Рішення № 97582770, 10.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

10.06.2021 Справа № 756/16104/20

Унікальний № 756/16104/20

Провадження № 2/756/2526/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Мушкетик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Л.А.Н.К.» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та зміни формулювання звільнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами до відповідача ТОВ «Б.Л.А.Н.К.»та з урахуванням уточнення просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 10.07.2020 ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а також змінити формулювання причин звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим з посади головного бухгалтера ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 19.06.2020.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у вересні 2020 року за допомогою Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України йому стало відомо про звільнення з посади головного бухгалтера ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто через прогул без поважних причин.

Позивач вважає, що його звільнено із займаної посади з порушенням вимог трудового законодавства у зв`язку з наступним.

Наказом директора відповідача від 18.03.2020 «Про оголошення простою на ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» було оголошено простой і зупинено роботу товариства на період з 18.03.2020 до моменту закінчення карантинних заходів Кабінетом Міністрів України.

Працівників ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» вказаним наказом було звільнено від обов`язків бути присутніми на робочих місцях під час простою.

У подальшому наказом директора відповідача від 09.06.2020 «Про оголошення закінчення простою ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» було оголошено закінчення простою і відновлено роботу товариства з 10.06.2020.

Зазначеним наказом зобов`язано працівників відповідача бути присутніми на робочих місцях та приступити до виконання свої обов`язків з 10.06.2020. Вказаний наказ позивач отримав тільки 16.06.2020.

У зв`язку з тим, що позивач не мав змоги приступити до виконання своїх обов`язків, 17.06.2020 на адресу відповідача він направив лист із викладенням причин, який відповідач отримав 19.06.2020.

Позивач наголошує, що відповідач систематично не виконує законодавство про працю, а саме порушує строки виплати заробітної плати, тому ним на адресу відповідача 17.06.2020 було направлено заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 17.06.2020. Зазначена заява отримана відповідачем 19.06.2020.

У зв`язку з вищенаведеним позивач вважає, що ТОВ «Б.Л.А.Н.К.», отримавши 19.06.2020 його заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України зобов`язаний був звільнити позивача за вказаною статтею, про що видати відповідний наказ та внести запис до трудової книжки.

На думку позивача, всупереч вимогам законодавства директором відповідача 10.07.2020 його було протиправно звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а не ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, оскільки його довірителем не порушені жодні конституційні та трудові права позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом ТОВ «Б.Л.А.Н.К» від 06.12.2017 № 20-к позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до відповідача на посаду головного бухгалтера з 07.12.2017.

Наказом директора відповідача від 18.03.2020 «Про оголошення простою на ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» було оголошено простой і зупинено роботу товариства на період з 18.03.2020 до моменту закінчення карантинних заходів Кабінетом Міністрів України. Працівників ТОВ «Б.Л.А.Н.К.» вказаним наказом було звільнено від обов`язків бути присутніми на робочих місцях під час простою.

16 червня 2020 року позивач отримав від відповідача копію наказу від 09.06.2020 № 2/к «Про оголошення закінчення простою на ТОВ «Б.Л.А.Н.К», що підтвердили сторони по справі у судовому засіданні.

17 червня 2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 17.06.2020. Зазначена заява отримана відповідачем 19.06.2020.

Частиною 3 ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З даною заявою відповідач не погодився, оскільки не вважає, що він не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, та надав відповідну відповідь листом від 26.06.2020.

Верховний Суд при розгляді спору щодо відмови роботодавцем звільнити працівника на підставі його заяви за ч. 3 ст. 38 КЗпП України зазначив, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц, від 22 квітня 2020року у справі № 199/8766/18 та від 17.04.2019 у справі № 216/7189/14-ц.

У зв`язку з тим, що відповідач не визнавав порушення трудового законодавства зі свого боку, тому, на думку суду, мав всі правові підстави відмовити у розірванні трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Однак, враховуючи ті обставини, що відповідачем не задоволено заяву позивача про звільнення із займаної посади за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останній проігнорував вимоги наказу від 09.06.2020 № 2/к «Про оголошення закінчення простою на ТОВ «Б.Л.А.Н.К» та не приступив до виконання своїх службових обов`язків.

Зазначені обставини підтверджуються доповідними записками фінансового директора ТОВ «Б.Л.А.Н.К» ОСОБА_2 про відсутність позивача на роботі 10.06.2020, 11.06.2020, 12.06.2020, 15.06.2020, 16.06.2020, 17.06.2020, 18.06.2020, 19.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 24.06.2020, 25.06.2020, 26.06.2020, та відповідними актами, що складені на підставі зазначених доповідних записок.

До того ж відповідачем на адресу позивача 26.06.2020, 02.07.2020 та 06.07.2020 направлені листи з проханням повідомити про причини відсутності на роботі, однак жодної відповіді позивачем не було надано.

У зв`язку з вищезгаданим Наказом ТОВ «Б.Л.А.Н.К» від 10.07.2020 № 10/к позивача звільнено із займаної посади відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Цього ж дня 10.07.2020 позивачу виплачено заробітну плату у розмірі 5 385,07 грн, про що свідчить платіжне доручення від 10.07.2020 № 399 та відомість на виплату грошей від 10.07.2020 № 128.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідачем на виконання вимог ч. 2 ст. 47 КЗпП України направлено позивачу цінний лист від 10.07.2020 з копією наказу від 10.07.2020 № 10/К про його звільнення, однак останній з незалежних від відповідача причин його не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх вимог позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірний Наказ від 10.07.2020 № 10/К є неправомірним та таким, що суперечить нормам трудового законодавства.

На підставі вищезазначеного судом вбачається, що відповідачем повністю дотримано вимог трудового законодавства відносно прийняття Наказу від 10.07.2020 № 10/К, яким позивача звільнено із займаної посади відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не знайшли свого доведення та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст. 38, 40, 47 КЗпП України, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційному суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2021 року.

Суддя,- Белоконна І.В.