Ухвала суду № 97582513, 07.06.2021, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №701/1339/19

Провадження №1-кп/702/13/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді : Мазай Н.В.

з секретарем судового засідання: Кольц І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019 за № 12019250000000227, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2018 за № 12018250000000233

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження прокурора: Луговського І.С.,

представника потерпілих адвоката: Дерев`янчука В.А.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката: Підчасюка В.Ю.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представник потерпілого адвокат - Лежух-Вовк Т.І., потерпілі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бьокер Отто, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представник ТОВ «Вікторія» ОСОБА_7 , перекладач Жаравін О.С., не з`явились,

в с т а н о в и в :

В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 206-2, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України (справа № 701/1339/19).

На адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Органом досудового розслідування установлено, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року, діючи умисно, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_2 із корисливих мотивів, протиправно заволодів майном ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846) в тому числі часткою його засновника шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, що заподіяло велику шкоду ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788), за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 13/12 від 19.06.2012 ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ «Вікторія», код ЄДРПОУ 32860788.

Так, протягом 2018 року, точної дати в ході розслідування не встановлено, ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з ОСОБА_1 , метою якої було незаконне заволодіння майном ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, в тому числі часткою його засновника.

В подальшому, 24.09.2018 ОСОБА_1 не маючи відповідних повноважень, діючи в інтересах ОСОБА_2 всупереч інтересам засновника та в порушення положень Статуту ТОВ «Вікторія», перебуваючи у м. Черкаси склав Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 1/09 від 24.09.2019, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місця та часу проведення загальних зборів Товариства, а саме: 19124, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Зюбриха, вул. Центральна, буд. 1, а також часу початку зборів 09 год. 00 хв. 24.09.2018.

Відповідно до Рішення № 1/09 від 24.09.2019 на зборах вирішили: дозволити продаж частки учасника ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), належної ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788) у розмірі 100 % статутного капіталу, фізичній особі – ОСОБА_2 ; змінити склад учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846) на наступний: ТОВ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 32860788) виходить зі складу учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), а ОСОБА_2 входить до складу учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), з часткою володіння 100 % статутного капіталу.

Продовжуючи свій злочинний умисел на підставі вказаного рішення 24.09.2018 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебуваючи в м. Черкаси склали фіктивний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (далі – Договір купівлі-продажу частки), умови якого в частині внесення коштів на розрахункові рахунки, відкриті на ТОВ «Вікторія», за купівлю корпоративних прав товариства не мали намір виконувати.

У пункті 1 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що продавець – ТОВ «Вікторія» продає покупцю – ОСОБА_2 свою частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.», що еквівалентно 2029800,00 гривень.

Пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу частки передбачено, що продавцю – ТОВ «Вікторія» належить частка у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства.

У пунктах 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що ціна частки складає 100 % та відчужується за ціною 2 029 800,00 гривень.

Оплата вартості Частки, вказаної у пункті 2.1 Договору, здійснюється покупцем протягом 15-ти календарних днів після підписання договору. Валютою платежу за цим договором є грошова одиниця України – гривня.

У підпункті 3.2.1 пункту 3.2 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що покупець – ОСОБА_2 зобов`язаний оплатити продавцю – ТОВ «Вікторія» вартість Частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору та прийняти частку у власність.

У подальшому, в цей же день ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (ЄДРПОУ 38543846), який було посвідчено приватним нотаріусом Романій Н.В., відповідно до якого: ТОВ «Вікторія» на виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018 передало, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, у розмірі 100 %. Номінальна вартість цієї частки складає 2 029 800,00 гривень; Сторони не мають одна до одної матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки статутного капіталу ТОВ «Вікторія.».

Після цього, переслідуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння майном ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Черкаси, склав Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місця та часу проведення загальних зборів Товариства, а саме: АДРЕСА_1 , часу початку зборів 10 год. 00 хв. 24.09.2018, а також факту присутності під час зборів діючого на той час директора ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_8 , який підтвердив свій намір щодо свого звільнення з посади і запропонував обрати на цю посаду ОСОБА_2 .

Ураховуючи вказані факти, зазначеним рішенням було призначено директором Товариства ОСОБА_2 , а також затверджена нова редакція Статуту ТОВ «Вікторія.».

Після затвердження Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, а також нової редакції Статуту Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 близько 14.05 год. прибули до Маньківської районної державної адміністрації, де ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 подав державному реєстратору наступні документи: Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 1/09 від 24.09.2019, Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, нову редакцію Статуту ТОВ «Вікторія.», акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (ЄДРПОУ 38543846) від 24.09.2018.

На підставі зазначених документів державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації ОСОБА_9 здійснила наступні реєстраційні дії щодо ТОВ «Вікторія.»: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: 24.09.2018 10121050006000608: зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах: 24.09.2018 10121070007000608; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

У подальшому, з метою надання вказаним протиправним діям законного характеру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складено фіктивний акт звірки розрахунків від 08.10.2018 за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018, в який внесли неправдиві відомості про те, що станом на 08.10.2018 покупець, в особі ОСОБА_2 здійснив повний розрахунок із Продавцем ТОВ «Вікторія», в особі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018, шляхом передачі готівкових грошових коштів у розмірі 2 029 800,00 гривень.

Однак, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №СЕ2019/121 від 12.07.2019 факту отримання коштів від ОСОБА_2 за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018 за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 заволодів майном товариства, в тому числі часткою 100 % статутного капіталу ТОВ «Вікторія.», засновником якого є ТОВ «Вікторія», що складає відповідно до висновку судово-економічної експертизи №СЕ2019/121 від 12.07.2019 10 118 500,00 гривень, чим завдав шкоди ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788) на вказану суму, що більш ніж в 11485 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, тим самим заподіяв останньому велику шкоду.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з директором ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_2 , знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці на території м. Черкаси, в листопаді 2018 року, але не пізніше 13.11.2018, переслідуючи умисел на розірвання договорів суборенди 159 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в адміністративних межах с. Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області, склали завідомо підроблені офіційні документи, які посвідчують факти, що мають юридичне значення, а саме 159 угод б/н від 13.11.2018 про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок, укладених у 2016 році між ТОВ «Вікторія.» код ЄДРПОУ 38543846 (суборендодавець) та ТОВ «Вікторія» код ЄДРПОУ 32860788 (суборендар), в реквізити яких, достовірно знаючи, що з 10.10.2018 ОСОБА_1 не є керівником ТОВ «Вікторія» та не має законних повноважень підписувати офіційні документи від імені даного товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесли недостовірні відомості про те, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Вікторія». Після цього вищевказані 159 угод б/н про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок від 13.11.2018 були підписані ОСОБА_1 від імені ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_2 від імені ТОВ «Вікторія.», а також посвідчені печатками вказаних підприємств.

В подальшому, 13.11.2018 зазначені 159 угод б/н про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок були подані ОСОБА_2 приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяні Миколаївні для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

19.04.2021 Монастирищенським районним судом Черкаської області винесено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 строком на 60 діб, до 17.06.2021 з визначенням можливості внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України зазначено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкцією злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, який відноситься до категорії тяжких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та з конфіскацією майна.

Метою обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 є порушення вимог ч.ч. 6, 7 ст. 182 КПК України, зокрема обвинувачений зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати суду документ, що це підтверджує. обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На цей час ОСОБА_1 або його заставодавець не здійснили жодної дії, спрямованої на виконання (часткове виконання) ухвали суду в частині внесення застави.

Крім того, метою обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 є забезпечення виконання обвинyваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам з його боку переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Таку поведінку можливо спрогнозувати, враховуючи попередні дії підозрюваного (обвинуваченого), які полягали у систематичній неявці для проведення слідчих (процесуальних) дій до органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи зазначені обставини, а також покарання, яке передбачене ч. 3 ст. 206-2 КК України є мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не зареєстрований за жодним місцем проживання, у останнього відсутнє постійне місце роботи чи навчання, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, в тому числі, відсутність осіб, що перебувають на його утриманні.

ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності (засуджений Любомльським районним судом Волинської області 28.03.2017 за ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до штрафу у розмірі 30 005 грн). Також, ОСОБА_1 має документи для виїзду за кордон та у 2019 році виїжджав за межі України.

Установлено, що обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся від явки до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій, перебував у розшуку, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, виїжджав за межі України в 2019 році, порушував вимоги ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому є достатньо підстав вважати, що останній може продовжити переховуватись від суду в тому числі шляхом виїзду за межі України, а також вчиняти нові злочини.

Крім того, судом встановлено беззаперечний факт в тому, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі тяжкого злочину, направлених на порушення нормального існування інституту власності як частини економічних відносин та основ економічної системи держави, внаслідок чого було завдано збитків громадянам Федеративної Республіки Німеччина (іноземним інвесторам) більш як на 2 000 000 гривень.

Разом з тим, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Вказане підтверджується способом вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Установлено, що адвокатом потерпілого Лежух-Вовк Т.І. у попередніх судових засіданнях до кримінального провадження, було долучено копію обвинувального акту, затвердженого 17.12.2020 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.

Вказані обставини в сукупності з іншими обставинами дають підстави вважати про можливу негативну поведінку обвинуваченого у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Станом на час звернення до суду з вказаним клопотанням, ризики, наведені у ньому, які передбачено ст. 177 КПК України мають місце та продовжують існувати.

Враховуючи той факт, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім як, тримання під вартою не може запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, виникла необхідність у продовженні стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 закінчується 17.06.2021, з метою проведення об`єктивного, повного та всебічного судового розгляду по даному кримінальному провадженню просить продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб з визначенням можливості внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що складає 2 017 050 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який та зменшення розміру застави заперечував. Додатково пояснив, що факти і обставини, які зазначені в його клопотанні підтверджуються матеріалами, які були досліджені в попередніх судових засіданнях з приводу неявки до органів досудового розслідування, ухвал про затримання з метою приводу. Обставини не змінились та продовжують існувати, а надані докази прямо вказують на ризики, зокрема ухилення від явки до суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Заперечує наявність факту міцних соціальних зв`язків в обвинуваченого через реєстрацію шлюбу, оскільки вважає, що міцний соціальний зв`язок, безпосередньо, як встановлює законодавство, полягає в наявності в обвинуваченого місця роботи, навчання, прописки за місцем проживання, наявність утриманців. Вказані обставини в ОСОБА_1 відсутні, а тому відсутній і міцний соціальний зв`язок. Притягнення ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не вказує на наявність в нього судимості, оскільки дійсно судимість знята, погашена, але вказує на репутацію особи, тобто на думку суспільства про особу, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, що також впливає на вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . За змістом відповіді Жашківського РВ поліції, ОСОБА_1 звертався з заявою про вчинення злочину, а не з метою отримання закордонних паспортів. Він прибув в м. Жашків безпосередньо для написання заяви, а саме з приводу її особистої здачі в чергову частину РВ поліції на неправомірні дії службових осіб в тому числі потерпілого ОСОБА_10 . Просить задоволити клопотання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 . У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу стороні захисту відмовити. Вказаний розмір застави на його думку є обґрунтованим, визначений в тому числі судом апеляційної інстанції на стадії досудового розслідування, а також перевірений в Монастирищенському районному суді. Він вважає що підстав для зміни розміру застави немає, оскільки дійсно є один із беззаперечних доказів, який уже був досліджений в ході судового розгляду, який вказує на те, що кошти, якими нібито ОСОБА_2 розрахувався з директором ТОВ «Вікторія» ОСОБА_1 не поступили ні на розрахункові рахунки, ні власникам, ні засновникам. Будь-які інші обставини які вказували б на зменшення суми застави відсутні.

Представник потерпілих адвокат - Дерев`янчук В.А. заперечив проти зміни запобіжного заходу та зміни розміру застави. Підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 , як директором, було укладено договір купівлі-продажу частки, це передбачає отримання компенсації за відчуження майна. Відсутність декларування доходу від цієї оборутки, не свідчить про відсутність в нього коштів. Господарським судом Черкаської області підтверджено факт того, що ОСОБА_1 діючи з перевищенням повноважень здійснив відчуження майна на суму понад 2000000 грн. Потерпілі у справі звернулися з заявою, оскільки вказані кошти не отримували, не надійшли вони й на рахунки, а майно, юридично було передано у власність ОСОБА_2 . На момент сплати ОСОБА_1 застави у розмірі 38000 грн., рішення Господарського суду Черкаської області не набрало чинності і ОСОБА_1 справедливо вірив в те, що воно може бути винесено на його користь та на користь ОСОБА_2 . В зв`язку з цим потреби переховуватися у ОСОБА_1 не було і він приходив на допити та на всі виклики. На даний час це рішення набрало законної сили і воно підтвердило, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення і вийшов за межі своїх повноважень, без жодних підстав передав майно у власність ОСОБА_2 . Тому є всі підстави, всі ризики того, що ОСОБА_1 може не з`являтися на судові засідання. Санкція статті передбачає покарання 10 років з конфіскацією майна і це дійсно є великий ризик того, що особа може уникати такої відповідальності, шляхом нез`явлення до суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який або зміну розміру застави за змістом якого вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не підлягає до задоволення. З моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави 18.10.2019 у розмірі 38420,00 грн, він з`являвся на виклики органу досудового розслідування та суду, а саме на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та виклики з приводу вручення копій клопотання про обрання, а також про зміну запобіжного заходу. Крім цього він з`являвся на виклики до суду, а саме 02.12.2019 до Черкаського апеляційного суду, 11.12.2019 до Придніпровського районного суду Черкаської області, 24.12.2019 до Черкаського апеляційного суду, 13.01.2020 до Придніпровського районного суду Черкаської області, 06.02.2020 до Черкаського апеляційного суду, що спростовує ризик переховування від суду. У нього є офіційна дружина ОСОБА_11 , що спростовує твердження прокурора про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Крім цього у клопотанні прокурор вказує на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності Любомльським районним судом Волинської області 28.09.2017, в силу п.5 ч.1 ст.89 КК України він є не судимим. Є неприпустимим посилання на те, що він у минулому був засуджений та отримав покарання у вигляді штрафу, піднімаючи при цьому по суті ризик. Також прокурор у своєму клопотанні вказує, що він не має документи для виїзду за кордон та у 2019 році виїжджав за межі України. Вважає за доцільне наголосити вкотре на тому, що за кордон він виїжджав до того як йому стало відомо про дане кримінальне провадження, та було обрано запобіжний захід у вигляді застави, а також що 05.11.2019 на виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області від 16.10.2019 він здав слідчому на зберігання свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яку просить прокурор у своєму клопотанні, є необґрунтованим і не помірним для нього. Прокурором не надано жодного доказу що розмір застави 2017050,00 грн є для нього помірним. Він не має жодних джерел доходів, так як перебуває більше ніж 16 місяців під вартою, не має ніяких активів та заощаджень у банках, а також не має рухомого або нерухомого майна. В даному випадку стороною обвинувачення не надано будь яких доказів, що його матеріальне становище йому дозволяє внести заставу у розмірі 2017050,00 грн, що є неприпустимим та чим порушуються його права. Також ЄСПЛ наголошує на тому, що застава є як гарантія забезпечення присутності обвинуваченого на слуханні. Просить суд звернути увагу на те, що застава, яка була в нього в 2019 році, а саме 38420,00 грн забезпечила його явку до органу досудового розслідування та суду, про що він вище зазначав та підтвердження цього є в матеріалах даного кримінального провадження. Просить у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Змінити запобіжний захід відносно нього на запобіжний захід який не пов`язаний з триманням під вартою або змінити розмір застави який буде для нього помірним та передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України. В судовому засіданні додатково пояснив, що немає зареєстрованого місця проживання. На даний час одружений та має можливість проживати за місцем реєстрації дружини в с. Крушинка. Дружина зареєстрована в м.Жашкові, але проживає за цією адресою. Це її власність, вона є співвласником. Крім неї в будинку проживають її діти. Той розмір застави який буде для нього помірний, це той розмір який уже внесений 38000 грн, він помірний і забезпечить його явку. Вважає, що застосування електронного засобу контролю в повній мірі забезпечить за ним нагляд. Про оголошення його в розшук дізнався після затримання. За ст. 125 КК України обвинувальний вирок відносно нього відсутній. Наміру переховуватися від суду не має, оскільки має родину.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу або розміру застави та пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 з початку 2019 року знаходиться під вартою, а до кінця 2018 року він був працевлаштований. Перед взяттям його під варту він не працював лише 4-5 місяців, після звільнення. Вважає, що носіння електронного браслета достатньо та в повній мірі забезпечує перебування людини під повним наглядом. Утримання ОСОБА_1 під вартою 16 місяців порушує його права як людини. В них є в наявності документи, які підтверджують факт отримання коштів за корпоративні права не ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат - Підчасюк В.Ю. подав до суду заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до якого прокурор вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду та може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На обґрунтування даних ризиків прокурор зазначає, що ОСОБА_1 або його заставодавець не здійснили жодної дії, спрямованої на виконання (часткове виконання) ухвали суду в частині внесення застави. Однак, дані твердження не відповідають дійсності, так як ОСОБА_1 було внесено суму в якості застави в розмірі близько 38 000 грн. Також прокурором вказується, що покарання, яке передбачене ч.3 ст.206-2 КК України є мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватись від суду. Вина ОСОБА_1 ані за вказаною статтею, ані за іншими ще не доведена, а тому посилання прокурора на покарання конкретної статті як на мотив та підставу для ОСОБА_1 переховуватись є припущенням і не базується на беззаперечних фактах і носить формальний характер. Прокурор також зазначає на відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 07.05.2021 ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , що вказує на існування сім`ї. Тому, за наявності дружини, яка має постійне місце проживання, свідчить про те, що в ОСОБА_1 вже існує постійне місце проживання. Прокурор стверджує, що спосіб вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень вказує на те, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити ті, в яких обвинувачується. В даному випадку інкриміноване правопорушення є закінченим, що виключає можливість ОСОБА_1 його продовжити. Тому, доводи прокурора як на підставу існування ризиків є необґрунтованими та належним чином не доведені, що свідчить про відсутність підстав в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою. Разом з цим, просить суд врахувати, що ОСОБА_1 довгий час утримується під вартою. Він не має можливості виконати ухвалу суду щодо внесення застави в повному обсязі, так як не володіє такими коштами і у його власності відсутнє будь-яке майно, яке можна було б реалізувати, а отримані кошти внести в якості застави. Сума визначена в розмірі 2 017 050 грн., як сума застави є невиправдано великою та є завідомо непомірною для ОСОБА_1 . Додатково в судовому засіданні пояснив, що тяжкість злочину не є підставою для тримання під вартою і продовження строку тримання під вартою. Судом раніше вирішено питання по ч.1 ст.125 КК України, легкі тілесні ушкодження, а саме в ухвалі з посиланням на ст.62 зазначено про презумпцію невинуватості. Повністю підтримує позицію свого підзахисного в частині заявлення ним клопотання про зміну запобіжного заходу і обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою оскільки вважає, що він уже досить тривалий час перебуває під вартою. На сьогоднішній день він вважається особою невинуватою, оскільки існує презумпція невинуватості. Перебуваючи довгий час під вартою, він вважає, що такий запобіжний захід, як домашній арешт цілком і повністю забезпечить виконання всіх процесуальних обов`язків, які будуть покладені на ОСОБА_1 в ході виконання даного запобіжного заходу та будуть виникати під час розгляду даного кримінального провадження. Просить суд врахувати ті обставини, що дійсно в силу ст.89 КК України ОСОБА_1 вважається не судимий.

В судове засідання представник ТОВ «Вікторія» ОСОБА_7 , перекладач Жаравін О.С. не з`явились по невідомій суду причині. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. Подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник потерпілих адвокат Лежух-Вовк Т.І. в судове засідання не з`явилася. Подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. (ч. 1 ст. 331 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Станом на 07.06.2021 кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не завершено та не може бути завершено до спливу строку тримання ОСОБА_1 під вартою.

Згідно з ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206 – 2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 206 – 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім наявності вказаних ризиків, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України) (рішення Конституційного суду України № 7-р/2019 від 25.06.2019).

Суд вважає, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України. Вказані докази були досліджені при обранні ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в подальшому неодноразово і при вирішенні питання про продовження строку тримання його під вартою.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06.02.2020 застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 1050 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн та встановлено наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу підтверджувалися: ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 23.06.2020, що залишена без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.08.2020; ухвалами Монастирищенського районного суду Черкаської області про продовження тримання під вартою від 17.08.2020, 05.10.2020, 23.11.2020.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 14.01.2021 судом підтверджено ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Мета застосування запобіжного заходу визначена в ч. 1 ст. 177 КПК України та полягає в забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, крім іншого за п.п. 1,5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за одне із яких передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначена обставина може бути вагомим мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Європейський суд з прав людини, у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 ухилявся від явки до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій, як наслідок був оголошений та перебував у розшуку, що підтверджується відповідною ухвалою.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про здачу ним закордонного паспорту слідчому не є безумовною підставою для зменшення чи відсутності ризику переховуватись від суду, а тому суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не зменшився, а тому є достатньо підстав вважати, що останній може продовжити переховуватися від суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України.

Крім цього, суд вважає, що продовжує існувати можливість того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Вказане підтверджується способом вчинення та системністю інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В сукупності з іншими обставинами, судом також враховується, що ОСОБА_1 офіційно не зареєстрований за жодним місцем проживання, немає міцних соціальних зав`язків, зокрема немає неповнолітніх дітей чи інших утриманців, порушував вимоги ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідно було досліджено та знайшло своє підтвердження при обранні йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, розмір майнової шкоди у кримінальному провадженні, який становить понад 2 000 000 грн.

При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Обвинувачений в судовому засіданні посилається на наявність в нього міцних соціальних зв`язків, зокрема в розрізі наявності дружини ОСОБА_11 в зв`язку з офіційною реєстрацією шлюбу та дітей дружини. Разом з тим, суд вважає, що наявність в обвинуваченого дружини, як самостійна підстава не є достатньою для запобігання ризикам, які описані вище та не може гарантувати виконання обвинуваченим своїх обов`язків.

За вказаних вище обставин суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтримане захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Підчасюком В.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовити.

З урахуванням вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні, а стороною захисту суду не надані.

Суд вважає, що посилання прокурора в клопотанні про продовження строку тримання під вартою на наявність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не може в даному випадку обґрунтовувати існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України в силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та доцільності зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зменшення розміру застави, оцінивши доводи всіх учасників судового засідання, з огляду на наведені обставини обвинувачення, тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, з урахуванням обставин наведених сторонами кримінального провадження, суд вважає, що прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_1 , на строк 60 діб, тобто до 05.08.2021 включно із визначенням розміру застави, відповідно до ст. 182, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У рішенні від 12.03.2009 у справі «Олександр Макаров проти Росії» №152117/07 ЄСПЛ вказав, що «... сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів... іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Розмір застави, згідно вимог ч.4 ст. 182 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.

Стороною захисту надано суду докази відсутності у обвинуваченого грошових коштів та майна та заявлено обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні про помірність для нього застави в розмірі 38000 грн.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину.

При визначенні розміру застави суд враховує надані стороною захисту докази матеріального стану обвинуваченого ОСОБА_1 , але також враховує і обставини пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення органом досудового розслідування у вчиненні інкримінованих йому злочинів, можливий розмір заподіяної шкоди, який за обвинуваченням визначено в розмірі 2029800,00 гривень, ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, які описані вище та вважає, що з урахуванням наведених вище обставин саме розмір застави в 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Суд вважає, що розмір застави в 38000 грн за обставин описаних вище не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, а тому не може бути задоволено клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави обвинуваченому.

Враховуючи зазначене вище, на підставі ст. 182, 183 КПК України, суд вважає, що заставу необхідно визначити в розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України, з покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Тримання соби під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 176, 177, 183, 184, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, починаючи з 07 червня 2021 року до 05 серпня 2021 року включно.

Визначити розмір застави в сумі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн., у випадку внесення якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти.

У випадку внесення застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього строком на 60 днів з дня внесення застави наступних обов`язків:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно нього;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження відносно нього;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Застосування електронного засобу контролю здійснюється слідчим або уповноваженими працівниками органу поліції визначеного слідчим.

Роз`яснити ОСОБА_1 та заставодавцю (якщо особа буде відмінна від ОСОБА_1 ), що у разі якщо ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки застава звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зменшення розміру застави, відмовити повністю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , захиснику обвинуваченого ОСОБА_1 адвокату Підчасюку В.Ю., прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор", начальнику ІТТ № 2 ГУНП в Черкаській області.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 11 червня 2021 року о 10 год 30 хв.

Суддя Н.В. Мазай