Рішення № 97583071, 11.06.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/735/21

Номер провадження № 2/220/328/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Дурач О.А.

при секретарі судового засідання – Сербіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Великоновосілківського районного суду Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

06.05.2021 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з 10.09.2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що був зареєстрований 10.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 56. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина мешкає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Вважає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитину. Одна вона не зможе забезпечити належний рівень життя дитині. Крім того, дитина часто хворіє та потребує оздоровлення. Також, зазначає, що до суду надала позовну заяву про розірвання шлюбу. Відповідач самостійно та без судового рішення сплачувати аліменти на утримання дитини не бажає, а тому вона змушена звертатися до суду.

Враховуючи, що добровільно відповідач матеріальну допомогу на неповнолітнього сина не надає, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення позивача до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Процедура судового розгляду

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14.05.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено перше судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження 11.06.2021 року.

Позивач у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, в позовній заяві просила розглядати справу без її участі (а.с.2)

Відповідач в судове засідання, повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином (а.с.16), не з`явився та про причини неявки не повідомив. Відзиву на позов не надав, заяв про перенесення судового засідання до суду не надходило. Надав суду заяву про визнання позовних вимог повністю, не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом ухвалено розглядати вказану справу без участі сторін, зважаючи на належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, на підставі наявних матеріалів справи, оскільки вони містять достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час, їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного провадження. Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача, відповідно до поданої ним заяви та без участі відповідача, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду даного провадження, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Встановлені судом обставини, норми права, та мотиви їх застосування.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі з 10.09.2011 року. Сторони від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини в свідоцтві про народження зазначений відповідач, свідоцтво про народження від 12.04.2012 року серія НОМЕР_1 (а.с. 6). Дитина зареєстрована разом з позивачкою та відповідачем за однією адресою, що підтверджується довідкою відділу реєстрації Великоновосілківської селищної ради від 31.03.2021 року № 07-07/3052 (а.с. 9). Відомості про матеріальне становище відповідача позивачем не подані.

Відповідач до матеріалів справи надав документи що підтверджують його місце роботи. Відповідач працює на посаді «співробітник» у Головному управлінні національної поліції в Донецькій області, його дохід з грудня 2020 року по травень 2021 року склав 98627 грн. 77 коп. (нарахований), що вбачається з довідки від 09.06.2021 р. З травня 2021 року проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 25% грошового забезпечення на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за особистою заявою ОСОБА_2 (а.с.18).

Відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, іншим особам аліменти не виплачує, є працездатним, інвалідом не визнавався, має задовільний стан здоров`я, що підтверджується позовом.

Відповідно ч.1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права що до здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та те, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, інвалідом не являється, на користь інших осіб аліменти не сплачує, оскільки жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин суду не надано та відповідачем не зазначено, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення цього позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню в повному обсязі, розмір аліментів необхідно визначати з усіх видів заробітку відповідача. Зазначене узгоджується й з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-1798цс16 від 19.10.2016 р.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також, суд зазначає, що у разі зміни місця проживання дитини, або матеріального становища батьків, або інших обставин, що мають істотне значення, сторони не позбавлені можливості звернутись до суду з вимогами про зміну розміру аліментів, або їх скасування.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Таким чином, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що при звернені до суду позивач звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені, сума судового збору, що належала до сплати, складає 908 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн., а суму судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. – компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що також відповідає положенням ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 180,181, 182,183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 7, 9, 10, 12, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 24, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 06.05.2021 року і до досягнення нею повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави на розрахунковий рахунок – UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Іншу частину судового збору, у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. компенсувати за рахунок Держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.А. Дурач