Ухвала суду № 97587261, 08.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 червня 2021 року Справа № 160/2214/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у підготовчому засіданні в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/2214/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1: Офісу Генерального прокурора, відповідача 2: Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), відповідача 3: Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19.11.2020 № 80 про неуспішне проходження прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1093к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області прокуратури та органів прокуратури з 31.12.2020;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована протиправністю оскаржуваного рішення та незаконністю звільнення позивача із займаної посади прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2214/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Так, на виконання вказаної ухвали, 15 березня 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання та докази усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 19 лютого 2021 року, зокрема, квитанція про сплату судового збору та уточнена позовна заява, в якій відповідачами зазначено - відповідач 1: Третя кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), відповідач 2: Дніпропетровська обласна прокуратура, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19.11.2020 № 80 про неуспішне проходження прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1093к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області прокуратури та органів прокуратури з 31.12.2020;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за даним позовом, розгляд справи призначено в порядку загального провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 р. залучено до участі у справі співвідповідача Офіс Генерального прокурора, якому встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

25 травня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі №160/2214/21 до вирішення в порядку конституційного провадження справи №1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (зі змінами).

В обґрунтування даного клопотання заявник зазначив, що правовідносини щодо звільнення позивача пов`язані з реалізацією реформи органів прокуратури, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.0.2019 р. № 113-ІХ (із змінами). У відповідності до змісту пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» суттєво розширено підстави для звільнення з органів прокуратури. На реалізацію Закону № 113-ІХ, Генеральним прокурором 03.10.2019 було видано наказ № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. 19.11.2020 рішенням Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) зазначено про неуспішне проходження прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Однією з позовних вимог – є визнання протиправним та скасування цього рішення; другою позовною вимогою – є визнання протиправним та скасування наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1093 к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». На офіційному сайті Конституційного суду України 24.12.2020 оприлюднена інформація, відбулося відкрите пленарне засідання Конституційного Суду України у справі щодо конституційності закону про першочергові заходи із реформи органів прокуратури. Оскільки суд, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє чи діяв відповідач у порядку і спосіб, що передбачені законами та Конституцією України та чи не допущено несправедливої дискримінації, а Конституційним Судом України 14.05.2020 у справі №1-4/2020 (116/20) відкрито конституційне провадження за конституційним поданням та здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої Палати Конституційного Суду України, позивач вбачає наявними підстави для зупинення провадження. Пов`язаність справ представник позивача обґрунтовує тим, що предметом конституційного подання, прийнятого до розгляду Конституційним Судом України, є перевірка відповідності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 р. (зі змінами) положенням статей 8, 9, 19, 22, 24, 43, 64, 92, 106, 131-1 Конституції України. Як стверджує заявник, відкриття конституційного провадження у справі №1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 р. (зі змінами) має принципове значення, оскільки майбутнє рішення Конституційного Суду України істотно вплине на з`ясування обставин, які мають бути встановлені у цій адміністративній справі. Виходячи із завдань підготовчого провадження у справі, зважаючи на завдання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з огляду на те, що фактичні обставини даної справи є такими, що прямо пов`язані з питаннями відповідності Конституції України положень Закону України №113-ІХ від 19.09.2019 р., дотримання розумності процесуальних строків можливе шляхом зупинення провадження у справі у підготовчому засіданні.. Таким чином, заявник вважає, що наразі розгляд даної справи є об`єктивно неможливим до вирішення справи №1-4/2020 (116/20), що розглядається в порядку конституційного провадження.

Чергове підготовче судове засідання призначене на 08 червня 2021 року.

У підготовче судове засідання 08 червня 2021 року сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Абрамова В.В. 08 червня 2021 року через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про розгляд даного клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Розгляд вказаної заяви представника позивача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні, з врахуванням положень статей 181, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України - суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (частина 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 р. (далі - Закон №1697-VII) визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Статтею 60 Закону №1697-VII визначено порядок та підстави звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Дію статті 60 Закону №1697-VII зупинено до 01.09.2021 р. абзацом 4 пункту 2 розділу II Закону №113-IX.

