Ухвала суду № 97587447, 11.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2021 року Справа №160/15363/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/15363/20, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у повідомленні про відмову в перерахунку пенсії від 08.05.2020 року №6400-0319-8/25390 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генеральної прокуратури від 30 квітня 2020 р. №21-871 про заробітну плату, з урахуванням підвищення посадового окладу прокурора відділу у розмірі 90% з 05.05.2020 р. на підставі ч.ч.2, 3, 4, 13 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 р.), без обмеження максимального розміру пенсії;

- присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі № 160/15363/20 – повернуто.

До суду 02.06.2021 року від позивача надійшла заява, в якій він просить зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення суду від 18.12.2020 року у справі №160/15363/20 в частині виплати заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунком пенсії із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генеральної прокуратури від 30 квітня 2020 року №21-871 про заробітну плату, з урахуванням підвищення посадового окладу прокурора відділу у розмірі 90% з 05.05.2020 р. на підставі ч.ч.2, 3, 4, 13 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Вказана заява мотивована тим, що рішення суду від 18.12.2020 року виконано Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області частково, а саме відповідачем, здійснено перерахунок пенсії із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генеральної прокуратури від 30 квітня 2020 р. №21-871 про заробітну плату, з урахуванням підвищення посадового окладу прокурора відділу у розмірі 90% з 05.05.2020 р. на підставі ч.ч.2, 3, 4, 13 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 р.). без обмеження максимального розміру пенсії. Однак, виплату перерахованої пенсії здійснено не в повному обсязі, тобто не з дати її перерахування, а тому заборгованість, яка виникла у зв`язку з перерахунком, по даний час не виплачена.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18) зазначено, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.

Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

При цьому, матеріали даної справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що на теперішній час ним не отриманий виконавчий лист в частині зобов`язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генеральної прокуратури від 30 квітня 2020 р. №21-871 про заробітну плату, з урахуванням підвищення посадового окладу прокурора відділу у розмірі 90% з 05.05.2020 р. на підставі ч.ч.2, 3, 4, 13 та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 р.), без обмеження максимального розміру пенсії.

Так, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно відповідачів до правоохоронних органів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/15363/20, оскільки вона подана передчасно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/15363/20 – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма