Рішення № 97586731, 08.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 червня 2021 р. Справа №120/851/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача від 14.12.2020 року в строки, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України, та зобов`язати відповідача розглянути відповідне клопотання позивача із урахуванням висновків суду та прийняти мотивоване рішення із урахуванням вимог ст. 79-1, ч. ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтованою площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтованою площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, додавши до клопотання необхідні документи.

Однак, на день подання цього позову відповідач жодної дії щодо розгляду відповідного клопотання не вчинив, тим самим допустивши протиправну бездіяльність.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачем не дотримані вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо розгляду його клопотання у місячний строк та прийняття за наслідками такого розгляду відповідного рішення.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази, необхідні для правильного вирішення справи.

09.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтованою площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про що позивача повідомлено листом від 03.03.2021 року за №31-2-0.332-2075/2-21. Однак, у зв`язку з великим навантаженням вищезазначене клопотання розглянуто та опрацьовано з підготовкою наказу, який ще не зареєстровано. За таких обставин відповідач вважає, що оскільки ним прийнято рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, тому в його діях ознак протиправної бездіяльності немає. З огляду на це відповідач у позові просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.12.2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтованою площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. До вказаного клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, копія посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з кадастрової карти (плану) з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Вказане клопотання Головне управління отримало 16.12.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та зареєстровано за №2311/0/94-20 19.01.2021 року.

Проте, як вказує позивач, у передбачений законом місячний строк відповідне клопотання розглянуто не було, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписи підпункту 31 пункту 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Крім того, за правилами підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезій, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №308, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Вінницької області.

Отже, саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на дату звернення позивача з клопотанням від 14.12.2020 належав розгляд питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо бажаної для позивача земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають відповідне рішення.

Водночас, як убачається зі змісту частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або не надати мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в місячний строк та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, передбачене ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Як встановлено судом, подане позивачем клопотання від 14.12.2020 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок отримано відповідачем 16.12.2020 року та зареєстровано за №2311/0/94-20 19 січня 2021 року.

Таким чином, з урахуванням положень частини 7 статті 118 ЗК України кінцевим строком для розгляду відповідачем відповідного клопотання було 16.01.2021 року.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.

В даному ж випадку, враховуючи, що відповідач отримавши клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не розглянув його у строки, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України, не прийняв жодного відповідного рішення за наслідками розгляду такого клопотання, не надав суду доказів на спростування цього, тому суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що листом від 03.03.2021 року позивачу повідомлено, що за наслідком розгляду його заяви було виготовлено проект наказу, який ще не зареєстрований, з огляду на велике навантаження, адже надіслання такого листа не є доказом розгляду відповідного клопотання та прийняття відповідно рішення у формі наказу.

Більше того, складення проекту наказу не може свідчити про вчинення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області певних дій, адже такий проект є лише наміром, а не вчиненою дією.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не розглянув у визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та не надав йому відповідного дозволу чи/або мотивованої відмови у його наданні, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.12.2020 року про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в строк, визначений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.12.2020 року про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти мотивоване рішення у формі наказу.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Дергеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 08.06.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович