Вирок № 97586268, 11.06.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6587/18

Провадження № 1-кп/645/128/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Шептухи В.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Андрієвської Н.В.,

захисника обвинуваченої – адвоката Горелик О.В.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 120181220460002539 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, що має середню освіту, не одружена, не працює, раніше судима: 28.01.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту, 14.03.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 321, ч.1 ст. 70 , ч.1 ст. 70 КК України до 6 місяців арешту, звільнена 06.10.2015 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 22.10.2018 року, приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи біля перехрестя проспекту Петра Григоренка та вулиці Олімпійській в м. Харкові, де зупинила автомобіль DAEWOO NEXIA, державний номер НОМЕР_1 , синього кольору, за кермом якого знаходився ОСОБА_2 та попросила підвезти її до стадіону «Металіст» в м. Харкові за грошову винагороду, на що останній погодився. В подальшому ОСОБА_2 , приблизно о 13 год. 37 хв. зупинив свій автомобіль на АЗС «Маршал», яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 8 та покинув його з метою розплатитись за пальне, залишивши на передньому пасажирському сидінні сумку зі своїми особистими речами. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір на таємне викрадення вказаного майна. Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, та не спостерігає за її діями, взяла майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: чоловічу сумку з особистими речами, що не представляє матеріальної цінності для потерпілого, в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 500 грн.. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 500 грн.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила суду, що в жовтні 2018 року зупинила автомобіля та попросила водія довези її до стадіону «Металіст» в м. Харкові, на що останній погодився. Коли водій зупинився на АЗС та вийшов з автомобілю, вона, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає взяла його сумку, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні та вийшла з автомобілю. ОСОБА_1 зазначала, що в барсетці водія знаходилися грошові кошти в сумі 500 грн.. ОСОБА_1 в судовому засіданні також вказувала, що вчинила злочин через скрутне матеріальне становище та щиро кається у вчиненому злочині.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі, потерпілий не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутності сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше судима 28.01.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту, 14.03.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309, ч.1 ст.321, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 6 місяців арешту, звільненої 06.10.2015 року по відбуттю строку покарання, проте до закінчення строку погашення судимості знову вчинила 10.03.2016 року нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України та 27.03.2018 року вчинила кримінальне правопорушення ч.1 ст. 185 КК України, яке відбула у 28.09.2018 року, у зв`язку з чим перебіг строку погашення судимості за попередніми вироками Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.01.2014 року та 14.03.2014 року та було перервано відповідно до ч.5 ст. 90 КК України. Даний злочин, який інкримінується ОСОБА_1 вчинено 22.10.2018 року.

Згідно довідки КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР від 08.06.2021 року № 5503 ОСОБА_1 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою не зверталась. КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» у довідці від 08.06.2021 року № 7893 зазначала, що ОСОБА_1 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання” з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, злочину, який за змістом ст. 12 КК України, є умисним нетяжким злочином, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченої, відношення обвинуваченої до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення на мінімальний строк, із застосування ст.75 КК України звільнення від відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового розгляду до ОСОБА_1 не був застосований запобіжний захід, підстави для його застосування відсутні.

Судові витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю в 1 (один) рік.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - О.В. Горпинич