Постанова № 9758050, 12.05.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12.05.2010 р. справа № 2а- 44268/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Скидан М.А.,

за участі представників :

позивача - Мухітдінов Р.Д., Юрченко Р.В.,

відповідача - Бречка С.М., Курдюмова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Інституту тваринництва Української академії аграрних наук

до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області

проскасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Інститут тваринництва Української академії аграрних наук подав позов, у якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати вимогу Контрольно - ревізійного управління в Харківській області від 02.12.2008р. №07-21/8294 в частині вимоги щодо вжиття заходів по відшкодуванню зайво отриманих коштів від Мінагрополітики України по договорам на створення науково-технічної продукції в 2005-2007р.р. в сумі 107.382,21грн., а також в частині вимоги щодо проведення зменшення взятих зобов'язань по кошторису та відшкодування здійснених витрат по комунальних платежах та енергоносіях шляхом віднесення на відновлення касових видатків (з послідуючим коригуванням фактичних видатків) на суму 244.159,13грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що відображених в акті ревізії від 29.10.2008р. №07-20/21 порушень в розрізі оскаржених епізодів інститут не вчиняв. Всі видатки здійснювались інститутом відповідно до закону, що підтверджено листами Головного управління Державного казначейства України в Харківській області. Перевищення вартості науково-технічної продукції за взаємовідносинами з Міністерством аграрної політики України допущено не було. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що витрати по виконанню укладених з Міністерством аграрної політики України договорам відображались Інститутом тваринництва УААН в обліку в 2008р. вже після фактичного завершення виконання таких договорів, що спричинило завищення вартості науково-технічної продукції на 107.382,21грн. Окрім того, інститутом взяті зобовязання за кошти державного бюджету по спеціальному фонду без відповідних бюджетних асигнувань в сумі 244.159,13грн., чим порушено п.6 ст.51 Бюджетного кодексу України та п.20 Постанови КМУ від 28.02.2002 №228. В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову, просили суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи з 02.09.2008р. по 22.10.2008р. відповідачем, КРУ в Харківській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Інституту тваринництва Української академії аграрних наук за 2005-2007 роки та І півріччя 2008 року по окремих питаннях за поточний період 2008р.

Результати ревізії були оформлені актом від 29.10.2008р. №07-20/21.

02.12.2008р. з посиланням на даний акт ревізії відповідачем, КРУ в Харківській області була винесена вимога №07-21/8204, якою Інститут тваринництва УААН був зобовязаний: 1) вжити заходи по відшкодуванню зайво отриманих коштів від Мінагрополітики України по договорам на створення науково-технічної продукції в 2005-2007 в сумі 107.382,21 грн.; 2) провести зменшення взятих зобовязань по кошторису відшкодування здійснених витрат по комунальних платежах та енергоносіях шляхом віднесення на відновлення касових видатків (з послідуючим коригуванням фактичних видатків) на суму 244.159,13 грн.; 3) вжити заходи по відшкодуванню з підрядників і перерахуванню до державного бюджету суми завищеної вартості виконаних робіт по капітальному ремонту у розмірі 14.982,21грн.; 4) відшкодувати незаконно виплачені суми по оплаті праці зовнішнім сумісникам у розмірі 19.382,11 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірної вимоги слугували відображені в акті ревізії від 29.10.2008р. №07-20/21 висновки відповідача, КРУ в Харківській області про завищення Інститутом тваринництва УААН вартості науково-технічної продукції на 107.382,21грн. за укладеними з Міністерством аграрної політики України договорами від 01.08.2007р. №№68с/75, 68с/76, 68с/77, 68с/78, 68с/79, 68с/80, 67/7; а також про порушення інститутом п.2 Постанови КМУ від 17.05.2002р. №659, а саме: всі суми надходжень за надані в оренду приміщення, в числі яких міститься оплата за комунальні послуги, в повному обсязі були віднесені на доходи спеціального фонду установи без відшкодування комунальних платежів та експлуатаційних послуг по зазначеному фонду. Тобто, вся сума оплати за комунальні послуги віднесена на доходи установи, замість проведення відшкодування касових видатків по відповідних КЕКВ на зазначену суму одержаних платежів. Отже, при відсутності потреби у бюджетних асигнуваннях, по спеціальному фонду проведено зайве виділення бюджетних коштів на загальну суму 244.159,13грн. (в т.ч. ПДВ 40693,19грн.).

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

За своєю правовою суттю вимога органу контрольно-ревізійної служби України є правовим актом індивідуальної дії, позаяк є юридичною формою рішення названого органу, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, вимога органу контрольно-ревізійної служби України як рішення суб'єкта владних повноважень має задовольняти приписам ч.3 ст.2 КАС України, де указано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що 01.07.2007р. між позивачем, Інститутом тваринництва Української академії аграрних наук (в якості виконавця) та Міністерством аграрної політики України (в якості замовника) були укладені договори, предметом яких є розробка ДСТУ, а саме: договір №68с/75, договір №68с/76, договір №68с/77, договір №68с/78, договір №68с/79, договір №68с/80, а 21.06.2007р. було укладено договір №67/7, предметом якого є виконання роботи за темою: «Розробка інструментарію одноразового використання для штучного осіменіння кобил».

З приєднаних до справи копій актів здачі-приймання науково-технічної продукції та довідки Міністерства агарної політики України від 02.10.2009р. №37-19-1-15/18021 вбачається, відсутність претензій до якості та вартості виконаних робіт.

З пояснень представників відповідача судом встановлено, що висновок Контрольно-ревізійного управління про завищення вартості науково-технічної продукції ґрунтується на досліджених в ході ревізії звітах про виконання кошторису витрат, фактичні витрати за якими не відповідають кошторисній вартості робіт. Різниця між фактичними витратами згідно із звітами про виконання кошторису витрат та кошторисною вартістю робіт складає 107.382,21грн.

Оглянувши долучені до матеріалів справи копії звітів, суд визначає, що по позиції «витрати на оплату праці»та «відрахування на соціальні заходи»звіти містять нульові показники, що обєктивно є неможливим, так як фактичне створення науково-технічної продукції та її передача до Міністерства аграрної політики України відповідачем ні в ході ревізії, ні в ході розгляду справи судом не оспорювалась.

Здійснення витрат по оплаті праці за виконання робіт за договорами від 01.07.2007р. №68с/75, №68с/76, №68с/77, №68с/78, №68с/79, №68с/80, від 21.06.2007р. №67/7 за рахунок інших джерел ніж надходження за переліченими правочинами в силу закону є неможливим. Вказані обставини визнані представниками відповідача в судовому засіданні.

Погоджуючись із судженням відповідача, КРУ в Харківській області про те, що акти приймання здачі науково-технічної продукції є первинними документами бухгалтерського обліку, суд водночас зауважує, що відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Доказів недостовірності складених у спірних правовідносинах актів приймання здачі науково-технічної продукції за договорами від 01.07.2007р. №68с/75, №68с/76, №68с/77, №68с/78, №68с/79, №68с/80, від 21.06.2007р. №67/7 відповідач до суду не подав, а посилання відповідача на звіти про виконання кошторису витрат не може бути прийнято судом до уваги, позаяк такі звіти не містять фінансових показників по витратам, понесення яких є обєктивно необхідним для створення науково-технічної продукції, зокрема витрат на оплату праці працівників.

Окрім того, суд при вирішенні справи бере до уваги, що в силу ч.3 ст.2 КАС України адміністративному суду при розвязанні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що при винесенні спірної вимоги розрахунки відповідачем здійснювались без урахування витрат на заробітну плату працівників Інституту тваринництва Української аграрної академії наук по створенню науково-технічної продукції за договорами від 01.07.2007р. №68с/75, №68с/76, №68с/77, №68с/78, №68с/79, №68с/80, від 21.06.2007р. №67/7, то суд не знаходить підстав для визнання обґрунтованою та правомірною вимоги щодо вжиття заходів по відшкодуванню зайво отриманих коштів від Мінагрополітики України по договорам на створення науково-технічної продукції в 2005-2007р.р. в сумі 107.382,21грн.

За таких обставин, позов в даній частині підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги щодо проведення зменшення взятих зобов'язань по кошторису та відшкодування здійснених витрат по комунальних платежах та енергоносіях шляхом віднесення на відновлення касових видатків (з послідуючим коригуванням фактичних видатків) на суму 244.159,13грн. суд зауважує на такому.

Згідно з актом ревізії від 29.10.2008р. №07-20/21 висновок про наявність зазначеного порушення мотивований посиланням на п.2 постанови КМУ від 17.05.2002р. №659.

Пунктом 2 постанови КМУ від 17.05.2002р. №659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» передбачено: Державному казначейству внести до нормативно-правових актів з питань ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності бюджетними установами зміни, що випливають з цієї постанови.

Отже, норми п.2 постанови КМУ від 17.05.2002р. №659 не унормовують правовідносин з приводу визначення власних надходжень бюджетних установ, а відтак, відповідач при винесенні спірної вимоги помилково виходив з порушення Інститутом тваринництва УААН зазначеної норми постанови.

Відповідно до п.6 ст.51 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Бюджетним асигнуванням за визначенням п.п.7 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Доказів відсутності у позивача як розпорядника коштів правових підстав для оплати комунальних та інших експлуатаційних витрат, повязаних з утриманням належного йому (закріпленого за ним) активу у вигляді нерухомості державної форми власності відповідач до суду не подав.

При вирішенні спору суд бере до уваги положення ст.48 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету (п.п.1 ст.48); розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів (п.п.2 ст.48); контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів (п.п.3 ст.48); бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету (п.п.4 ст.48).

Підпунктом 3 п.1 ст.112 Бюджетного кодексу України зазначено, що Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

З наданих позивачем та долучених до матеріалів справи копій листів Головного управління Державного казначейства України в Харківській області від 24.11.2009р. №09-23/375-7178 та від 25.09.2009р. №09-23/256-5739 слідує, що здійснення видатків по рахунку №3522402400063 у 2008р. здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства, а проведення відшкодування касових видатків та коригування фактичних витрат за 2005-2008р.р. у 2009р. є неможливим.

Таким чином, при винесенні вимоги в оспорюваній частині відповідач, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області діяв невідповідно до закону, позаяк прийняв рішення, в якому виклав необґрунтовані та неможливі до виконання владні приписи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та за ознаками ст..3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного рішення.

За таких обставин суд вважає, що спірне рішення не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню в оспорюваній частині.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Інституту тваринництва Української академії аграрних наук до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування вимоги задовольнити.

Скасувати вимогу Контрольно - ревізійного управління в Харківській області від 02.12.2008р. №07-21/8294 в частині вимоги щодо вжиття заходів по відшкодуванню зайво отриманих коштів від Мінагрополітики України по договорам на створення науково-технічної продукції в 2005-2007р.р. в сумі 107.382,21грн., а також в частині вимоги щодо проведення зменшення взятих зобов'язань по кошторису та відшкодування здійснених витрат по комунальних платежах та енергоносіях шляхом віднесення на відновлення касових видатків (з послідуючим коригуванням фактичних видатків) на суму 244.159,13грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Інституту тваринництва Української академії аграрних наук (ідентифікаційний код - 00497199; місцезнаходження - 62404, Харківська область, Харківський район, смт.Кулиничі, вул.7 Гвардійської армії, буд.3) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.05.2010р.

Суддя Сліденко А.В.