особисто звернутись із заявою про поновлення виплати пенсії, надавши при цьому усі необхідні документи.

Крім цього, відповідач вказав на те, що позовна вимога позивача про стягнення суми компенсації втрати частини доходів є передчасною, оскільки право позивача щодо її отримання може бути порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року суд вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання у даній справі на 09 березня 2021 року та витребував у позивача: докази на підтвердження того що її син ОСОБА_2 , починаючи з 07.07.2020 року та станом на момент розгляду даної справи навчався та навчається за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, професійно-технічних чи вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) або став особою з інвалідністю до досягнення 18 років.

09 березня 2021 року підготовче засідання було відкладено на 29 березня 2021 року.

29 березня 2021 року підготовче засідання було відкладено на 19 квітня 2021 року.

31 березня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2021 року позивач на електрону адресу суду надала довідку Автомобільно-дорожнього інституту Донецького національного технічного університету щодо навчання ОСОБА_2 на очній формі з 01.09.2020 року по 30.06.2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/340/21-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 травня 2021 року.

Представники сторін у судове засідання призначене на 29 березня 2021 року не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи, у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19 липня 2002 року (а.с. 10, 11).

Відповідач, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідними довідками управління соціального захисту населення від 04.07.2006 року № 1421017637 та № 1421017638 (а.с. 12), згідно з якими постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 і перемістились та зареєструвались за адресою:

АДРЕСА_2 включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку відповідача та отримувала пенсію у разі втрати годувальника на свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2017 року по 31.07.2020 року, що підтверджується матеріалами пенсійною справи, пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 та розпорядженням УПФУ в м. Дзержинську Донецької області (а.с. 15, 38-62).

23 листопада 2017 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято рішення про припинення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 01.12.2017 року до з`ясування фактичного місця проживання на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат № 39 від 16.11.2017 року (а.с. 39).

22 грудня 2017 року позивач звернулась до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3755 про поновлення виплати пенсії, надавши копію довідки від 04 липня 2016 року № 1421017638 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи щодо себе та копію довідки щодо її сина ОСОБА_2 від 04.07.2016 року № 1421017637 (а.с. 40-41).

Рішенням № 192005 від 18.01.2017 року припинено виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі, на підставі п. 1 Витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.01.2018 року № 2 та відмовлено у відновленні пенсії, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування (а.с. 42).

07.09.2018 року позивач повторно звернулась до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії № 2607, надавши копію довідки від 04 липня 2016 року № 1421017638 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи щодо себе та копію довідки щодо її сина ОСОБА_2 від 04.07.2016 року № 1421017637 (а.с. 43-44).

Рішенням № 192005 від 15.10.2018 року було відмовлено у поновленні виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі, на підставі п. 1 Витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.10.2018 року № 39 та відмовлено у відновленні соціальних виплат, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування (а.с. 45).

08 грудня 2020 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, відповідно до якого просила надати письмові роз`яснення, щодо підстав припинення ОСОБА_1 виплати пенсії, з посиланням на діючи законодавчі акти, що регулюють порядок призначення допомоги та підстави в припиненні її виплати (а.с. 16).

На письмовий запит представника позивача, відповідач, листом № 0582-02-8/8091 від 18.12.2020 року повідомив, що згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат №39 від 16.11.2017 року, було відмовлено в призначені соціальних виплат ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Таким чином, рішенням №187216 від 23.11.2017 року вирішено припинити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.12.2017 року. Рішення було надіслано заявниці на адресу її фактичного місця проживання 27.11.2017 року.

У зазначеному рішенні вказав, що 22.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, надавши свою довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1421017638 від 04.07.2016 року та довідку ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1421017637 від 04.07.2016 року. Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат №2 від 12.01.2018 року, було відмовлено в призначені соціальних виплат ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування. Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат №3 від 19.01.2018 року, було відмовлено в призначені соціальних виплат ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Таким чином, рішенням №192005 від 18.01.2018 року вирішено відмовити у відновленні пенсії ОСОБА_1 . Рішення було надіслано заявниці на адресу її фактичного місця проживання 24.01.2018 року.

У зазначеному рішенні зазначив, що 07.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, надавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1421017638 від 04.07.2016 року та довідку ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1421017637 від 04.07.2016 року. Згідно витягу з протоколу №39 від 12.10.2018 року засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відсутні за фактичним місцем проживання під час перевірки. Рішенням №192005 від 15.10.2018 року вирішено відмовити у відновленні пенсії ОСОБА_1 (а.с. 17-18).

Згідно довідки Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області “Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії” судом встановлено, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу з грудня 2017 року, а нарахування за період з грудня 2017 року по липень 2020 року здійснювалось (а.с. 54).

Відповідач факт припинення виплати пенсії позивачу з грудня 2017 року по серпень 2020 року не заперечує.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18) про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі було прийнято рішення від 03 травня 2018 року (залишене без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04.09.18 р.).

Як зазначено у вказаному рішенні, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Відповідно до вказаного рішення висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату пенсії такої пенсії їм припинено за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.

Таким чином, враховуючи вказані ознаки та їх наявність у адміністративній справі № 200/340/21-а, судом встановлено, що дана справа є типовою та такою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18)

Суд зазначає, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, абз. 10 ч. 2 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються […] порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначені статтею 49 Закону № 1058.

Згідно вказаної норми виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відсутність обставин, вказаних у п. п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 49 Закону № 1058 щодо позивача відповідачем не заперечується.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що виплата пенсії позивачу була припинена, з грудня 2017 року.

Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а саме, п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."

За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України.

Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706).

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Доказів скасування дії довідок про взяття позивача та її сина на облік внутрішньо переміщеної особи від 04 липня 2016 року № 1421017637, № 1421017638 (а.с. 12) та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд, з урахуванням положень ч.2 ст. 2 КАС України, встановив, що відповідач, не виплативши позивачу пенсію за період з 01 грудня 2017 року діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача щодо неможливості виплати пенсії за минулий період з огляду на те, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на цей час ще не прийнятий, суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05 листопада 2014 року № 637 доповнено абзацом 20 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року, за змістом якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок прийняття вказаної норми Кабінетом Міністрів України не тільки фактично зупинено виплату громадянам України пенсійних виплат на невизначений період часу, а й змінено строк виплати пенсій, регламентований частиною першою статті 47 Закону № 1058.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.

Отже, приписи абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року) не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, оскільки не відповідають частині першій статті 47 Закону № 1058.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, виплату пенсії позивачу має бути відновлено з моменту припинення її виплати.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача.

Дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.

Згідно ч. 2ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2статті 245 КАС Україниу разі задоволеня позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить законуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Як встановлено судом раніше, відповідачем були прийняті рішення № 187216 від 23.11.2017 року, № 192005 від 18.01.2018 року, № 192005 від 15.10.2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (а.с. 19-21).

Суд зазначає, що дії відповідача самі по собі не порушують прав позивача, оскільки вони виражені у вищевказаних конкретних рішеннях суб`єкта владних повноважень, які визнані судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що є належним та достатнім способом захисту та відновлення порушеного права позивача.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 досяг повноліття і з 01.08.2020 року виплату пенсії йому припинено.

У досліджених судом рішеннях Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 187216 від 23.11.2017 року, № 192005 від 18.01.2018 року, № 192005 від 15.10.2018 року, які визначено судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню, відсутня така підстава чи мотивування їх прийняття, як досягнення 18 років особою, на яку призначено пенсію, що позбавляє відповідача права посилатись на цю обставину.

Жодних рішень про припинення виплати пенсії саме з вказаних підстав, відповідачем суду не надано та встановлення вказаної обставини не входить до предмету доказування у даній справі про визнання протиправними дій відповідача про припинення виплати пенсії позивачу у зв`язку із її фактичною відсутністю за місцем проживання.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, з 01 листопада 2017 року.

Проте, як було встановлено судом згідно Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області “Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії” судом встановлено, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу з грудня 2017 року, а не з листопада 2017 року, як вказує позивач.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов частково, шляхом визнання протиправними та скасування рішень відповідача № 187216 від 23.11.2017 року, № 192005 від 18.01.2018 року, № 192005 від 15.10.2018 року та зобов`язання відповідача з грудня 2017 року поновити виплату призначеної позивачу пенсії та здійснити виплату заборгованості з пенсії позивачу з 01 грудня 2017 року.

Стосовно позовних вимог у частині зобов`язання здійснити виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішеня про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити пенвні дії.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає за необхідне застосувати до спірних у даній справі правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 14.05.19 р. у справі № 487/6312/16-а.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Як встановлено судом у даній справі відповідачем допущено затримку у виплаті позивачу пенсії з грудня 2017 року.

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 року (№523/1124/17) та від 03.07.2018 року (справа № 521/940/17).

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо виплати компенсації позивачу є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.

Однак, частиною 2 статті 46 Закону №1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Приймаючи до уваги вказану норму закону, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Врахувавши висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18), керуючись Конституцією України, Законами України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Про судовий збір, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 187216 від 23.11.2017 року, № 192005 від 18.01.2018 року, № 192005 від 15.10.2018 року.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200) з грудня 2017 року поновити виплату призначеної ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) пенсій та виплатити їй заборгованість з пенсії з 01 грудня 2017 року, зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200).

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Повне судове рішення складене 19 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч