Рішення № 97582869, 13.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39218/19

Провадження № 2/761/993/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Савенко О.І.,

представника позивача Воніканіс-Мирського Я.С.,

представника відповідача Курмазенко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну праву за позовом приватного акціонерного товариства «ОТІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ПрАТ «ОТІС» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме майнової шкоди завданої внаслідок ДТП - 251 181, 10 грн., грошові кошти за проведення оцінки майнової шкоди - 1 824,00 грн., та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2019 року об 13 год. 40 хв. у м. Києві по вул.. Щербаківського, 68, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Внаслідок ДТП він зазнав механічних пошкоджень, чим позивачу завдано шкоду. Згідно Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2019 року у справі № 761/21748/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту № 73 про оцінку автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 від 02.09.2019 року сума матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, становить 350181,10 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , цивільно-правову відповідальність якого було зареєстровано у ТДВ СК «Альфа-Гарнат», поліс №АМ/4507482 від 30.06.2018 року, строком дії з 01.07.2018 року до 30.06.2019 року включно, з лімітом страхового відшкодування 100 000,00 грн.

ТДВ СК «Альфа-Гарнат» на корись позивача виплачено страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн. розмір спричиненої шкоди транспортному засобу позивача перевищує обсяг відповідальності страховика, тому різниця у сумі 251 181,10 грн., підлягає стягненню з відповідача, як з винуватця ДТП.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року по справі відкрито провадження.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-808 від 29.09.2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв`язку із відпусткою судді Кондратенко О.О.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року справу прийнято до провадження судді Рибака М.А. та призначеного розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

10.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що не погоджується з наданим позивачем звітом про оцінку шкоди, так як звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Відповідача вважає звіт про оцінку завданої матеріальної шкоди неналежним доказом, тому просить у задоволенні позову відмовити.

25.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що відзив не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав із посиланням на норми права. Вказують, що відсутні докази, що копія звіту яку було надано рецензенту достовірна. Не можливо встановити наявність чи відсутність права у рецензентів здійснювати рецензування звіту про оцінку. Зауваження, що зазначені у рецензії, сформовані на суб`єктивних припущеннях рецензента і по суті безпідставні та необґрунтовані.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та просив суд про його задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2019 року о 13 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Д. Щербаківського, 68, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Івеко» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не був уважним, не зреагував відповідно на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Рено» державний номерний знак НОМЕР_2 , який від цього відкинуло на автомобіль АС-9 27052 державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого всі транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.

Автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 належить ПрАТ «ОТІС» на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно звіту №73 від 02.09.2019р. про оцінку автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті ДТП складає 350 181,10.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .

Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарнат», поліс №АМ/4507482 від 30.06.2018 року, строком дії з 01.07.2018 року до 30.06.2019 року включно, з лімітом страхового відшкодування 100 000,00 грн.

На підставі вищевказаного Звіту страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарнат» була виплачена сума страхового відшкодування - 99 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку.

Різниця між фактичними витратами на відновлення автомобіля та страховим відшкодуванням складає - 251 181,10 грн.

Також, позивачем понесені додаткові витрати для проведення оцінки майнової шкоди в розмірі 1 824,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6959 від 19.09.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз`яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Згідно до Стаття 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається зі змісту п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, «У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.», тобто, особа яка проводить огляд пошкодженого транспортного засобу лише у разі потреби проводить виклик зацікавлених осіб.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неналежного звіту (оцінки) щодо завданих збитків, оскільки в матеріалах справи міститься звіт №73 від 02.09.2019 року про визначення вартості матеріального збитку, який не був оскаржений відповідачем. Крім того відповідача та власника автомобіля було запрошено на огляд автомобіля , проте останні не були присутні при такому огляді.

Суд критично ставить до наданої відповідачем рецензії звіту про оцінку матеріального збитку, так як з такої не можливо встановити наявність чи відсутність права у рецензентів здійснювати рецензування звіту про оцінку. Крім того зауваження, що зазначені у рецензії, сформовані на суб`єктивних припущеннях рецензента та необґрунтовані.

Стороною відповідача не було надано іншого розрахунку вартості матеріального збитку та не було заявлено клопотання про призначення та проведення автотоварозначої експертизи для встановлення вартість відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки сума страхової виплати є недостатньо для покриття завданої позивачу матеріальної шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди (350 181,10 грн.) і страховою виплатою (99 000, 00грн.) має бути сплачена безпосередньо відповідачем у відповідності до положень ст. 1194 ЦК України, що складає 251 181,10 грн.

Крім того відповідачем на корить позивача мають бути сплачені витрати для проведення оцінки майнової шкоди в розмірі 1 824,00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд також присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3796,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 82, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «ОТІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «ОТІС» суму майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 251181,10 грн., 1824.00 грн. вартості проведення оцінки майнової шкоди та 3796,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС»: м. Київ, вул. Чистяківська, 32, код ЄДОПОУ 14357579.

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

СУДДЯ М. А . РИБАК

Повний текст рішення суду складено 18.05.2021 року.