Рішення № 97587304, 13.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Справа № 160/1757/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Колінько Н.О. Волошина В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006971306 та №0006981306 від 08.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, є безпідставним та суперечить діючому податковому законодавству, а тому підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкова діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому, здійснено заміну первинного відповідача на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з іншим кодом ЄДРПОУ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзної перевірку Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

абз.г) п. 198.5, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1190950 грн., у тому числі за червень 2018 року на суму 900501 грн., за серпень 2018 року на суму 290449 грн.; завищено розмір від`ємного значення ПДВ у сумі 50175 грн. за грудень 2018 року;

п.201.10 ст.201 ПКУ, в частині порушення строків реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, що передбачає відповідальність згідно п. 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ;

п.п.170.1.1 п. 170.1 ст.170, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, донараховано ФГ «Агрофірма «Віктор» при не вірному визначенні об`єкту оподаткування податком нарахованих (виплачених) доходів фізичним особам від надання паїв в оренду, чим занижено податок на доходи фізичних осіб у періоді 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 112344,08 грн., у тому числі по періодах: 2016 рік на суму 40302,40 грн., 2017 рік на суму 36672,47 грн., 2018 рік на суму 35 369,21 грн.;

п.163.1 ст.163, п.п.170.1.1 п.170.1 ст.170, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288, п.п.1.1. п.16-1 підрозділ 10, розд. XX ПК України донараховано ФГ «Агрофірма «Віктор» при не вірному визначенні об`єкту оподаткування податком нарахованих (виплачених) доходів фізичним особам від надання паїв в оренду, чим занижено військовий збір у періоді 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 9362,00 грн., у тому числі по періодах: 2016 рік на суму 3358,53 грн., 2017 рік на суму 3053,03 грн., 2018 рік на суму 2947,44 грн.;

п.п.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділ 10, розд. XX Перехідних положень ПК України несплати у строки, визначені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (несвоєчасне перерахування) податкового зобов`язання по військовому збору в сумі 65176,13 грн.;

абз. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України, р.ІІІ Порядку заповнення та подання податкового розрахунку за формою 1ДФ затвердженого Наказом МФУ від 30.01.15 року № 4, до податкових розрахунків за формою 1ДФ за період з I-IV кварталу 2016 р., I-IV квартали 2017 р., I-IV квартали 2018 року не включено суми доходів виплачені фізичним особам-підприємцям за надані товари (роботи послуги) не вірно відображені суми нарахованого (виплаченого) доходу та утриманого (перерахованого) податку на доходи фізичних осіб за оренду паїв за ознакою доходу 106, які були перераховані (виплачені) у періоді 01.01 2016 року по 31.12.2018 р.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті, ФГ «Агрофірма «Віктор» були подані заперечення до акту від 09.09.2019 року № 55/04-36-05-16/21895248.

Відповідачем, за результатами розгляду заперечення на акт від 09.09.2019 року, призначена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Агрофірма «Віктор».

За результатами позапланової перевірки складено Акт від 01.11.2019 року №50582/04-36-05-161/21895248 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Агрофірма «Віктор» з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами позапланової перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в Акті від 01.11.2019 року дійшло висновку про порушення ФГ «Агрофірма «Віктор»:

п.п.164.2.5 п. 164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.І68.1.1 п.168 ст.168, п.п.170.1.1 п. 170.1 ст.170, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, донараховано ФГ «Агрофірма «Віктор» при не вірному визначенні об`єкту оподаткування податком нарахованих (виплачених) доходів фізичним особам від надання паїв в оренду, чим занижено податок на доходи фізичних осіб (надалі також ПДФО) у періоді 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 112344,08 грн., у тому числі по періодах: 2016 рік на суму 40302,40 грн., 2017 рік на суму 36672,47 грн., 2018 рік на суму 35 369,21 грн.;

п.163.1 ст.163, п.п.170.1.1 п. 170.1 ст.170, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288, п.п.1.1. п. 16-1 підрозділ 10, розд. XX ПК України донараховано ФГ «Агрофірма «Віктор» при не вірному визначенні об`єкту оподаткування податком нарахованих (виплачених) доходів фізичним особам від надання паїв в оренду, чим занижено військовий збір (надалі також - ВЗ) у періоді 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 9362,00 грн., у тому числі по періодах: 2016 рік на суму 3358,53 грн., 2017 рік на суму 3053,03 грн., 2018 рік на суму 2947,44 грн.

