Ухвала суду № 97586716, 11.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

11 червня 2021 р. Справа № 120/2200/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника Гурковської Н.В. звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 539 від 04.03.2021 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».

Ухвалою від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

29.03.2021 позивачем подано матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Оскільки майже всі квартири були приватизовані, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №1076 від 17.05.2018 "Про списання багатоквартирних будинків з балансу житлового господарства міської ради" та будинок АДРЕСА_1 входив у зазначений перелік. На виконання зазначеного рішення, комісією у складі представників Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та ТОВ "ЖЕО" склали Акт списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу Департаменту.

Після списання з комунальної власності багатоквартирного будинку, між представниками співвласників багатоквартирного будинку та ТОВ "ЖЕО" укладений договір № 9 від 01.10.2018 щодо надання послуг з управління багатоквартирного будинку.

Таким чином, представник позивача вказує, що будинок разом із повною квадратурою підвального приміщення не перебуває у комунальній власності, а вся будівля передана в управління співвласників багатоквартирного будинку.

Проте, рішенням Вінницької міської ради №2282 від 22.05.2020 "Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом аукціону (група А) та згідно із додатком 1 до цього рішення включено підвальне приміщення будинку по АДРЕСА_1 площею 90,2 кв. м.

Вказала, що у Вінницькому міському суді знаходиться цивільна справа № 127/17821/20 про скасування рішення Вінницької міської ради №2282 від 22.05.2020 що стосується будинку по АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 539 від 04.03.2021 "Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 " вирішено:

1. Доручити Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради внести зміни до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині площ і кількості нежитлових приміщень комунальної власності

2. Доручити комунальному підприємству "Агенція муніципальної нерухомості" Вінницької міської ради:

2.1. замовити проведення технічної інвентаризації на нежитлове приміщення комунальної власності № 81 розташоване у підвальному поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ,

2.2. постановити на балансовий облік нежитлове приміщення зазначене в п. 2.1 даного рішення,

2.3 подати до департаменту комунального майна Вінницької міської ради через систему електронного документообігу та в паперовому вигляді примірник документу, що підтверджує факт змін в бухгалтерському обліку по об`єкту, зазначеному в п. 2.1 даного рішення

3. Департаменту комунального майна міської ради внести відповідні зміни до переліку об`єктів комунальної власності Вінницької міської територіальної громади, після виконання п. 2.3 даного рішення.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач прийнявши вищевказане рішення без попереднього громадського обговорення вийшов за рамки своїх дискреційних повноважень чим порушив низку законодавчих актів та Конституцію України.

23.04.2021 представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зазначає, що в провадженні Вінницького міського суду перебуває справа № 127/17821/20 за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2282 «Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації» в частині будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.05.2018 № 1076 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства міської ради», доручено департаменту житлового господарства міської ради здійснити списання багатоквартирних будинків з балансу згідно з додатком 2, відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301.

До переліку багатоквартирних будинків, по яким Департамент житлового господарства міської ради здійснив списання, увійшов житловий будинок по АДРЕСА_1 . Водночас, нежитлове підвальне приміщення площею 90,2 кв.м по АДРЕСА_1 , належать на праві комунальної власності Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, що підтверджується Рішенням Вінницької міської ради від 04.04.2008 № 1845 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Вінниці та визнання таким, що втратило чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. №107 зі змінами та доповненнями до нього».

У додатку «Розділ 15 «Об`єкти оренди» п.177 значиться нежитлові приміщення загальною площею 90,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 . Вказана обставина стала підставою для перегляду виконавчими органами Вінницької міської ради Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.05.2018 № 1076 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства міської ради».

З урахуванням вищевикладеного, рішенням виконавчого комітету від 04.03.2021 №539 доручено департаменту житлового господарства міської ради внести зміни до акту списання багатоквартирного будинку. Доручено комунальному підприємству «Агенція муніципальної нерухомості» прийняти на баланс приміщення комунальної власності АДРЕСА_3 .

Таким чином, на думку відповідача, виконавчими органами Вінницької міської ради приведено у відповідність документи на об`єкт нерухомості комунальної власності.

14.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити адміністративний позов повністю та просить суд надати оцінку оскаржуваному рішенню на відповідність вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Слід зауважити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Більш того, частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

В даному ж випадку, предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є рішення відповідача № 539 від 04.03.2021 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».

ОСОБА_1 в обґрунтування позову вказує, що вона є власницею 68 квартири, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.06.2004, згідно якого квартира складається з коридору, санвузлу, кухні, кімнати та частини підвалу площею 2,2 м. кв.

Також вказує, що згідно акту списання, будинок АДРЕСА_1 в цілому списаний з балансу департаменту та не належить до комунальної власності. Однак, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 539 від 04.03.2021 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 », вирішено доручити Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради внести зміни до Акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині площ і кількості нежитлових приміщень комунальної власності.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що фактично відбувається свавільне втручання органом місцевого самоврядування у мирне володіння майном, що порушує відповідне право людини.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З цією нормою кореспондується норма ч. 5 ст. 60 цього ж Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Із аналізу наведених вище положень слідує, що органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення стосовно нерухомого майна діє не як суб`єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.

Із наведеного слідує, що звернувшись з даним позовом до суду, позивач має на меті захистити своє право власності на підвальне приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому спірні правовідносини за своїм змістом є приватно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових прав особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція неодноразової висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, й у постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі та одночасно суд роз`яснює позивачу, що даний спір може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 239, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підпадає під юрисдикцію місцевого загального суду та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна