Ухвала суду № 97587270, 09.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 червня 2021 року Справа №160/9406/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/9406/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровський окружний адміністративний суду від 10.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області від 19.06.2020 №1818. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, на підставі виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Довідки від 19.06.2020 №1818 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, із визначеними такою довідкою складовими грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду набрало законної сили 11.12.2020 та позивачу видано виконавчі листи.

Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 382 КАС України, яка обґрунтована тим, що станом на дату подання заяви донарахована сума пенсії не виплачена, тобто судове рішення у даній справі до теперішнього часу не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 призначено розгляд заяви позивача в порядку письмового провадження.

Від відповідача 07.06.2021 надійшли пояснення щодо виконання рішення суду, в яких зазначено, що з 01.03.2021 ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у розмірі 13 598,55грн. Доплата за період з 05.03.2019 по 28.05.2021 у розмірі 102 388,76 грн. буде здійснена після виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 23.03.2021 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/9406/20 закінчено. В постанові зазначено, що державним виконавцем направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (частини 2, 3 статті 382 КАС України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України» (заява №7321/05 та 107 інших заяв), «Робота та інші проти України» (заява № 7158/04 та 88 інших заяв), «Варава та інші проти України» (заява № 12405/06 та 118 інших заяв), «ПМП «Фея» та інші проти України» (заява № 27617/06 та 126 інших заяв), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Крім того, за правилами статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наведена норма кореспондується із положеннями статті 370 КАС України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

Суд зазначає, що загальний порядок виконання судових рішень, який встановлено Законом України «Про виконавче провадження», не позбавляє суд права встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно доплати за період з 05.03.2019 по 28.05.2021 в сумі 102388,76 грн. відповідач повідомив, що її буде проведено після виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Вказані обставини свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яке підлягає обов`язковому виконанню фактично залишається бездієвим для позивача, оскільки не виконується відповідачем в частині виплати доплат з 05.03.2019 по 28.05.2021.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем вживалися можливі заходи з метою виконання судового рішення в цій частині, зокрема звернення/запити до розпорядника коштів вищого рівня, яким є Пенсійний фонд України щодо отримання коштів.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах №826/11347/14 та №800/592/17, суд доходить висновку, що КАС України, в редакції, що застосовується з 15.12.2017, не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 КАС України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17.

З системного аналізу матеріалів справи та доводів позивача, суд вважає правомірним встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати звіт у місячний строк про виконання рішення суду від 10.11.2020 у справі №160/9406/20 із підтверджуючими доказами щодо виконання рішення суду, з моменту набрання цією ухвалою законної сили.

Суд зазначає, що передумовою для накладення на керівника органу штрафу за невиконання рішення суду є встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд попереджає відповідача, що у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання судового рішення або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними, суд має застосувати заходи судового контролю, в тому числі накладення штрафу саме на керівника органу, на якого покладено обов`язок виконати рішення суду.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін (ч.4 ст.382 КАС України).

Керуючись статтями 14, 243, 248, 294, 370, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/9406/20 - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у місячний строк, з дати набрання цією ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 10.11.2020 у справі №160/94006/20 із підтверджуючими доказами щодо виконання рішення у справі.

Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя О.В. Маковська