На підставі акту від 09.09.2019 року № 55/04-36-05-16/21895248 Головним управлінням ДІІС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення- рішення від 08.11.2019 року:

№ 0006971306 яким визначено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 167282,83 грн., з якої: 112344,08 грн. - сума збільшення податкового зобов`язання; 54938,75 грн. - штрафні санкції;

№ 0006981306 яким визначено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 62822,33 грн., з якої: 9362,00 грн. - сума збільшення податкового зобов`язання; 53460,33 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, визначаючи об`єкт оподаткування Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було взято до уваги площі земельних ділянок (як то: 5,37 га, 6,37 га, 8,59 га), які зазначені в договорах оренди, та Довідки № 27-4-0.28-226/102-19 від 30.09.2019 р. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Відділу у Васильківському районі із зазначенням нормативних грошових оцінок земельної частки (паю).

Так, Відповідач вираховував вартість 1 га земельної ділянки за певний період, шляхом розділення вартості частки (паю) (як то: 5,37 га, 6,37 га, 8,59 га), яка зазначена в Довідці, на площу частки (паю) з урахуванням коефіцієнту індексації; наступним кроком, до площ земельних ділянок (паїв), зазначених в договорах Оренди, які перевищували площу земельної частки (паю) в Довідках, додавали різницю та донараховували розмір доходів фізичних осіб від оренди земельних ділянок (паїв).

Сторони визнали той факт, що позивач орендує земельні ділянки приватної власності у фізичних осіб-орендарів.

Як слідує із Постанови КМУ "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 31.10.2011р. № 1185, її дія поширюється лише щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із п.1 цієї Методики, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, саме зміст правочину, який вчиняється стосовно земельної ділянки, є основою для визначення виду грошової оцінки землі.

При цьому, слід зауважити, що законодавець чітко встановив, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується виключно нормативно-грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно ж земель приватної власності таку норму не передбачено, як не передбачено і мінімальної суми орендного платежу.

Отже, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності може базуватися на інших видах грошової оцінки земельних ділянок, а не тільки на нормативній грошовій оцінці.

Що стосується посилань відповідача на п.1 Указу Президента від 02.02.2002р. №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", суд зазначає, що цим Указом встановлено, що плата за оренду земельних ділянок сільгосппризначення, земельних часток (паїв) встановлюється в розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), а про обов`язкове ж застосування нормативної грошової оцінки для визначення такої вартості в даному Указі нічого не зазначається.

При цьому, слід відмітити, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 25.06.2011р. по справі №6-17цс11 та від 06.04.2016р. по справі №3-130гсІ6.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи у судовому засіданні позивачем взяті в оренду земельні ділянки (колишні паї) у фізичних осіб для вирощування сільгоспкультур, за що громадянам нараховувалась та виплачувалась орендна плата, розмір орендної плати узгоджений договорами оренди у фіксованому розмірі.

Отже, за таких обставин, оскільки, орендна плата за ділянки, які знаходяться в приватній власності, не є податком, її розмір не регулюється нормами ПКУ.

Так, до переліку загальнодержавних податків в силу п. 14.1.136, п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України належить орендна плата лише за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, при обчисленні орендної плати за земельні ділянки приватної власності будь-які підстави для обов`язкового застосування коефіцієнту, передбаченого Постановою КМУ від 31.10.2011р. №1185 відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.06.2018р. у справі № 813/3819/17.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Також до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПК України, тобто, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПК України. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем утримувався податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми доходів у вигляді орендної плати, яка була передбачена договорами оренди з власниками земельних ділянок, і яка фактично була виплачена власникам земельних ділянок. Натомість ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що сума доходів, які виплачувались громадянам, є заниженою, розраховує орендну плату самостійно в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням у тому числі коефіцієнтів діючими впродовж 2016-2018 років.

Відповідно до статті 163 ПК України об`єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про те, що для того, щоб утримати з доходу податок на доходи фізичних осіб обов`язковим є нарахування (виплата, надання) такого доходу.

Разом із тим, судом встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснило донарахування податку на доходи фізичних осіб з доходу, який не був нарахований та виплачений орендарем.

За таких обставин суд погоджується із позивачем, що за відсутності об`єкта оподаткування (доходу) немає передбачених ПК України підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, військового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.07.2018р. у справі № 821/1316/17.

Таким чином, суд визнає протиправним та скасовує №0006971306 від 08.11.2019 року.

Щодо визначення суми грошового зобов`язання з військового збору, то суд зазначає, що він є суміжним із заниженням податку на доходи з фізичних осіб, відтак із підстав, викладених вище суд скасовує податкове повідомлення-рішення №0006981306 від 08.11.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позов слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2019 року №0006971306 та №0006981306, які прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 3451,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Єфанова