Ухвала суду № 97582373, 11.06.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/627/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської областв в складі судді Венгерчук А.О., перевіривши виконання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Вельбівненської сільської ради №540 від 09.04.2019 "Про внесення змін у рішення сільської ради від 03.02.1994 року №75 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування", надання дозволу на виготовлення технічної документації із встановлення меж в натурі ОСОБА_2 (спадщина)

встановив

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вельбівненської сільської ради №540 від 09.04.2019 "Про внесення змін у рішення сільської ради від 03.02.1994 року №75 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування", надання дозволу на виготовлення технічної документації із встановлення меж в натурі ОСОБА_2 (спадщина).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі було встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і ст.177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву було залишено без руху, позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали шляхом: зазначення РНОКПП відповідача ОСОБА_2 , номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача ОСОБА_2 , викладу обставин із зазначенням доказів того, якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів порушені права, свободи та інтереси позивача та всупереч яким правовим нормам; надання копій рішень Вельбівненської сільської ради №540 від 09.04.2019 та №75 від 03.02.1994, надання доказів належної сплати судового збору, а також було роз`яснено наслідки невиконання ухвали.

Копія вказаної ухвали була отримана позивачем 27.05.2021.

На виконання вказаної ухвали позивачем на адресу суду було подано позовну заяву в новій редакції про усунення недоліків згідно якої представником позивача було усунено недоліки в частині долучення до позовної заяви копії рішення Вельбівненської сільської ради №540 від 09.04.2019

Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником не виконано вимоги ухвали в частині надання копії рішення Вельбівненської сільської ради №75 від 03.02.1994 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування" на яке містяться посилання в позовній заяві, як і не додано клопотання про його витребування, поданого з дотриманням вимог ст.83-84 ЦПК України, в разі неможливості отримання даних доказів позивачем самостійно; викладу обставин із зазначенням доказів того, якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів порушені права, свободи та інтереси позивача.

Відповідно до ч.5, 6 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Окрім того, позивачем не додано доказів належної сплати судового збору, натомість позивач повторно просить звільнити її від його сплати.

Згідно з ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст.12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обргунтовується рівень її майнового стану.

Положеннями п.29 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

За змістом наведених правових норм питання про звільнення від сплати судового збору постає у разі, коли майновий стан особи є таким, що утруднює виконання цього обов`язку. Таким чином, суд вправі постановити ухвалу про звільнення від його сплати, враховуючи незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони і остання повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази.

Отже, враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що визначення майнового стану як такого, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору є оціночним, тому потребує доказування перед судом і обґрунтування пов`язаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або труднощі з оплатою судового збору у розмірах і в строки, встановлені законом, покладається на зацікавлену сторону.

Позивачем до позовної заяви долучено довідку про перебування на обліку в управління соціального захисту населення та отримання нею компенсаційних виплат як працездатній особі, разом з тим доказів про відсутність у позивача інших доходів, інших доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, для доведення необхідності звільнення її від сплати судового збору (відомості щодо рухомого чи нерухомого майна, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї та інше) до позовної заяви не додано.

Отже, позивачем не додано доказів належної сплати судового збору, натомість позивач повторно просить звільнити її від його сплати, при цьому жодних нових обставин, що не були враховані ухвалою суду від 24.05.2021, не зазначає.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Враховуючи розмір судового збору в даній справі, який підлягає сплаті позивачем, вважаю, що немає підстав для висновку про порушення балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд заяви та правом заявника на доступ до правосуддя, а тому з врахуванням наведеного, клопотання про звільнення від сплати судового збору задовленню не підлягає.

Строк для усунення недоліків позовної заяви визначених в ухвалі суду від 24.05.2021 сплив 07.06.2021. Із заявою про продовження строку для усунення недоліків для надання додаткових доказів позивач до суду не зверталася.

Інших заяв на виконання ухвали на адресу суду не надходило.

Будь-яких повідомлень про наявність поважних причин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений для цього строк, позивачем не подано.

Таким чином встановлено, що зазначені в ухвалі суду недоліки позивачем було усунено лише в частині долучення копії рішення Вельбівненської сільської ради №580 від 09.04.2019, в іншій частині вимоги ухвали позивач до цього часу не усунула.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Доступ до правосуддя в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунула, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України

постановив

в задоволенні повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місце знаходження: м.Острог вул.Героїв Майдану,4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005), ОСОБА_2 (зареєстрованої в АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення Вельбівненської сільської ради №540 від 09.04.2019 "Про внесення змін у рішення сільської ради від 03.02.1994 року №75 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування", надання дозволу на виготовлення технічної документації із встановлення меж в натурі ОСОБА_2 (спадщина), вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, згідно ч.7 ст.185 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.