Пунктом 21 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до Закону №1697-VII, а пунктом 2 розділу ІІ також зупинено до 01.09.2021 р. дію низки статей та окремих положень Закону №1697-VII.

Пунктами Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, зокрема, встановлено:

- пункт 6: з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- пункт 7: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом;

- пункт 9: атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором;

- пункт 17: кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється;

- пункт 19: перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту:

- пункт 22:

- установити, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року: порядок проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора затверджується Генеральним прокурором; порядок ведення обліку даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних, затверджується Генеральним прокурором;

- звільнення прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури здійснюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором.

Статус Конституційного Суду України визначено статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII від 13.07.2017 р. (далі - Закон №2136-VIII), відповідно до якої Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до статі 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України (стаття 150 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Частиною 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини 3 статті 152 Конституції України - матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 91 Закону № 2136-VIII).

Надаючи оцінку доводам стороні позивача щодо наявності підстав зупинення провадження у справі, суд виходить із аналізу можливих наслідків ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду конституційної справи, їх взаємозв`язку із спірними правовідносинам, та підставами позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 р. (далі - Закон №113-ІХ) прийнятий з метою перезавантаження та оптимізації організаційної структури органів прокуратури у відповідності до стратегічних напрямів діяльності та вимог суспільства, докорінної зміни стандартів органів прокуратури.

У заявленому спорі:

- позивач звільнений з посади прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 30.12.2020 р. підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- звільнення відбулось у зв`язку із неуспішним проходженням атестації - набранням 63 балів за результатом тестування (що є менше прохідного балу), у зв`язку із чим позивача не допущено до проходження наступних етапів атестації.

В обґрунтування позову, зокрема, зазначено, що наказ про звільнення прийнятий за відсутності юридичного факту реорганізації, ліквідації юридичної особи. У відповідності до абзацу третього п.12 Порядку № 233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Також наявність у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VІІ двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Офіційне поняття правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010.

Згідно відомостей офіційного сайту Конституційного Суду України про розгляд конституційного подання 50 народних депутатів України №3/116(20) від 18.03.2020 р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 р. (зі змінами): ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду (http://www.ccu.gov.ua).

При вирішенні заявленого спору по суті суду належить надати оцінку відповідності Конституції України норм Закону №113-ІХ, у тому числі чи має місце звуження прав; чи наявні дискримінаційні умови; чи звужено трудові права, у тому числі за рахунок виключення процедури персонального попередження про звільнення, обов`язку працевлаштування, прав на переважне залишення на роботі; чи правомірне імперативне повідомлення про майбутнє звільнення перехідними положеннями закону; чи має місце реорганізація внаслідок прийняття Закону №113-ІХ; чи відповідає Конституції України зупинення дії статті 61 Закону №1697-VІІ.

Процесуальний закон наділяє суд першої інстанції при розгляді справи правом, у разі, якщо суд дійде висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, не застосувати такий закон чи інший правовий акт, а застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до процесуальної процедури, у такому випадку суд після постановлення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Однак, процесуальний закон не встановлює для суду процедуру та порядок ухвалення рішення у справі у разі, якщо питання конституційності закону або окремих його положень вже є предметом конституційного контролю, оскільки фактично існуватиме конкуренція правових висновків, у якій суд першої інстанції, очевидно, не може займати переважну позицію.

Спеціальною умовою, яка визначає відсутність у суду підстав для зупинення провадження до вирішення конституційним судом іншої справи, є випадок, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У такому випадку суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, та, відповідно, не матиме підстав для зупинення провадження у справі.

Оцінка обставин (фактів) у цій справі пов`язана не з констатацією судом у рішенні чи відбулись певні юридичні факти, а із застосуванням норм Конституції України, Закону № 1697-VІІ та Закону № 113-ІХ при оцінці доводів сторін.

