Рішення № 97587249, 07.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 160/6608/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні їй трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року, та з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року, та з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона зверталася до відповідача з заявою про призначення пенсії, проте пенсійний орган відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із наявністю трудового стажу меншого 27 років. При цьому відповідачем не було враховано трудовий (страховий) стаж за період з 18.09.1978 р. по 18.09.1979 р., оскільки не можливо ідентифікувати назву підприємства на печатці. Період її роботи з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року також не був зарахований, оскільки запис про звільнення підписаний уповноваженою особою, не засвідчено печаткою. Позивач з даними діями відповідача погодитися не може, у зв`язку з чим була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду від 30.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви – задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На виконання вимог ухвали суду 04.06.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач дійсно зверталася до пенсійного органу, проте Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області їй було надано пояснення, що періоди роботи відповідно до трудової книжки неможливо зарахувати. Оскільки по періоду позивача роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року не можливо ідентифікувати назву підприємства на печатці, а в періоді з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року, оскільки запис про звільнення підписаний уповноваженою особою, не засвідчено печаткою. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням пенсійного віку 09.12.2020 р. року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком.

Своїм рішенням від 14.12.202 року №0400-010303-8/119041 Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовив в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що за наданими документами страховий стаж позивача складає 27 років. Проте, до стажу роботи не враховані періоди роботи з 18.09.1978 р. по 18.09.1979 р., оскільки не можливо ідентифікувати назву підприємства на печатці, з 26.05.1985 р. по 30.01.1989 р., оскільки запис не закріплений печаткою підприємства.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (далі– Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років при призначенні пенсії (період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року).

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Згідно з ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 у період з 18.09.1978 р. по 18.09.1979 р. вона працювала молодшим продавцем магазину № 44 відділу робітничого постачання Південного гірничо-збагачувального комбінату, згідно з наказом № 612 від 18.09.1978 р. У період з 26.03.1985 р. по 30.01.1989 р. позивач працювала продавцем магазину № 44 відділу робочого постачання Південного гірничо-збагачувального комбінату (рос. ЮГОК) згідно з наказом № 160-к від 22.05.1985 року. Відповідно до наказу № 367 к від 15.09.1988 року позивача переведено молодшим продавцем в магазин № 23 ВРП Півд.ГЗК, та в подальшому звільнено по ст.38 КЗпП УРСР (за власним бажанням) згідно з наказом №27 від 30.01.1989 року.

У позовній заяві позивач також зазначила, що з метою доведення трудового стажу за періоди 19.09.1978 р. по 18.09.1979 р. та з 26.03.1985 р. по 30.01.1989 р., в порядку передбаченому законодавством України (постанова КМУ від 12.08.1993 р. № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній), вона звернулася до відповідача з заявою про допит свідків - осіб, які працювали разом із нею у ВРП Півд.ГЗК, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з протоколом від 11.08.2020 року опитування свідка ОСОБА_2 , остання підтвердила те, що вона працювала із позивачем у ВРП ПГЗК у період 18.09.1978 року по 03.05.1979 року та з 26.03.1985 року по 19.09.1988 року. Згідно з протоколом від 11.08.2020 року опитування свідка ОСОБА_3 остання підтвердила те, що вона працювала із позивачем у ВРП ПГЗК з 18.09.1978 р. по 03.05.1979 р.

Так, позивач не має можливості надати довідку яка уточнює її трудовий стаж за вказані періоди, оскільки до міського архіву трудові документи від ДКТВП «Южанка» (правонаступник ВРП «ПГЗК») не надходили, що підтверджується довідкою від 16.02.2021 року з архіву.

З наданої позивачем трудової книжки вбачається, що на титульній сторінці вона містить запис її прізвища, ім`я, по батькові, дату народження, записи про освіту, професію, дату заповнення, підпис власника трудової книжки, підпис особи, яка відповідальна за видачу трудової книжки; в розділі “Відомості про роботу” вона містить відповідні записи про її роботу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.

Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку № 637).

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, суд вважає, що вищевказані відомості є повними та достатніми, всі записи засвідчені печатками підприємства, тобто, відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, підтверджують наявність в неї стажу роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року, та з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року, а враховуючи надані позивачем документи, посилання відповідача на недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у врахуванні вказаних періодів роботи позивача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, з викладених вище підстав.

Враховуючи, що ухвалою суду від 30.04.2021 року позивача було звільнено від сплати судового збору, судовий збір по справі не стягується.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року, та з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 18.09.1978 року по 18.09.1979 року, та з 26.05.1985 року по 30.01.1989 року.

Судовий збір по справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма