Рішення № 97586787, 08.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 червня 2021 р. Справа № 120/2125/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Олексієнко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830011972 від 17.12.2020 року та рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 31.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки з 29.07.1991 року по 05.04.1995 року, 16.07.1996 року по 24.03.1997 року та з 14.04.1007 року по 09.09.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 професій та робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення період роботи з 11.06.1984 року по 16.07.1986 року, 11.02.1988 року по 24.07.1991 року у Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг», період роботи з 12.04.1995 року по 10.07.1988 року в МП «Поршень» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08.12.2020;

Позов обґрунтовано тим, що 08.12.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Позивачем разом з трудовою книжкою було надано довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року №04-22/10 від 24.10.2019 року, №04.22/12 від 24.10.2019 року, довідку від 23.03.1997 року № 104/к, довідку Запорізького обласного торгово-виробничого підприємства «АЙС» від 26.06.1997 року №45-к, архівну довідку від 19.06.2020 року №04-22/37.

23.12.2020 року позивач отримав протокол та рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії від 17.12.2020 року №023830011972. З вказаних документів дізнався, що у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, йому відмовлено в призначені пенсії.

Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах № 8 від 29.07.2020 року відмовлено позивачу у підтвердженні періодів роботи:

з 11.06.1984 року по 16.07.1986 року, з 26.04.1988 року по 24.07.1991 року, оскільки первинними документами не підтверджена робота за пільговою професією, а саме не вказано, що обслуговував аміачно-холодильні установки в промисловості та на транспорті, крім того ім`я та по батькові заявника, які вказані в первинних документах не відповідають паспортним даним;

з 11.02.1988 року по 25.04.1988 року, як такого що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки прослідковується робота за сумісництвом;

з 12.04.1995 року по 10.07.1996 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні дані про ліквідацію без правонаступника МП «Поршень», первинні архівні документи, які б підтверджували вказаний період роботи та з яких можна було б визначити в якому саме виробництві був занятий заявник, а також дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць.

Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

25.03.2021 року позивач на виконання вимог вказаної ухвали суду надала лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0200-0323-8/34978 від 31.07.2020 року "Про рішення комісії".

Ухвалою суду від 31.03.2021 року принято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ст. 263 КАС України). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

16.04.2021 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу від 29.07.2020 року позивачу було відмовлено в підтвердженні періодів роботи з 11.06.1984 по 16.07.1986, з 26.04.1988 по 24.07.1991, з 11.02.1988 по 25.04.1988, з 12.04.1995 по 10.07.1996.

Вказав, що до пільгового стажу зараховано період роботи позивач з 22.05.2015 по 15.08.2016, що фактично становить 1 рік 4 місяці, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 23 роки 20 днів, що також недостатньо для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому, до стажу зараховано також період отримання допомоги по безробіттю.

Щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи позивача згідно записів у трудовій книжці:

з 29.07.1991 по 05.04.1995 згідно записів №10-11, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки, який не відповідає чинному законодавству України - містить герб, що не відповідає державному, проте, на печатці зазначено «Україна»; та наявне виправлення в даті прийому на роботу, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства;

з 16.07.1996 по 24.03.1997 згідно записів №12-13, з огляду на нечитабельність дати видачі наказу про звільнення з роботи;

з 14.04.1997 по 09.09.2002 згідно записів №14-16, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки «для довідок».

Тому, відповідач вважає, що правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу та необхідного страхового стажу.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.05.2021 року.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.

09.07.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

До заяви позивач додав трудову книжку, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; архівні довідки від 24.10.2019 № 04-22/12, 13, від 28.01.2020 № 04-22/8, від 19.06.2020 року № 04-22/37-39, довідки від 25.03.1997 № 107/к, від 26.06.1997 № 45-к, накази від 26.06.1992 № 77П, відомості персоніфікованого обліку.

Листом № 0200-0323-8/34978 від 31.07.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про результати розгляду Комісією заяви про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах № 8 від 29.07.2020 року відмовлено позивачу у підтвердженні періодів роботи:

з 11.06.1984 року по 16.07.1986 року, з 26.04.1988 року по 24.07.1991 року, оскільки первинними документами не підтверджена робота за пільговою професією, а саме не вказано, що обслуговував аміачно-холодильні установки в промисловості та на транспорті, крім того ім`я та по батькові заявника, які вказані в первинних документах не відповідають паспортним даним;

з 11.02.1988 року по 25.04.1988 року, як такого що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки прослідковується робота за сумісництвом;

з 12.04.1995 року по 10.07.1996 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні дані про ліквідацію без правонаступника МП «Поршень», первинні архівні документи, які б підтверджували вказаний період роботи та з яких можна було б визначити в якому саме виробництві був занятий заявник, а також дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць.

08.12.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

На момент подання вказаної заяви позивач досяг віку 58 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830011972 від 17.12.2020 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу та необхідного страхового стажу.

Зокрема у рішенні вказано, що згідно записів у трудовій книжці позивач з 05.05.2015 прийнятий на роботу у ТОВ «Вінпромхолод» на посаду слюсаря за сумісництвом; з 22.05.2015 - переведений на посаду машиніста аміачно-холодильної установки, що обслуговує аміачно-холодильну установку; з 15.08.2016 - звільнений з роботи.

Для підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи №10/110 від 17.12.2019, видану ТОВ «Вінпромхолод», згідно якої він в період з 22.05.2015 по 15.08.2016 дійсно працював зі шкідливими умовами праці за професією машиніста холодильних установок, що обслуговує аміачно-холодильні установки, з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016р.

Відповідно до чинних на період роботи Списків правом на пільгове пенсійне забезпечення користувалися машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016р.

Позивачем також надано наказ по підприємству про результати атестації робочих місць №18-ОД-13 від 06.03.2013, згідно якого підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 для машиністів холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки.

Враховуючи вище викладене, до пільгового стажу зараховано період роботи позивач з 22.05.2015 по 15.08.2016, що фактично становить 1 рік 4 місяці, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 23 роки 20 днів, що також недостатньо для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому, до стажу зараховано також період отримання допомоги по безробіттю.

Щодо зарахування до загального стажу періодів роботи позивача згідно записів у трудовій книжці:

з 29.07.1991 по 05.04.1995 згідно записів №10-11, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки, який не відповідає чинному законодавству України - містить герб, що не відповідає державному, проте, на печатці зазначено «Україна»; та наявне виправлення в даті прийому на роботу, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства;

з 16.07.1996 по 24.03.1997 згідно записів №12-13, з огляду на нечитабельність дати видачі наказу про звільнення з роботи;

з 14.04.1997 по 09.09.2002 згідно записів №14-16, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки «для довідок».

Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.

При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого п.2.2. ст114 Закону №1058, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановеного абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року-не менше 28 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).

Відповідно до п. 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Пунктом 6 Порядку № 18-1 визначено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на зазначене суд вважає, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.10.1983 вбачається, що позивач:

з 11.06.1984 року по 16.07.1986 року був принятий на посаду машиніста аміачно-холодильних установок в компресорному цеху 5-го розряду, з шкідливими умовами праці в Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг»;

з 05.02.1988 по 25.04.1998 на посаді слюсаря-сантехніка в Запорізькому медінституті.

Відповідно довідки Запорізького державного обласного торгово-виробничого підприємства "Айс", яке згідно архівної довідки від 19.06.2020 №04-22/39 є првонаступником Запорізької обласної оптової контори «Укрм`ясомолторг», ОСОБА_2 з 11.02.1988 року по 24.07.1991 року працював на посаді машиніста холодильних установок 5 розряду працюючих на аміаку з шкідливими умовами праці в Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг».

Такі відомості підтверджуються і архівним витягом від 24.10.2019 року №04-22/13.

Також позивачем надано відомості про відпрацьовані години та заробітну плату в Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг» з червня 1984 до липня 1986 та з лютого 1988 до серпня 1991.

Відповідачем дані періоди не зараховані до пільгового стажу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається чи досліджувалася назва посади позивача на відповідність спискам, діючим в такий період роботи, а також те, чи зазначені у довідках дані про відпрацьований час становлять не менше 80 відсотків робочого часу, тобто повний робочий день.

Позивач не заперечує, що він дійсно з 05.02.1988 по 25.04.1998 працював на посаді слюсаря-сантехніка в Запорізькому медінституті, а також при цьому з 11.02.1988 в Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг». Разом з тим, з наданих довідок вбачається, що саме в Запорізькій обласній оптовій конторі «Укрм`ясомолторг» він працював не менше 80% робочого часу.

А тому суд, що висновки відповідача при розгляді зави про підтвердження пільгового стажу комісією в частині не зарахування періодів з 11.06.1984 року по 16.07.1986 та 11.02.1988 року по 24.07.1991 року зроблені необгрунтовано, тоббто без урахування всіх обставин, які мають значення.

Щодо не зарахування періоду роботи з 12.04.1995 року по 10.07.1996 року на посаді машиніста мостового крану на гарячих і шкідливих ділянках роботи по 3 розряду МП «Поршень», суд зазначає, що згідно довідки № 104/к від 25.03.1997 року, виданої Дніпровським алюмінієвим заводом ім С.М. Кірова, ОСОБА_1 працював машиністом мостового крана на гарячих та шкідливих дільницях роботи по 3 роз. МП «Поршень», з 12.04.1995 року по 10.07.1996 року

Разом з тим, зі змісту такої довідки неможливо встановити правонаступництво чи правовідносини між МП "Поршень" та Дніпровським алюмінієвим заводом ім С.М. Кірова, надана довідка не відповідає вимогам, встановленим п.20 Порядку №637, інших документів, на підставі яких можливо підтвердити стаж позивачем не надано. А тому суд у частині відмови у зарахуванні періоду з 12.04.1995 року по 10.07.1996 року до пільгового стажу погоджується з висновком відповідача.

Щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи позивача згідно записів у трудовій книжці:

з 29.07.1991 по 05.04.1995 згідно записів №10-11, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки, який не відповідає чинному законодавству України - містить герб, що не відповідає державному, проте, на печатці зазначено «Україна»; та наявне виправлення в даті прийому на роботу, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства;

з 16.07.1996 по 24.03.1997 згідно записів №12-13, з огляду на нечитабельність дати видачі наказу про звільнення з роботи;

з 14.04.1997 по 09.09.2002 згідно записів №14-16, з огляду на те, що вони завірені відтиском печатки «для довідок», то суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 ( 301-93-п ) «Про трудові книжки працівників», та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Відповідно до п.п.1.1 Інструкції №110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п.2.4. Інструкції №110 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

П.2.27 визначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номерзапису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до п.4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

П.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд критично оцінює доводи відповідача, щодо не зарахування періодів роботи до загального стажу у зв`язку із недоліками заповнення трудової книжки. Так, герб на печатці підприємства з приватною формою власності може бути із зроображенням будь-якої символіки, відповідачем не наведено чим встановлено заборону такого зображення. Дата наказу про звільнення з ПП "Електросервіс" збігається із датою запису про звільнення з підприємтсва. Щодо завірення печаткою "для довідок" запису №16 у трудовій книжці та не засвідчння виправлення у даті наказу про прийом на роботу у записі № 10, то такі недоліки дійсно мають місце. Разом з тим, суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту її оформлення чи відомості, які зазначаються на печатці підприємства, та у свою чергу неналежний порядок ведення та оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17).

Таким чином, суд вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо не зарахування спріних періодів до загального трудового стажу.

Враховуючи наведені висновки, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830011972 від 17.12.2020 року та рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 31.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягають задоволенню.

Що стосується інших позовних вимог, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, враховуючи те, що розрахунок стажу, зарахування періодів до пільгового стажу та призначення пенсій є дискреційними повноваженнями органу пенсійного фонду, що судом встановлено неповнота врахування всіх поданих позивачем документів, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити інші позовні вимоги частково, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та підтвердження пільгового стажу та прийняти відповідні рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, та сума, відображена в позовній заяві, підтверджується належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачами у даній справі у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830011972 від 17.12.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах № 8 від 29.07.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 року про призначення пенсії та заяву про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )

Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 11.06.2021 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна