Рішення № 97587173, 09.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3292/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 26 квітня 1993 року по 28 березня 1994 року на посаді електромонтера 5 розряду контактної мережі, період роботи з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року на посаді машиніста автомотриси 6 розряду; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подачі заяви про призначення пенсії 12 серпня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , проживає в селі Погулянка Камінь-Каширського району Волинської області, має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та являється внутрішньо переміщеною особою.

Позивач зазначає, що 13 квітня 1993 року його було прийнято на роботу в Ясинуватську дистанцію електропостачання «Державного підприємства «Донецька залізниця», в період з 26 квітня 1993 року по 28 березня 1994 року він працював на даному підприємстві на посаді електромонтера 5 розряду контактної мережі та в період з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року на посаді машиніста автомотриси 6 розряду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року №303, Ясинуватська дистанція електропостачання державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція електропостачання структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Позивач 12 серпня 2019 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відмовив у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, оскільки посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 12 травня 2002 року серії НОМЕР_1 , потребує дооформлення, а саме наведено прізвище, ім`я, по батькові та не читається установа, яка видала дане посвідчення.

Вказує, що дооформлення даного посвідчення є неможливим, оскільки орган, який видав посвідчення знаходиться на окупованій території.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою від 25 червня 2020 року про призначення пенсії за вислугу років, проте отримав відмову у призначенні даного виду пенсії у зв`язку з відсутністю довідки про підтвердження пільгового стажу.

Уважає відмову відповідача у призначенні йому пенсії за вислугу років протиправною, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідача у відзиві на позовну заяву від 27 квітня 2021 року №0300-0802-7/19261 позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що 14 липня 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 05 серпня 2020 року відмовлено у такому призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу та листом від 20 жовтня 2020 року повідомлено, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи з 26 квітня 1993 року електромонтером контактної мережі та з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року машиністом автомотриси.

Зазначає, що згідно записів трудової книжки Позивача ( НОМЕР_2 ) в період з 26 квітня 1993 року ОСОБА_1 працював електромонтером контактної мережі на Ясиноватській дистанції електропостачання Донецької залізної дороги, з 26 квітня 1993 року електромонтером контактної мережі, з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року машиністом автомотриси, однак оскільки для підтвердення права на пільгове пенсійне забезпечення позивачем не було надано уточнюючих довідок про період роботи на пільгових умовах, вказаний період не зараховано до його пільгового стажу.

З наведених підстав пенсійний орган у задоволенні позову просить відмовити (арк. спр. 29-32).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 26).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року вирішено судовий розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України (арк. спр. 73).

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (арк. спр. 6).

Позивач 12 серпня 2019 року звернувся до Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком (арк. спр. 13), однак відповідач листом від 10 лютого 2020 року №0300-0314-8/1371 повідомив, що ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 12 листопада 2019 року №032950002913 про відмову у призначенні пенсії по віку згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 15-16).

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою від 24 червня 2020 року про призначення пенсії за вислугу років (арк. спр. 17).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 20 жовтня 2020 року №0300-0315-8/34453 повідомило, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював на Ясиноватській дистанції електропостачання Донецької залізної дороги з 26 квітня 1993 року електромонтером контактної мережі, з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року машиністом автомотриси, однак для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення не були надані довідки про підтвердження пільгового стажу. Згідно наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 34 роки 03 місяці 11 днів. Виходячи із вищевикладеного, прийнято рішення від 05 серпня 2020 року №032950002913 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю довідок про підтвердження пільгового стажу (арк. спр. 20).

Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу і звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) передбачено такий вид трудової пенсії як за вислугу років.

Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до раконодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-ІV.

Пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) був викладений на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Отже, з набранням чинності Закону №2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, регулюються положеннями Закону №1058-IV.

Відповідно до пунктів 2-1, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV положення Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбаченими статтями 52, 54, та 55 закону України «Про пенсійне забезпечення забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи: для чоловіків - не менше як 30 років,з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі; для жінок - не менш як 25 років,з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом; чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як установлено судом, за результатами розглдяу заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, листом від 20 жовтня 2020 року №0300-0315-8/34453 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював на Ясиноватській дистанції електропостачання Донецької залізної дороги з 26 квітня 1993 року електромонтером контактної мережі, з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року машиністом автомотриси, однак для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення не були надані довідки про підтвердження пільгового стажу, у зв`язку із чим було прийнято рішення від 05 серпня 2020 року №032950002913 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Разом з тим, варто зауважити, що на підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 було подано трудову книжку, яка містить всі необхідні відомості про роботу.

Суд також враховує, що позивач вжив усіх можливих заходів для отримання довідки про наявність пільгового стажу на посаді машиніста в період з 28 березня 1994 рокку по 17 липня 2017 року, звернувшись до AT «Українська залізниця» Регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень».

Однак, AT «Українська залізниця» Регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» листом від 21 липня 2019 року повідомила позивача про неможливість видачі довідки про наявність пільгового стажу у зв`язку з тим, що первинна документація для складання запитуваної довідки знаходиться в колишньому виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у місті Ясинувата Донецької області на непідконтрольній території (арк. спр. 12).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На переконання суду, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та протиправно не зарахував до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 26 квітня 1993 року по 28 березня 1994 року на посаді електромонтера 5 розряду контактної мережі, період роботи з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року на посаді машиніста автомотриси 6 розряду, а тому рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 05 серпня 2020 року №032950002913 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зауважує, що із заявою про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу від 14 липня 2020 року (арк. спр. 18, 38), натомість у заяві від 12 серпня 2019 року він просив про призначення пенсії за віком, тобто про призначення іншого виду пенсії.

Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV та факт звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 14 липня 2020 року, суд уважає, що з метою належного захисту порушених прав, пенсійний орган належить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 14 липня 2020 року, тобто з дня звернення за пенсією відповідного виду.

Відтак, з наведених вище підстав, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ У Волинській області від 05 серпня 2020 року №032950002913 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 26 квітня 1993 року по 28 березня 1994 року на посаді електромонтера 5 розряду контактної мережі, період роботи з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року на посаді машиніста автомотриси 6 розряду та призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14 липня 2020 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на його користь витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 копійок).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги від 03 листопада 2020 року та розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу (арк. спр. 21-22). Загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 500,00 грн, яка сплачена позивачем адвокату згідно і квитанцією до прибуткового касового ордеру від 20 листопада 2020 року (арк. спр. 23).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не заявлялось і залишилось поза увагою при поданні відзиву на позовну заяву.

Відтак, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу та оскільки, суд задовольняє позов, отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 копійок).

Керуючись статями 139, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 серпня 2020 року №032950002913 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 26 квітня 1993 року по 28 березня 1994 року на посаді електромонтера 5 розряду контактної мережі, період роботи з 28 березня 1994 року по 17 липня 2017 року на посаді машиніста автомотриси 6 розряду та призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14 липня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 09 червня 2021 року.