Рішення № 97587584, 11.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 р. Справа№200/4033/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування вимог від 07.02.2019 року № Ф-1357-17 та від 10.05.2019 року № Ф-1357-17 на загальну суму 61744,06 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування вимог від 07.02.2019 року № Ф-1357-17 та від 10.05.2019 року № Ф-1357-17 на загальну суму 61744,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 березня 2021 року позивач отримав копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області № Ф-1353-17 від 07.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Донецькій області заборгованості в розмірі 29494,94 грн., з яких 28578,52 грн. – недоїмка, 439, 00 грн. – штрафи, 476,52 грн. – пеня та копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Донецькій області № 1353-17 від 10.05.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Донецькій області заборгованості в розмірі 32249,12 грн., (з яких 31332,70 грн. – недоїмка; 439,90 грн. – штрафи, 476, 52 грн. – пеня.

Позивач вважає, що вказані вимоги прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню. Просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1353-17 від 07.02.2019 року та визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1353-17 від 10.05.2019 року.

13 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

27 квітня 2021 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що спірна вимога сформована контролюючим органом в межах його компетенції на підставі звітів, самостійно розрахованих та поданих відповідно до спеціальних положень Закону України № 2464-VI.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області в період з 24.11.2011 року по 31.03.2021 року як фізична особа – підприємець (основний вид діяльності за кодом КВЕД 93.29 «організування інших видів відпочинку та розваг»). 31 березня 2021 року позивач припинив свою підприємницьку діяльність про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

30 березня 2021 року позивач отримав копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області № Ф-1353-17 від 07.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Донецькій області заборгованості в розмірі 29494,94 грн., з яких 28578,52 грн. – недоїмка, 439, 00 грн. – штрафи, 476,52 грн. – пеня та копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Донецькій області № 1353-17 від 10.05.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Донецькій області заборгованості в розмірі 32249,12 грн., (з яких 31332,70 грн. – недоїмка; 439,90 грн. – штрафи, 476, 52 грн. – пеня.

Спірним питання даної справи є правомірність винесення вищезазначених вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на те, що при розгляді даної справи, суд керуються нормативними актами, що діяли на момент прийняття спірних вимог.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року № 406-VII до Закону № 2464 та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 5 та 7 статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Стаття 25 Закону № 2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом частини 10 статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464 та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13.03.2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції – територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14.04.2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону № 2464 обов`язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Місце знаходження позивача м. Маріуполь Донецької області, також позивач перебував на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводиться АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Маріуполь Донецької області.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 року.

В подальшому зазначені розпорядження втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», додатком до якого м. Маріуполь Донецької області віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО.

Тобто, місцезнаходження позивача та контролюючого органу на обліку якого перебував позивач є територія визначена переліком, зазначеним статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464, у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 01.08.2018 року справа № 805/1430/17-а, адміністративне провадження № К/9901/29811/18 та у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) постанова Верховного суду 30.03.2018 року.

Суд зауважує, що на час виникнення спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.

Отже, на час проведення АТО штрафні санкції неустойка та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску до позивача не можуть бути застосовані.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем були прийняті спірні вимоги протиправно та без врахування законодавства, яке діяльно до момент прийняття спірних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимог від 07.02.2019 року № Ф-1357-17 та від 10.05.2019 року № Ф-1357-17 на загальну суму 61744,06 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (платіжне доручення № 6543996 від 05.04.2021 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування вимог від 07.02.2019 року № Ф-1357-17 та від 10.05.2019 року № Ф-1357-17 на загальну суму 61744,06 грн. – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1353-17 від 07.02.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1353-17 від 10.05.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко