Ухвала суду № 97582698, 10.06.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/122/21

Справа № 754/6446/21

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2021 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю як чоловік та дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом в частині спадкування 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (провадження 2-з/754/87/21), в якій він просив накласти арешт на 86/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Вимоги заяви обґрунтовані тим, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження частки 86/100 іншим особам, зокрема, відповідач приводить у квартиру потенційних покупців. Враховуючи, що відповідач свідомо діє та не приховує своїх намірів є підстави вважати, що протягом розгляду справи частина квартири може бути відчужена на користь третіх осіб.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.

Крім того, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05.05.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12 липня 2021 року.

08.06.2021 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (провадження № 2-з/754/122/21). У вказаній заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 86/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 подано заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на 43/100 часток квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на 86/100 часток спірної квартири. Відтак предметом спору у даній справі є визнання права власності на 43/100 частин вказаної квартири. Позивач вказує, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на відчуження частки 86/100 іншим особам, зокрема, відповідач приводить у квартиру потенційних покупців. Враховуючи, що відповідач свідомо діє та не приховує своїх намірів є підстави вважати, що протягом розгляду справи частина квартири може бути відчужена на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підтвердження факту того, що відповідач має намір продати свою частину квартири, свідчить отримана позивачем заява про повідомлення про намір продати квартиру від 11.05.2021, тому у випадку продажу частини спірної квартири, під час судового розгляду виконання рішення суду може значно ускладнитися.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що вказана заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається із позовної заяви та зазначається позивачем у заяві про забезпечення позову, однією із позовних вимог є визнання за ОСОБА_1 права власності на 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою він проживав як чоловік та дружина з 1991 по 2003 рік у зареєстрованому шлюбі, а з 2003 року по день смерті без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 86/100 частин квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом. Позивач вважає, що має право на обов`язкову частку у розмірі 43/100 частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки проживав однією сім`єю як чоловік та дружина, та є непрацездатним вдівцем.

До заяви про забезпечення позову позивач надав копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 11.05.2021 про те, що ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_1 про намір продати належу їй на праві приватної власності 86/100 часток квартири АДРЕСА_1 за ціною 885 620,00 грн. Відповідно до вимог ст. 362 ЦК України позивач має переважне право купівлі вказаної частки, як учасник спільної часткової власності, тому відповідач просила не пізніше одного місяця з дня одержання заяви повідомити нотаріуса про своє бажання чи відмову придбати зазначену частку квартири; у разі неотримання відповіді за спливом зазначеного терміну належна частка буде продана іншій особі.

Разом з тим позивач просить забезпечити вказаний позов шляхом арешту на 86/100 частин квартири АДРЕСА_1 , тобто всієї належної частки відповідачу, а отже, предмет забезпечення позову, який просить вжити позивач, виходить за межі предмету спору.

Крім того, суд вважає, що заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що такі заходи забезпечення позову, як арешт належної на праві приватної власності 86/100 часток спірної квартири, є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог заяви, неспівмірність запропонованих заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.І. Гринчак