Ухвала суду № 97585940, 09.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8040/18

Провадження № 4-с/638/139/21

У Х В А Л А

іменем України

09 червня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді – Штих Т.В. за участі секретаря Овчаренко К.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Східно-українського Банку « ГРАНТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановив:

ОСОБА_1 через канцелярію суду звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій, з урахуванням додатково поданих пояснень до скарги, просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. з відкриття виконавчого провадження № 65260227 про примусове виконання виконавчого листа № 638/8040/18, виданого 19 березня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова та зобов`язати приватного виконавця усунути викладені у скарзі порушення.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. з відкриття виконавчого провадження № 65260227 є неправомірними, оскільки: він не є боржником за судовим рішенням, на виконання якого Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 638/8040/18 від 19.03.2021 року; він не є власником майна, на яке згідно виконавчого листа № 638/8040/18 від 19.03.2021 року має бути звернуто стягнення; виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі вже відкривалось, але було закінчене, і законом не передбачено можливості його повторного відкриття; виконавче провадження за судовим рішенням, на виконання якого видано виконавчий лист № 638/8040/18 від 19.03.2021 року вже відкривалось приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою М.А. але було завершено.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник стягувача за виконавчим провадженням № 65260227 АТ «Банк «Грант» - Корнієнко В.О. у судове засідання з`явився, проти доводів скарги заперечував, просив у задоволені скарги відмовити.

Заінтересована особа, дії якої оскаржує заявник - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. надав до суду пояснення, в яких проти доводів скарги заперечував, просив у задоволенні скарги відмовити, в судове засідання не з`явився. Подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересована особа Фермерське господарство «Добробут-2003» у судове засідання не з`явився.

У відповідності до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши доводи заявника, викладені у скарзі та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у цивільній справі № 638/8040/18 за позовом Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство «Добробут-2003» про звернення стягнення на предмет іпотеки: «в рахунок часткового погашення заборгованості Фермерського господарства «Добробут-2003» перед Акціонерним Товариством «Східно-Український Банк «Грант» за кредитним договором № 10 від 28 липня 2011 року та додатковими угодами до нього: № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 10 вересня 2012 року, № 3 від 10 вересня 2013 року, № 4 від 10 вересня 2014 року, № 5 від 30 липня 2015 року та № 6 від 29 липня 2016 року в загальному розмірі – 103 208,86 Євро, з яких: 83 152,59 Євро - заборгованість за кредитом, 8 228,19 Євро – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 11 828,08 Євро – пеня за прострочення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами на користь Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., належну на праві приватної особистої власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ): Ѕ частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 липня 2001 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , 16 липня 2001 року за реєстровим №1-1791. Право власності на цю частку нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 липня 2001 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим № П-1-33545; та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2013 року, номер запису про право власності: 1098116, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 69879263101, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 4087294, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В.; Ѕ частки на підставі договору дарування від 13 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Малік О.В. за реєстровим №620. Право власності на цю частку нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 квітня 2015 року, номер запису про право власності: 9542628, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 69879263101, згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 37023270, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік О.В., за Іпотечним договором нерухомого майна № 10/1юр від 31.07.2015 року, посвідченим 31 липня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Мірошниченко Т.П., за реєстровим № 4038; договором № 1 від 10.08.2016 року про зміну умов Іпотечного договору нерухомого майна № 10/1юр від 31.07.2015 року, посвідченим 10 серпня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Мірошниченко Т.П., за реєстровим № 4308, шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на стадії виконавчого провадження, при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.».

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у даній справі апеляційна скарга ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , була задоволена частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року у цій цивільній справі № 638/8040/18 було змінене в частині визначення розміру заборгованості Фермерського господарства «Добробут-2003» за кредитним договором № 10 від 28 липня 2011 року з додатковими угодами до нього.

В рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Добробут-2003» за укладеним 28 липня 2011 року з Акціонерним Товариством «Східно-Український Банк «Грант» договором кредиту № 10 та додатковими угодами до нього: № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 10 вересня 2012 року, № 3 від 10 вересня 2013 року, № 4 від 10 вересня 2014 року, № 5 від 30 липня 2015 року та № 6 від 29 липня 2016 року у загальному розмірі – 84 301,90 Євро, з яких: 83 152,59 Євро - заборгованість за кредитом, 1 114,89 Євро – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 34,42 Євро – пеня за порушення виконання зобов`язань, судом було звернуто стягнення на предмет іпотеки – трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ): Ѕ частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 липня 2001 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , 16 липня 2001 року за реєстровим № 1-1791 та Ѕ частки на підставі договору дарування від 30 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Малік О.В., за реєстровим № 620, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, визначеною на стадії виконавчого провадження, при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишене без змін.

Дана постанова набрала законної сили – 14 січня 2020 року.

Ухвалою від 27 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В.А., Карпенко С.О., Тітова М.Ю. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у цивільній справі № 638/8040/18.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19 березня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, Харківська область, місто Харків, про що 19 березня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 4228. Місце смерті – Україна, Харківська область, місто Харків. Останнє місце реєстрації померлого, за інформацією з Реєстру територіальної громади міста Харкова, - 61072, місто Харків, вулиця Єсеніна, будинок 18, квартира 14.

12 жовтня 2020 року АТ «Банк «Грант», у порядку ст. 55, 182-183 ЦПК України, направив на адресу Верховного Суду клопотання про заміну сторони правонаступником.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 638/8040/18 клопотання АТ «Банк «Грант» про заміну сторони правонаступником задоволено, залучено правонаступника відповідача – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 до участі у справі за позовом Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Добробут-2003», про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.

Ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.

Означеною ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року були встановлені певні юридичні факти, а саме: відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив 18 вересня 2020 року; з часу смерті ОСОБА_2 минув шестимісячний строк для прийняття спадщини, однак спадкоємці померлого, сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , не з`явилися до нотаріуса для прийняття чи відмови від спадщини, в тому числі й предмета іпотеки - спірної квартири; оскільки спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою спірної квартири, не відмовився від прийняття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України (6 абз. 7 с. ухвали Верховного Суду від 11.11.2020 року № 638/8040/18).

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Тобто, з викладеного вище вбачається, що на стадії касаційного провадження Верховним Судом було здійснено процесуальне правонаступництво у порядку, передбаченому ст. 55 ЦПК України. Виходячи з цього, посилання заявника в обґрунтування своєї скарги на те, що питання про залучення його в якості правонаступника боржника могло бути розглянуте судом виключно в порядку ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України є помилковими, оскільки на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Натомість під час розгляду справи у першій апеляційній та касаційній інстанції (тобто до відкриття виконавчого провадження) заміна учасника справи правонаступником повинна відбуватися виключно на підставі статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи – сторони, суд залучає у справі правонаступника відповідної сторони будь-якій стадії судового процесу. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час винесення Верховним Судом ухвали про заміну сторони правонаступником від 11.11.2020 року, заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником на підставі статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 ЦПК України є неможливою оскільки суперечитиме вимогам Закону.

У разі заміни сторони процесу його правонаступником діє правило, встановлене частиною 2 статті 55 ЦПК України, за яким усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Виходячи з цього з моменту заміни Верховним Судом ухвалою 11.11.2020 року померлого відповідача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 всі права та обов`язки ОСОБА_2 як відповідача та боржника у справі № 638/8040/18 перейшли до ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 638/8040/18 касаційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишено без змін.

На виконання зазначеного вище рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2020 року про залучення правонаступника відповідача – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 (син ОСОБА_2 ) у цивільній справі № 638/8040/18, АТ «Банк «Грант» 19 березня 2021 року було видано Дзержинським районним судом м. Харкова виконавчий лист за № 638/8040/18, щодо боржника ОСОБА_1 .

На зворотній стороні виконавчого листа № 638/8040/18 зазначено - боржник – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), який є правонаступником ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що будь-які інші виконавчі листи у справі № 638/8040/18 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, щодо боржника ОСОБА_1 , Дзержинським районним судом м. Харкова не видавались.

Означений виконавчий лист № 638/8040/18, щодо боржника ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , був виданий судом вперше.

22.04.2021 року АТ «Банк «Грант» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 638/8040/18, виданого 19.03.2021 року на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в цивільній справі № 638/8040/18 за позовом АТ «Банк «Грант» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, боржником за яким є ОСОБА_1 .

22.04.2021 року за результатами розгляду поданої заяви, на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65260227 з примусового виконання виконавчого листа № 509/2261/13-ц, виданого 19.03.2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова про звернення стягнення на предмет іпотеки.

23.04.2021 року за адресою боржника - ОСОБА_1 зазначеною у виконавчому листі № 638/8040/18, а саме: АДРЕСА_3 приватним виконавцем рекомендованим поштовим відправленням було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 65260227 від 22.04.2021 року. Факт направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 65260227 від 22.04.2021 року підтверджується копією фіскального чеку (ПН 215600426655).

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) – є спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, зокрема, у виконавчому листі потрібно зазначати наступну інформацію: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За змістом ч. 1, 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частинами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із пунктами 1, 3 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 року у справі № 623/2000/15-к висловив чітку правову позицію щодо можливості звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано спадкоємцем, що прийняв спадщину:

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к (провадження № 61-12242св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц (провадження № 61-10561св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11 (провадження № 61-36697св18), від 11 травня 2021 року у справі № 554/4712/15-ц (провадження № 61-17799св20).

Порядок звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку врегульований у ст. 440 ЦПК України. Так відповідно частини 10 зазначеної статті питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як визначено частинами 1, 3 статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладені вище обставини справи та положення чинного законодавства, жодних порушень з боку приватного виконавця при вчиненні дій з відкриття виконавчого провадження № 65260227, невідповідності цих дій вимогам чинного законодавства України, як і обґрунтованих підстав для визнання їх незаконними, заявником у поданій скарзі не наведено та судом не встановлено. Посилання заявника в обґрунтування поданої скарги на те, що він не є боржником за судовим рішенням, на виконання якого Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 638/8040/18 від 19.03.2021 року; - що він не є власником майна, на яке згідно виконавчого листа № 638/8040/18 від 19.03.2021 року має бути звернуто стягнення; - виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі вже відкривалось, але було закінчене, і законом не передбачено можливості його повторного відкриття; - виконавче провадження за судовим рішенням, на виконання якого видано виконавчий лист № 638/8040/18 від 19.03.2021 року вже відкривалось приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою М.А. але було завершено суд вважає такими, що не можуть бути враховані, так як означені обставини спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи та поясненнями представника стягувача у судовому засіданні. Жодна з означених вище ОСОБА_1 обставин не є підставою і для повернення приватним виконавцем виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в переліку обставин, визначених частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», такі обставини відсутні.

Щодо заяви ОСОБА_5 щодо нібито порушення його прав на спадкове майно поданої через канцелярію суду, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 не є стороною у виконавчому провадженні № 65260227. Стягувачем за виконавчим листом № 638/8040/18, виданим 19.03.2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова, є Акціонерне Товариство «Східно-Український Банк «Грант», а боржником – ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ). По-друге, до участі у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у якості зацікавленої особи ОСОБА_5 не залучався, і клопотання про залучення до участі у справі він не заявляв. По-третє, ОСОБА_5 по суті висловлює свою незгоду з діями стягувача та фактами, викладеними у рішеннях Верховного Суду, намагаючись їх спростувати, незважаючи на їх доведеність. По-четверте, ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому твердження про порушення його спадкових прав є припущенням.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. з відкриття виконавчого провадження № 65260227 були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця, право заявника не було порушено, а відтак у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Одною із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень (п. 9 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 1291 Конституції України). Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Керуючись ст. 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Східно-українського Банку « ГРАНТ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У випадку, якщо ухвала була постановлена за відсутності особи в той же самий строк з моменту отримання вказаної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 11 червня 2021 року.

Суддя Т.В. Штих.