Рішення № 97587181, 10.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1627/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Нововолинської міської ради Карпуса Бориса Сергійовича про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до голови Нововолинської міської ради Карпуса Бориса Сергійовича про визнання протиправною відмови у наданні частини щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021, та зобов`язання протягом 5-ти днів, з дня набрання законної сили рішенням суду, повторно розглянути заяву про надання частини щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів та вирішити її відповідно до закону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.01.2021 року ОСОБА_1 на ім`я голови Нововолинської міської ради було подано заяву з проханням надати частину щорічної основної відпустки згідно графіку відпусток, тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. Проте, 25.01.2021 року їй було відмовлено в наданні частини щорічної основної відпустки. Підставою для відмови слугувало те, що згідно пропозиції заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_2 надання відпустки несприятливо відіб`ється на роботі комісії з реорганізації, в склад якої входить позивач.

Вважає факт відмови в наданні частини щорічної основної відпустки неправомірним, таким, що грубо порушує Конституцію України, норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», у зв`язку з чим просила позов задоволити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року задоволено заяву Нововолинського міського голови ОСОБА_3 про відвід головуючому судді Валюху В. М.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року прийнято адміністративну справу до провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо позовних вимог, оскільки станом на даний час графік відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради (до яких відноситься позивач) головою не затверджений. Наразі триває процес узгодження його інтересів (як уповноваженої особи, що представляє виконавчий комітет Нововолинської міської ради) та інтересів працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради з метою визначення періодів відпусток зазначених посадових осіб місцевого самоврядування на взаємовигідних умовах. Графік відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради на 2021 рік, на який посилається позивач та копію якого додає до своєї позовної заяви, з невідомих голові ради причин «затверджений» 5 січня 2021 року його заступником з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_2 . Вважає цей графік нечинним документом, оскільки Нововолинський міський голова, не делегував та не надавав право своєму заступнику затверджувати такий графік відпусток посадових осіб місцевого самоврядування апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 19.01.2021 року ОСОБА_1 на ім`я голови Нововолинської міської ради ОСОБА_3 було подано заяву з проханням надати частину щорічної основної відпустки згідно графіку відпусток, тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

25.01.2021 року їй було відмовлено в наданні частини щорічної основної відпустки. Підставою для відмови слугувало те, що згідно пропозиції заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_2 надання відпустки несприятливо відіб`ється на роботі комісії з реорганізації, в склад якої входить позивач.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно ст.74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України № 504/96-ВР від 15.11.1996 року «Про відпустки».

Згідно із ч.З ст.2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на їх період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України № 2493-ІІІ від 07.06.2001 року «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Cтаттею 79 КЗпП України регламентовано, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 КЗпП та ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки роботодавці зобов`язані складати графік відпусток, погоджуючи його з профспілкою (профспілковим представником, представником трудового колективу) та затверджуючи керівником. При його складанні роботодавці повинні враховувати інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

На сьогодні згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на і території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ на території України продовжують діяти (у частині, що не суперечить Конституції і законам України) Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням із ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213. Зокрема, пунктом 20 цих Типових правил передбачено, що графік відпусток складається на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

З наведеного вбачається обов`язок роботодавця або уповноваженого ним органу не пізніше 5 січня поточного року скласти графік відпусток.

Статтею 80 КЗпП України передбачено, що щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Хоча вказана стаття КЗпП України передбачає можливість перенесення щорічної відпустки за ініціативою власника на інший період, проте вона встановлює і ряд вимог, яких повинен дотриматися роботодавець при такому перенесенні, зокрема: обов`язкова згода працівника та погодження з виборним органом первинної профспілкової організації і, тільки у разі, коли надання відпустки може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що посадова особа органу місцевого самоврядування наділена правом ініціювання надання їй щорічної невикористаної відпустки у будь-який час відповідного робочого року у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, що узгоджується між працівником та уповноваженим органом, який зобов`язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно з п.п. 7,10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

Таким чином, обов`язок надати працівнику відпустку входить саме до повноважень міського голови як особи, якій надано право прийому на роботу.

Відповідно до графіку відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради на 2021 рік, який оглянутий судом, ОСОБА_1 погодженно щорічну основну та додаткову відпустку з 01.02.2021 року по 28.02.2021 року (28 к.д.) та з 01.07.2021 року по 17.07.2021 року (17 к.д.).

Для реалізації свого права на відпустку, позивачем 19.01.2021 року було подано заяву з проханням надати їй частину щорічної основної відпустки згідно графіку відпусток, тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. Проте, 25.01.2021 року їй було відмовлено в наданні частини щорічної основної відпустки з посиланням, що надання відпустки несприятливо відіб`ється на роботі комісії з реорганізації в склад якої входить ОСОБА_1 .

Відмовивши у наданні відпустки, відповідачем не повідомлено працівника про дату початку відпустки.

Закон передбачає, як виняток, можливість перенесення відпустки, але лише у разі, коли це може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації. Відмовивши у наданні відпустки, відповідач не навів таких доводів і в чому вони можуть полягати.

Обгрунтування відмови в наданні відпустки тим, що відпустка несприятливо відіб`ється на роботі комісії з реорганізації, в склад якої входить ОСОБА_1 , не грунтується на вимогах законодавства.

Законодавством передбачено конкретні підстави для можливості відмови у наданні відпустки (прохання надати відпустку не згідно з графіком відпусток, надати відпустку повної тривалості до закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації і ін.), проте і такі обставини не зобов`язують роботодавця відмовляти у наданні відпустки, а надають йому дискреційні повноваження. Водночас законодавством встановлено обов`язок роботодавця надати відпустку працівнику, коли на це є всі законні підстави. У випадку коли надання працівнику відпустки несприятливо відіб`ється на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації роботодавець може за погодженням із працівником перенести щорічну відпустку на інший період. Тобто нормами трудового права вказані виключні підстави для перенесення такої відпустки і порядок здійснення такого перенесення. Проте, як встановлено судом, жодної пропозиції про перенесення відпустки ОСОБА_1 , їй не надходило, такого перенесення з нею не погоджено.

Крім того, відповідачем як на підставу правомірності своїх дій у відзиві зазначається, що графік відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської ліської ради головою не затверджений, та те, що ОСОБА_1 намагалася ввести відповідача в оману, щодо наявності затвердженого графіка відпусток, проте суд критично оцінює дані посилання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, графік був погоджений головою профспілкового комітету рацівників апарату управління освіти, централізованої бухгалтерії, ПДЗОВ «Прикордонник», групи з централізованого господарського обслуговування, логопедичних пунктів, ІРЦ - ОСОБА_4 та затверджений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 05.01.2021 року, про що свідчать відповідні грифи на графіку відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради на 2021 рік, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.3 рішення Нововолинської міської ради №2/27 від 23 грудня 2020 року, «до комісії з реорганізації переходять повноваження щодо здійснення керівництва і діяльності Управлінням освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області». Згідно додатку 2 до вказаного рішення, головою комісії з реорганізації є заступник міського голови ОСОБА_2 .

Виходячи з наведеного, на думку суду, у позивача не було підстав ставити під сумнів повноваження ОСОБА_2 як особи, уповноваженої власником в силу абз. 4 ст. 79 КЗпП України, на затвердження графіку відпусток, а тому твердження відповідача про те, що цей графік є нечинним документом та те, що він в не схвалював такі дії свого заступника не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідачем не подано доказів про те, що спірний графік відпусток був скасований у встановленому порядку.

Графік відпусток на 2021 рік затверджений головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 , до якої відповідно до чинного законодавства і перейшли повноваження по управлінню установою, що реорганізується - Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області.

Відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Поряд з цим, чинним законодавством не передбачено поведінку працівника, якщо графіка відпусток немає, а працівники бажають піти у відпустку. Беручи до уваги загальну норму, згідно якої графік відпусток, серед іншого, має враховувати інтереси роботодавця і особисті інтереси працівника та на роботодавцеві лежить обов`язок затвердити графік відпусток до 05 січня поточного року, та виходячи з загальних засад права вбачається очевидним те, що така бездіяльність роботодавця грубо порушує права працівника.

Таким чином незаконною є відмова у наданні відпустки з мотивацією, що графік відпусток не затверджений. Позивач висловила своє бажання піти у відпустку з 01.02.2021 по 28.02.2021 року, і як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, графік був затверджений головою комісії з реорганізації - заступником міського голови ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Таким чином, оскільки саме роботодавець порушив норми трудового законодавства і у встановлений строк не затвердив графік відпусток, то це не може перешкоджати працівнику у задоволенні його конституційного права на відпустку. Ігнорування затвердження вказаного графіку є порушенням відповідачем вимог чинного законодавства.

Стосовно тверджень відповідача про неналежність та недопустимість графіку відпусток працівників апарату управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради, необхідно зазначити, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до абзц.5 п.5 Рішення Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року «Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів них рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата».

Таким чином, враховуючи досліджені письмові докази в їх сукупності, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили, що голова Нововолинської міської ради ОСОБА_3 при прийнятті відмови у наданні ОСОБА_1 частини основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021 діяв у відповідності до чинного законодавства, а тому вказану відмову слід визнати протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Оскільки судом встановлено, що у межах спірних правовідносин відповідачем протиправно прийнято відмову у наданні ОСОБА_1 частини основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021, а в прохальній частині позовних вимог позивач просила зобов`язати голову Нововолинської міської ради ОСОБА_3 повторно розглянути заяву про надання частини щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів та вирішити її відповідно до закону, проте її заява стосувалась періоду з01.02.2021 по 28.02.2021, тобто який закінчився, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмови у наданні ОСОБА_1 частини основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021 та зобов`язання голову Нововолинської міської ради ОСОБА_3 повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з врахуванням висновків суду у зазначений позивачем період відповідного року.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1 816 грн., сплачений відповідно до квитанції від 02.11.2021 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про відпустки», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову голови Нововолинської міської ради Карпуса Бориса Сергійовича у наданні ОСОБА_1 частини основної відпустки тривалістю 28 календарних днів з 01.02.2021 по 28.02.2021.

Зобов`язання голову Нововолинської міської ради ОСОБА_3 повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів за її заявою у зазначений позивачем період відповідного року з врахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: голова Нововолинської міської ради Карпус Борис Сергійович (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Дружби, 27, код ЄДРПОУ 04051342).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич