Рішення № 97587225, 10.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3512/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - з 15.09.2020.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач 15.09.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з письмовою заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон №796-XII). Проте, листом від 10.02.2021 відповідач повідомив позивача, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 18 років 3 місяці 24 дні, а тому, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу прийнято рішення від 22.09.2020 №032950003848 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До страхового стажу не враховано період роботи 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”, у зв`язку з відсутністю перейменування рибгоспу „Маневичі” у виробничий рибоводний цех „Маневичі”.

На звернення позивача до архівних установ Волинської області, позивач отримав відповіді, що документи які підтвердили б його трудовий стаж з 26.03.1993 по 13.04.1998 відсутні, на зберігання в архівні установи не надходили.

Необхідної інформації щодо перейменування організації рибгосп „Маневичі” на виробничий рибоводний цех „Маневичі” позивач від Головного управління статистики у Волинській області також не отримав, про що свідчить лист №023-16/259 від 14.09.2020.

Позивач вважає, що відсутність документів про перейменування організації, в якій він працював, при наявності належних записів у трудовій книжці про трудовий стаж, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Вказує, що у його трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 23.04.1988 є записи про те, що він з 26.03.1993 по 13.04.1998 працював в рибгоспі „Маневичі”, який був перейменований на виробничий рибоводний цех „Маневичі” Волинського обласного виробничого рибокомбінату.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Записи у трудовій книжці згідно п. 17 Порядку №637 можуть підтверджуватись показами не менше як двох свідків.

Таким чином, вказаним Порядком №637 передбачено, що підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ГУ ПФУ у Волинській області, маючи всі необхідні підстави, зокрема записи у трудовій книжці про трудовий стаж позивача з 26.03.1993 по 13.04.1998 та можливість допитати свідків, своїх прямих обов`язків не виконало і його трудовий стаж за вказаний період не врахувало. Така бездіяльність Головного управління є неправомірною і порушує його законні права, передбачені Конституцією України та іншими правовими актами.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 30.04.2021 №0300-0802-8/19788 представник відповідача позовних вимог не визнав та вказав, що ОСОБА_1 15.09.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою у якій просив призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Проте, при проведенні правової оцінки наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, спеціалістами Головного управління встановлено, що страховий стаж позивача складає 18 років 3 місяці 24 дні. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 рибгоспі “Маневичі”. Так, при розгляді поданих позивачем документів для призначення пенсії були виявлені неточні записи в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 23.04.1988, зокрема відсутні записи про (перейменування) реорганізацію рибгоспу “Маневичі”. Так, згідно запису №7 позивач прийнятий на роботу в рибгосип “Маневичі”, а при звільненні запис №8 завірений печаткою „Виробничий рибоводний цех “Маневичі”. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, прийнято рішення №032950003848 від 22.09.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII.

Вирішуючи питання не включення спірного періоду роботи (з 26.03.1993 по 13.04.1998) до страхового стажу позивача відповідач діяв на підставі норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень. Враховуючи вищенаведене, позивач не має права на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З наведених підстав просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 18.05.2021 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, що відбулося 18.05.2021 заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та проси у задоволенні позову відмовити.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтвердили трудову діяльність позивача протягом періоду з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”, який пізніше був перейменований у виробничий рибоводний цех «Маневичі». Зокрема, свідки пояснили, що у вказаний період працювали з позивачем у зазначеному рибгоспі.

В судове засідання, призначене на 10.06.2021 позивач та представник відповідача не прибули, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи.

З урахуванням положень частини третьої статті 194, четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справу розглянуто судом в письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.03.1993 (а.с.6).

ОСОБА_1 15.09.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До заяви долучив: трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 23.04.1988 та документи про стаж (архівну довідку від 31.01.2020 №93/01-20, довідку від 07.02.2020 №5, архівну довідку від 20.02.2020 №193/3.71, , наказ від 18.05.1992 №85, наказ від 04.03.1993 №30); довідку про проходження військової служби від 21.05.2020 №53; довідку Куклинської сільської ради Маневицького району від 11.05.2020 №597 про місце проживання (реєстрації) та роботи особи; посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_2 (3 категорія); паспорт громадянина України; диплом; довідку про зміну назви організації Головного управління статистики у Волинській області від 14.09.2020 №023-16/259, довідку від 25.05.2020 №02-14/663 (а.с.38-62).

Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 10.02.2021 №0300-0302-8/6938 позивачу було повідомлено, що відповідно до положень статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які постійно проживали чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше б років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Абзацом 1 статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2020 по 31.12.2020 не менше 27 років, отже для призначення пенсій по віку відповідно до стані 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” необхідно 21 рік страхового стажу (27 років - 6 років).

Згідно поданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 3 місяці 24 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, прийнято рішення №032950003848 від 22.09.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого станею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До страхового стажу не враховано період роботи 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі “Маневичі”, у зв`язку з відсутністю перейменування рибгоспу “Маневичі” у виробничий рибоводний цех Маневичі (а.с.7).

Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач звернулася за захистом своїх прав з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Дії відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі дій з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Таким чином, як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV право на пенсію за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без урахування статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), набуде при досягненні 60-річного віку.

Разом з тим, за нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІУ, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі – Порядок №22-1).

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”,.

Відмова ГУ ПФУ у Волинській області щодо незарахування періоду роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі” на підставі запису у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 23.04.1988 мотивована відсутністю перейменування рибгоспу “Маневичі” у виробничий рибоводний цех Маневичі. Так, згідно запису №7 позивач прийнятий на роботу в рибгосип “Маневичі”, а при звільненні запис №8 завірений печаткою „Виробничий рибоводний цех “Маневичі”.

Судом, на підставі запису №7 у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 23.04.1988 встановлено, що згідно з наказом №7 від 26.03.1993 позивач з 26.03.1993 прийнятий на роботу рибоводом на ділянці Оконськ рибгоспу «Маневичі» та 13.04.1998 звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі наказу №25 від 13.04.1998. Вищевказаний запис про звільнення скріплені печаткою виробничого рибоводного цеху Маневичі (а.с.19 зворот).

При вирішенні даного спору, суд також бере до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допитаних в судовому засіданні, які підтвердили трудову діяльність позивача протягом періоду з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”. Зокрема, свідки пояснили, що вони з позивачем працювали у вищевказаному рибгоспі.

З оглянутих у судовому засіданні трудових книжок ОСОБА_2 від 28.04.1966 (а.с.71-74) та ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 04.08.1987 (а.с.81-83) вбачається, що вони у спірний період працювали разом з позивачем у рибгоспі „Маневичі”.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи рибгоспі „Маневичі” з 26.03.1993 по 13.04.1998, оскільки згідно записів у трудовій книжці позивача та показів свідків підтверджується стаж роботи позивача у вказаному рибгоспі.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.

Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданого ГУ ПФ України у Волинській області розрахунку стажу для призначення пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано страховий стаж – 18 років 3 місяці 24 дні (страховий стаж до 01.01.2004 – 11 років 9 місяців 6 днів, після 01.01.2004 – 6 років 6 місяців 18 днів) (а.с.36).

Таким чином, з зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі” (5 років 19 днів), страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії становитиме більше 21 року (а саме 23 роки 4 місяці 13 днів).

При цьому судом враховано, що ГУ ПФУ у Волинській області не заперечує ту обставину, що позивач проживав чи постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення (смт Маневичі Волинської області) необхідний період часу, що дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Позивач, звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, до заяви долучив усі необхідні документи.

З положень статті 55 Закону №796-XII вбачається, що умовами призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (в даному випадку 21 рік) та досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII (у даному випадку 54 роки).

З зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”, страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії становитиме більше 21 року (а саме 23 роки 4 місяці 13 днів), а тому у позивача наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Згідно із пунктами 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, для належного захисту прав позивача та виконання рішення суду у майбутньому, з наведених вище мотивів та підстав, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, а тому позов належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі” та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі „Маневичі”; визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з врахуванням вказаного періоду страхового стажу – з 15.09.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, з урахуванням зазначеного, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід стягнути судові витрати у сумі 908,00 грн, сплачені квитанцією від 05.04.2021 №1012156030.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі «Маневичі».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.03.1993 по 13.04.1998 в рибгоспі «Маневичі».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням вказаного періоду страхового стажу – з 15.09.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Т.М. Димарчук