Рішення № 97586100, 10.06.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"10" червня 2021 р.

Справа №642/1496/21

Провадження № 2/642/1004/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участі секретаря - Мотора В.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила встановити, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини у розмірі 1/3 частини заробітку щомісяця. В обгрунтування позову зазначила, що вона з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах, однак державна реєстрація шлюбу не проводилася. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 . При реєстрації народження дитини запис про батька було здійснено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, зі слів матері. Згодом стосунки з відповідачем погіршились, наразі вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Останнім часом відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, а також відмовляється добровільно в позасудовому порядку подати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.04.2021 провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в підготовче засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила слухати справу в її відсутність.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи в його відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно доводів позовної заяви, що не заперечується відповідачем, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносин, однак державна реєстрація шлюбу не проводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина, ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження останнього, серії НОМЕР_1 , виданого 08.01.2020 Холодногірським районним у м. Харкові ВДРАЦС СМУ Міністерства юстиції (м. Харків), батьком дитини записаний « ОСОБА_4 (актовий запис №12). (а.с. 10)

Реєстрація народження дитини була проведена на підставі ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька були внесені за вказівкою матері. (а.с.25)

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Оскільки відповідач позов в частині визнання батьківства визнав повністю, суд не вбачає необхідності для призначення судово-молекулярно-генетичної експертизи.

Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства чи визнання батьківства, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Враховуючи викладене, зокрема те, що відповідач ОСОБА_2 позов визнав, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дитина проживає з позивачем, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, та перебуває на її утриманні. (а.с. 11-12)

Зі змісту позову вбачається та не заперечується відповідачем, що сторони у добровільному порядку не дійшли згоди щодо утримання сина, який проживає з матір`ю.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно зі ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо виховання та утримання дитини, яке полягає в забезпеченні її належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням.

Вирішуючи спір, суд враховує взаємний обов`язок батьків утримувати дитину, реальні і розумні потреби дитини в матеріальному забезпеченні на рівні, необхідному для її розвитку, суд прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Враховуючи, що відповідач згідно закону також зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повнолітнього віку, визнання позову відповідачем в цій частині, суд вважає обгрунтованим визначити розмір аліментів заявлений позивачем, а саме 1/3 розміру доходів відповідача.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, вказане відповідає також положенням ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за позовну вимогу про визнання батьківства, що становить 454.00 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені нею витрати на сплату судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, тобто 454.00 грн. Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, а позивач також визнав позов в цій частині, тому необхідно стягнути з відповідача в дохід держави 50% судового збору за вказану вимогу, а саме 454.00 грн., іншу частину судового збору у розмірі 50% за вимогу про стягнення аліментів, що становить 454.00 грн., слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 125,126, 134 СК України ст.ст.12, 81, 141, 142, 200 ч.3, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №12, складений 08.01.2020 Холодногірським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 15.03.2021 та до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору, а саме 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Зобов`язати УК у Холодногірському районі м. Харкова, код 37999696, повернути ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. відповідно до квитанції № 0.0.2067860832.1 від 26.03.2021.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Головуючий: