Рішення № 97586703, 04.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2021 р. Справа № 120/7597/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1231 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до військової частини А1231 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А1231. 30.06.2016 року він набув статус учасника бойових дій. Наказом начальника 15 повітряного пункту управління Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.05.2019 № 2дск ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас у зв`язку з закінченням строку контракту, а наказом командира військової частини А0905 (по стройовій службі) від 31.05.2019 № 103 з 31.05.2019 припинено дію контракту про проходження військової служби та виключено позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Як зазначає, позивачка під час проходження служби додаткова відпустка за 2016-2019 роки ОСОБА_2 не надавалася, грошова компенсація за її невикористання не виплачувалася. На час звільнення ОСОБА_2 відповідачем також не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивачка зазначає, що згідно положень ст.1227 ЦК України має право на отримання грошових коштів, які повинен був отримати її чоловік, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 за його життя грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день його звільнення 31.05.2019 року та зобов`язати військову частину А1231 нарахувати і виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору та витребувано докази звернення ОСОБА_2 або його дружини - позивачки ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що у ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення..

Пунктом 2 постанови КМУ №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням . щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Із аналізу норм які регулюють структуру грошового забезпечення військовослужбовців, до категорії яких належав ОСОБА_2 , потрібно прийти до висновку, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій до структури грошового забезпечення не відноситься.

Таким чином, вимоги ст. 1227 ЦК України, ч. 6 ст. 83 КЗпП до врегулювання даних спірних відносин не застосовуються.

Згідно п.п. 1, 2 розділу XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне , але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення ( у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) та усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій до структури грошового забезпечення не відноситься, крім того ОСОБА_2 помер вже не перебуваючи в статусі суб`єкта права - військовослужбовець. Таким чином, вищевказана норма до спірних відносин не застосовуються.

Крім того, відповідно ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Разом з тим, до зазначеного позову позивач не додав будь-яких доказів, що вона являється спадкоємцем ОСОБА_2 .

Також зазначив, що у військової частини А1231 відсутні докази звернення ОСОБА_2 або його дружини ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

30.06.2016 ОСОБА_2 набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника 15 повітряного пункту управління Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 3105.2019 № 2дск ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас у зв`язку з закінченням строку контракту, а наказом командира військової частини А0905 (по стройовій службі) від 31.05.2019 № 103 з 31.05.2019 припинено дію контракту про проходження військової служби та виключено позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні ОСОБА_2 відповідач не здійснив усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період служби з 2016 по 2019 рік, що передбачена ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 18.09.2020.

Позивачка зазначає, що невиплата зазначеної компенсації свідчить про протиправну бездіяльність військової частини, а відповідно до положень ст.1227 ЦК України вона має право на отримання грошових коштів, які повинен був отримати її чоловік, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та встановленим обставинам справи, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1219 Цивільного кодексу України визначає права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми вже нарахованої заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю.

Як встановлено судом, під час проходження військової служби додаткова відпустка за 2016-2019 роки ОСОБА_2 не надавалася, грошова компенсація за її не використання не нараховувалася і не виплачувалася. Разом з тим, за життя ( під час служби та вже після звільнення 31.05.2019 року ) ОСОБА_2 не ставив перед відповідачем питання щодо нарахування і виплати такої компенсації, за судовим захистом не звертався, а відтак права на виплати не набув.

Вказане вище узгоджується з практикою застосування норм права, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2018 року у справі № 825/3610/15-а, де Верховним Судом висловлена позиція, стосовно того, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми заробітної плати або інших виплат, які нараховані спадкодавцеві за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини та досліджені докази, приймаючи до уваги те, що грошова компенсація за не використані дні додаткової відпустки ОСОБА_2 за життя не нараховувалася, відтак можливе право на її отримання не входить до складу спадщини, ОСОБА_2 до відповідача з відповідною заявою про нарахування грошової компенсації не звертався, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 за його життя грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, та, відповідно, відсутність підстав для зобов`язання військову частину А1231 нарахувати і виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_2 .

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем в обгрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат в справі, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Військова частина А1231 (вул. Степова, 4, масив Баглаї, с. Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202, код ЄДРПОУ 07941533).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна