Рішення № 97587501, 10.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 р. Справа№200/5736/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) про

визнання протиправними дій щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам;

зобов`язання виплатити заборгованість з пенсії за віком з квітня 2017 по березень 2019 у розмірі 54050,92 грн. на загальних підставах, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, відповідачем протиправно застосував до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Ухвалою суду від 14.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду провадження справі відкрито; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, позивачу поновлено строк звернення до суду із даним позовом та відстрочено сплату судового збору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, у якому не здійснення виплати пенсії позивачу обґрунтовує, фактичною відсутністю коштів.

Суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є отримувачем пенсії та перебуває на обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду копії документів за наступним переліком: паспорта громадянина України НОМЕР_2 ; довідки РНОКПП НОМЕР_1 ; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.10.2015 №5210.

Листом Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.04.2021 позивачці повідомлено, що заборгованість з пенсійних виплат за період з 04.2017 по 03.2019, з урахуванням підвищення пенсії складає 54 050,92 грн.

Відповідачем у відзиві зазначено, що пенсію ОСОБА_1 отримувала по березень 2017 року, у квітні 2017 року Мангушським ОУ ПФУ від СБУ було отримано Інформацію про повернення позивачки, яка є внутрішньо переміщеною особою, на тимчасово окуповану територію України, що відповідно до пп. 1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого Постановою КМУ N 365 (Постанова N 365), є підставою для припинення виплати пенсії.

Згідно витягу з пенсійної справи, що наданий відповідачем борг за період з 01.04.2017 по 31.03.2019 у сумі 54 050,92 грн. нараховано, але не виплачено.

Вищевказані факти не заперечується сторонами та підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи. Спору відносно розміру нарахованої заборгованості з виплати пенсії між сторонами немає.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, їх поновлення та порядок виплати, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Положеннями статей 46 та 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, порядок виплати пенсії регулюється Законом та передбачає регулярну виплату пенсії, щомісячно.

Разом з тим, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилається на Постанову КМУ №788, якою внесено зміни до Постанови КМУ від 05.11.2014 року №637, а саме: «суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ».

Надаючи оцінку даним твердженням відповідача, суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України» це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому в даному випадку, на думку суду, підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що жодних змін у Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, відсутність встановленого КМУ порядку не виключає та не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання гарантованого пенсійного забезпечення.

Також, суд звертає увагу, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

З огляду на викладене, позов належить задовольнити, лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім для ефективного судового захисту, а саме визнати протиправними дії відповідача, які полягали у безпідставній не виплаті заборгованості з пенсії та зобов`язання відповідача виплатити позивачці нараховану пенсію в розмірі 54 050,92 грн.

Щодо визнання протиправними дій, щодо застосування до пенсії позивача законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо перемішщеним особам та зобов`язання відповідача провести виплату заборгованості без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо перемішщеним особам, суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, як встановлено матеріалами справи позивач зареєстрований у АДРЕСА_3 , має статус внутрішньо переміщеної особи (довідка від 15.10.2015 №5210) та перебуває на обліку відповідача, як внутрішньо переміщена особа.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені суми пенсії, починаючи, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату призначеної пенсії за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, вона має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої їй пенсії, без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд зазначає, що сума судового збору за розгляд вказаної заяви повинна складати 908,00 грн. Відповідно до квитації позивачем сплачено судовий збір 2 270,00 грн.

Відповідно суд роз`яснює, позивачу про право звернення до суду із клопотанням щодо повернення надміру сплаченої суми судового збору, як передбачено п.1 ч. ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул.Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) про визнання протиправними дій щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; зобов`язання виплатити заборгованість з пенсії за віком з квітня 2017 по березень 2019 у розмірі 54050,92 грн. на загальних підставах, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.04.2017 по 31.03.2019 включно у розмірі 54 050,92 грн.

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул.Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) виплатити заборгованість з пенсії за віком ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з квітня 2017 по березень 2019 у розмірі 54 050,92 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення суду складено 10 червня 2021 року.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Аканов