Таким чином, суд зазначає про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, з огляду на заявлені підстави позову та заперечення проти нього.

При вирішенні заявленого клопотання, суд також аналізує судову практику у спорах про звільнення осіб на підставі Закону України «Про очищення влади», зокрема, фактично існує дві категорії позивачів у справах про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді, щодо яких визнано правомірним звільнення з підстав чинності нормами такого Закону, і після прийняття рішення з цього приводу ЄСПЛ, та щодо яких визнано неправомірним звільнення з підстав протиправності і дискримінаційності норм такого Закону. У справах, в яких задоволені клопотання про зупинення провадження до прийняття рішення Конституційним Судом України, позивачі, хоч і на підставі рішення ЄСПЛ, отримали судовий захист. В протилежному випадку, швидкий розгляд справ у судах всіх інстанції призвів до відмови у відновленні трудових прав.

В інших судових справах, в яких у подальшому норми права, застосовані судами, визнано неконституційними, позивачі опинились у ситуації правової невизначеності у зв`язку із неможливістю реалізації права перегляду судового рішення за виключними обставинами в порядку пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить, наприклад, ухвала Великої Палати Верховного Суду 25.03.2020 р. у справі №808/1628/18.

Про вказане правозастосування, відповідно до якого Рішення Конституційного Суду України не може вплинути на певні спірні правовідносини, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття такого Рішення, а також, оскільки в Рішенні відсутні положення, які б поширювали дію вказаного рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, свідчить судова практика (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі №804/3790/17, від 05.12.2019 р. у справі №825/1022/17, від 17.12.2019 р. у справі №808/2492/18).

14.05.2020 р. ухвалою Верховного Суду у справі №808/1628/18 суд касаційної інстанції, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Касаційним адміністративним судом у складі колегій суддів з інших палат, у зв`язку із чим вирішив справу №808/1628/18 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На момент вирішення питання про наявність підстав зупинення провадження у цій справі, об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18 остаточне рішення не прийнято.

Таким чином, суд не може зазначити про можливість позивача реалізації права на ефективне поновлення прав через можливість повторного розгляду цієї справи, під час якого суд, зважаючи на позитивне рішення Конституційного Суду України, повинен переглянути судове рішення, яке ґрунтувалося на неконституційних положеннях закону, відповідно до закону, який узгоджується з Конституцією (або без застосування закону, який з Конституцією не узгоджується), та на основі юридичної позиції Конституційного Суду України.

Конституційною гарантією є право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними (стаття 152 Конституції України).

Однак, на думку суду, вищевказана конституційна гарантія не забезпечує ефективний спосіб захисту права у справах про звільнення, а саме відновлення правового стану особи до моменту порушення права, за захистом якого особа звернулась до суду.

Оскільки Конституційним Судом України відповідне рішення щодо неконституційності Закону №113-ІХ не постановлено, відмова у зупиненні провадження за ініціативою позивача та ухвалення рішення суду у цій справі, з огляду на підстави позову, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.

Статтями 95 та 97 Закону №2136-VIII визначено право Конституційного Суду України роз`яснити порядок виконання рішення, а також встановити у рішенні порядок і строки його виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення.

Таким чином, постановлення Конституційним Судом України рішення у вищевказаному конституційному проваджені може супроводжуватись встановленням порядку виконання такого рішення, з огляду на необхідність врегулювання значної кількості правовідносин. Наприклад, Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 р. у справі №1-5/2018(746/15), визнавши неконституційними окремі положення Закону, встановив які норми права та в якій редакції підлягають застосуванню.

Враховуючи, що при винесенні спірних рішень відповідач керувався нормами Закону № 113-IX, конституційність якого наразі є предметом розгляду Великої палати Конституційного Суду України, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3/116(20), тому провадження у справі № 160/2214/21 необхідно зупинити.

Керуючись ст. ст. 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі №160/2214/21 - задовольнити.

Зупинити провадження в адміністративній справі №160/2214/21 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко